Зовсім скоро глядачі телеканалу "1+1" побачать другу частину документального історичного проекту "Україна. Повернення своєї історії ", прем'єра якого відбудеться 24 серпня до Дня Незалежності. Фільм-розслідування покликаний розвінчати міфи і повернути українцям справжню історію, відкривши маловивчені факти і таємниці нашого минулого.

Чому більшість останків представників княжої династії Рюриковичів зникли з їхніх поховань на території України, чи мали великі київські князі скандинавське походження, який вигляд насправді мали гетьман Іван Мазепа і князь Ярослав Мудрий?

Під час пошуків відповідей на ці запитання знімальна група брала участь в небезпечних експедиціях, спускалася в підземелля, шукала маловідомі рукописи і навіть отримала доступ до Секретного архіву Ватикану.

Там журналісти знайшли унікальні документи, яким близько тисячі років і які проливають світло на події, що відбувалися на нашій землі. І це зовсім не те, про що нам завжди розповідали в підручниках історії.

До виходу фільму "Україна. Повернення своєї історії" ми відкриваємо завісу над таємницями, які зберігає наша історія, а також розповідаємо про те, як Росія вже давно і методично її у нас краде. У матеріалі ми розповімо про маловідомі і унікальні документи, які доводять це. Повну версію фільму, де ви побачите значно більше, дивіться 24 серпня о 22:15 на каналі "1+1".
Справжній Мазепа
Одне з небагатьох прижиттєвих зображень Мазепи
Іван Мазепа — український військовий, політичний і державний діяч, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній і всій Наддніпрянській Україні. Він зробив великий внесок до економічно-культурного розвитку Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини.

Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською імперією, проте 1708 року пристав на бік шведів. Після поразки шведів під Полтавою цар оголосив Мазепу зрадником та знищив козацьку столицю Батурин, живцем спаливши його мешканців. Гетьман був відлучений від церкви, а у деяких церквах Московського патріархату досі виголошують "анафему".

До того ж російський цар Петро І знищив усі портрети Івана Мазепи, і саме тому ми й досі не знаємо, як насправді виглядав гетьман. Більшість зображень, що зберігаються в музеях, – збірний образ. І навіть на десяти гривнях не справжній Мазепа.

Дослідниця Ольга Ковалевська розкриває таємницю. "На портреті XVIII століття в головному українському музеї історії Мазепа зображений дуже гладким. Важко уявити, що чоловік з портрета міг подобатись жінкам, а гетьман дуже подобався. Його романтичні пригоди при дворі польського короля, де його виховували, навіть стали основою для поеми Байрона".

Співробітники лабораторії "Артлаб" за допомогою ультрафіолетового світла провели мистецьку експертизу портрета XVIII століття, який перебуває в українському музеї історії. Під час цього дослідження з'ясувалося, що картина була реставрована, на ній наявні старі тонування. А після проведення ще одного дослідження картини за допомогою інфрачервоної камери знайшлися тріщини та осипання.
Під верхнім шаром фарби експерти помітили інші контури обличчя – більш видовжені. Ці контури не збігаються із зображенням, яке видно з лицьового боку картини. Це означає, що людині з витонченим рисами "додали" завдяки новим шарам фарби зайву вагу.

Творці документального історичного фільму "Україна. Повернення своєї історії" торік вперше в Україні спробували відтворити справжнє обличчя Мазепи. Було проведене фундаментальне розслідування із залученням криміналістів з Міністерства внутрішніх справ, які займаються портретною експертизою, а також використані найсучасніші методики, щоб зрозуміти, як насправді виглядав гетьман.

Історики та криміналісти проаналізували одне з небагатьох прижиттєвих зображень Мазепи на "Дзвоні Івана Мазепи", який зараз перебуває в одній із церков російського міста Оренбург. Вони виокремили з усіх нині наявних портретів спільні риси, поєднали їх, і отримали чіткий та наближений до реальності фоторобот Іван Мазепи.
Який вигляд мали київські князі
Щоб встановити, як виглядали київські князі в X-XII столітті, журналісти розшукали їхнє зображення в середньовічному рукописі "Кодекс Гертруди", що зберігається в містечку Чивидале-дель-Фріулі в Італії, а також в давньоруській рукописній книзі "Ізборник Святослава". Крім ДНК-експертизи, це дозволить відновити зовнішність великого київського князя Ярослава Мудрого.

Кодекс Гертруди – рукописний псалтир, створений зусиллями ченців монастиря у Рейгенау у кінці Х ст. на замовлення трірського архієпископа Еґберта. У середині ХІ ст. рукопис потрапляє у власність польської принцеси Гертруди, дружини князя Ізяслава, сина Ярослава Мудрого.

Княгиня Гертруда доповнила манускрипт майже сотнею молитов та п'ятьома унікальними мініатюрами, виконаними у візантійському стилі, серед яких зображення самої Гертруди, а також її сина Ярополка з дружиною Іриною. На сьогодні пам'ятка є частиною колекції Національного археологічного музею у місті Чивідале (провінція Фріулі, Італія) та внесена ЮНЕСКО до реєстру культурного надбання людства.
У заповідниках "Чернігів Стародавній" і "Стародавній Луцьк" команда проекту "Україна. Повернення своєї історії" вивчила унікальні знахідки – ймовірні останки князів Гліба Святославича, онука Ярослава Мудрого, а також Ізяслава Інгваревича.

Разом з антропологами, генетиками та іншими експертами творча група провела низку експертиз черепів, які вважаються князівськими. Зокрема, вчені з Польщі спробували відтворити їхню зовнішність, а експерти з Данії – встановити походження завдяки аналізу ДНК.
Результати, отримані під час експерименту, перевернули все "догори дриґом". Побачити їх ви зможете на каналі "1+1" 24 серпня під час прем'єри документального фільму "Україна. Повернення своєї історії".
Лист папи Григорія VII до Ізяслава
Стародавній документ нині зберігається у Ватиканському секретному архіві (лат. Archivum Secretum Apostolicum Vaticanum) - зібранні архівних документів від середньовіччя до наших днів, що розташоване у Ватикані.

"Секретним" архів називається тому, що є приватним архівом Папи, обмеженим для відвідування. Загальна протяжність стелажів із документами сягає 85 км.

Цей унікальний документ тисячолітньої давності, доступ до якого творча група отримала під час знімань у Ватикані, демонструє зв'язок Риму і Київської Русі. Щоб побачити реліквію, авторам фільму довелося подолати довгу процедуру узгодження візиту і пройти ретельну перевірку.

І тільки в спеціальній демонстраційній кімнаті під пильним наглядом охорони знімальна група побачила унікальний лист, адресований синові Ярослава Мудрого - Ізяславу.
Лист папи Григорія VII, надісланий у квітні 1075 р. до князя Ізяслава, інформує, що Ярополк Ізяславич побував з місією у Римі, репрезентуючи інтереси свого батька, і в результаті одержав право на правління Руссю. В листі про коронацію прямо не йдеться, однак згадка, що Ярополк "beato Petro apostolorum principi debita fidelitate exhibita" ("блаженному Петрові, головному з Апостолів, належну вірність виявив") і після цього папа надав йому "regni gubernacula" ("управління королівством"), опосередковано свідчить про відповідну в таких випадках коронаційну церемонію.
Княжі печатки Ярослава Мудрого
Княжі печатки Ярослава Мудрого і його родини, трьох синів та двох онуків, – князів Ізяслава, Всеволода, Святослава, Володимира Мономаха і Ярополка – унікальні артефакти, віком понад 1000 років, які досліджували в спеціально побудованій студії в Києві, дозволяють встановити, який насправді мали вигляд ці видатні правителі та переосмислити те, як їх представляли раніше.

Наприклад, за радянських часів та особливо за часів Російської імперії князів зображали з довгими бородами, натомість вони надавали перевагу вусам. Печатки також руйнують міф про те, що давні русичі не вміли читати та писати. Так, свинцеві печатки, які прикріплювались до княжих документів, засвідчують те, що писемність була дуже розвиненою, а документообіг – неймовірно інтенсивним.
Як розповідає кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України Олександр Алфьоров, на княжій печатці фіксувався княжий титул, княжий портрет або династичне та хрестинне ім'я. Так, наприклад, ми маємо змогу дізнатись про титули князів всієї Русі або пов'язаних із грецькими и візантійськими титулами: наприклад, архонт Русі, князь, володар Русі.

Також ми можемо судити про княжі знаки, герби – це тризуби і двозуби. На печатках зображені князі в регаліях влади – княжі шапки, жезли, їхня титулатура. Окрім того, печатки показують нам і святих патронів князів. "Повість временних літ" фіксує зазвичай тільки династичне ім'я: Ярослав, Ізяслав, Ярополк, Святослав, Святополк.

А за печатками ми можемо дізнатися їхні хрестинні імена, що дає нам розуміння того, чому князь будував той чи той собор, і навіть інколи знайти замовника церкви, яку називали на честь святого патрона.
Мечі вікінгів
Мечі вікінгів – скандинавські мечі, знайдені на території України. За інформацією дослідника мечів вікінгів Федора Андрощука та за дуже приблизними підрахунками, на території України було знайдено близько 40 мечів і їхніх деталей, датованих ІХ-ХІ ст.

Однак, точно важко сказати, оскільки деякі мечі відомі тільки за фотографіями або за описами, більшість вимагає реставрації, яка допомогла б уточнити їхній тип і датування. На більшості знайдених мечів є напис – Ульфбрехт.

Це клеймо майстерні, яка розташовувалася в Німеччині – саме там робили найкращі мечі, якими користувалися вікінги. За радянських часів було заборонено називати ці мечі скандинавськими, оскільки це підтверджувало присутність вікінгів на нашій території, а значить і зв'язок України з Європою.
Торгові пломби та печатки
Знайдені на території України торгові пломби з тризубом та герби галицьких князів у вигляді двоголового орла дають підстави стверджувати, що цей символ був поцуплений Росією з української історії.

Такий княжий герб у формі двоголового орла мав у своїй геральдиці, зокрема, Данило Романович, більше відомий, як Данило Галицький – прямий нащадок Інгігерди та Ярослава Мудрого і найвідоміший правитель Галицько-Волинського князівства. Крім того, такі герби знаходять на всіх землях, якими правили Рюриковичі. Москви тоді ще не існувало, і отримало Московське царство двоголового орла набагато пізніше за Іоанна ІІІ.
Водночас, торгові пломби, якими опломбовувалися білячі шкірки, мають зображення тризубів. Так, на одній із пломб, яку знайшла знімальна група, видно корону, що вказує на єдиного руського короля – Данила Романовича. Ці пломби доводять, що володар земель мав статус короля, відтак і його території були не князівством, а королівством, що докорінно змінює вагу тієї держави.

До того ж історик Мирослав Волощук зазначає, що згідно із західними джерелами, Данила Романовича папський престол називає королем. А символ, зображений на торгових пломбах, зустрічається на численних графіті на церкві Святого Пантелеймона XII століття, збудованої батьком короля Данила – Романом Мстиславовичем.
Привласнення Росією історії
"Синопсис" ХVII століття
Радянський союз об'єднувала ідея "спільної колиски братніх народів", Російську імперію – велич царської династії, сучасну Росію – ідея "русского мира". По суті, це одне і те саме – імперія, яка стоїть на святинях Київської Русі, іменах та реліквіях.

Уже в одній із перших друкованих книг з історії під назвою "Синопсис" ХVII століття, яка нині зберігається у Києво-Печерській Лаврі, була закладена ідея "слов'яно-російського народу".

Жителі Русі та Московії трактувались в цьому документі як єдиний народ. Завдання книги – провести генеалогічну лінію московського царя Федора Романова від Володимира Великого, щоб сформувати спільну історію.

Також журналісти знайшли ймовірне підтвердження того, що Росія переписувала історію України в рукописі Катерини ІІ. Російський історик Свердлов у своїй статті "Екатерина II как историк" стверджує: "В Екатеринских "Записках касательно российской истории" вероятно, впервые в российской исторической литературе Нового Времени был последовательно осуществлен принцип целенаправленного отбора и интерпретации сведений исторических событий в целях государственной пропаганды".

"Во время похода Ольгина, родился в Будятине селе близ Пскова от Малуши Ольгиной ключницы у Великаго Князя Святослава третий сын, нарече его Владимир", - йдеться в "Записках", на які посилається журналіст (дивіться скан нижче).
Ще одне підтвердження того, як Росія намагалися позбавити Україну своєї історичної спадщини містяться в указі Петра І про вивезення літописів. Так, після союзу гетьмана Івана Мазепи зі шведами 1709 року росіяни почали адміністративне підпорядкування Гетьманату.

Центрами імперської пропаганди тоді стали церкви. Протягом всього XVIII століття вийшло декілька указів, в результаті яких частина рукописів та друкованих книг відсилалися до Росії.

"Великий государь указал: во всехъ монастыряхъ, обрћтающихся в россійскомъ государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие письма оригинальные, также книги историческія, рукописныя и печатныя, какіе где потребныя к известію найдуться" (дивіться скан нижче).

Після вивчення цих рукописів російські історики отримали можливість нової інтерпретації історії та створення історичних міфів для привласнення спадщини Русі. Одним із прикладів цього процесу є легенда про народження князя Володимира під Псковом.