НЕ ТІЛЬКИ КОРОНАВІРУС: ІСТОРІЯ ХВОРОБ, ЯКІ АТАКУВАЛИ ПЛАНЕТУ
НЕ ТІЛЬКИ КОРОНАВІРУС: ІСТОРІЯ ХВОРОБ, ЯКІ АТАКУВАЛИ ПЛАНЕТУ
У грудні 2019 року світ вперше зіткнувся з новою загрозою – невідомим раніше коронавірусом, який вражає легені і призводить до нетипової пневмонії. Джерелом недуги став ринок морепродуктів і китайському місті Ухань, розташованому на відстані 1100 кілометрів від Пекіна.

Хто саме став нульовим пацієнтом – достеменно невідомо. Проте вже 31 грудня китайська влада повідомила про 27 хворих на нетипову форму пневмонії.

Первинні випадки захворювання були зафіксовані лише у працівників та відвідувачів ринку. 1 січня 2020 року осередок зараження закрили для очищення та дезінфекції. Проте кількість хворих стрімко зростала. Недуга потрапила за межі Китаю – спершу до Таїланду, Японії, Австралії, а вже згодом і до інших держав.

Всесвітня організація охорони здоров'я за підсумками екстреної наради оголосила спалах коронавірусу надзвичайною ситуацією міжнародного значення. Проте недуга, якій дали офіційну назву COVID-19, попри карантини та скринінг в аеропортах, продовжувала ширитися світом.

Вона дісталася понад 25 країн і уразила десятки тисяч осіб.

25 лютого Всесвітня організація охорони здоров'я заявила, що нова епідемія коронавірусу "досягла свого піку" в Китаї, проте всі країни повинні готуватися до "потенційної пандемії". Адже у той час як у Піднебесній почали фіксувати менше випадків зараження коронавірсом, на світовій мапі спалахнули нові осередки недуги – зокрема, у Італії, Ірані та Південній Кореї.

Що стало джерелом патогену – досі достеменно невідомо. Серед провідних теорій те, що хвороба могла передатися людям від змій або панголінів. Проте існують й інші, більш конспірологічні теорії – зокрема, про те, що насправді вбивчий патоген міг бути штучно створений у лабораторії.

Що про це відомо та з якими ще патогенами свого часу вело війну людство – читайте у матеріалі або дивіться у 5-серійному серіалі ТСН "Історія хвороби" на YouTube.
ГЛОБАЛЬНІ ПАНДЕМІЇ
За свою історію людство зазнавало кількох масштабних пандемій. Так, щонайменше тричі світ вражала чума. Одного разу інфекційна недуга, спричинена бактерією Yersinia pestis, навіть знищила близько половини населення Європи. Усього за кілька років, від 1347 до 1351-го, від "чорної смерті" загинуло щонайменше 25 мільйонів осіб.

Останній масштабний спалах чуми розпочався у китайській провінції Юньнань 1855 року. а 1894 року хвороба дісталася до Кантону та Гонконгу, а невдовзі після цього недуга дісталася Австралії та Російської імперії.

Протягом 1902 та 1910 років випадки чуми були зафіксовані й в Україні. Причиною стали пацюки, що потрапили до порту Одеси з Єгипту. Загалом в Україні захворіло 133 людини, 34 – загинули. Завершилася пандемія лише 1959 року. Приблизна кількість жертв у світі, спричинених нею, становить 15 млн осіб.

До одразу кількох пандемій призвела і холера – гостра кишкова інфекція, викликана холерними вібріонами. Наймасштабнішим за кількістю смертей був спалах, що відбувся протягом 1852-1860-х років і розпочався у Індії, поширившись згодом до Азії, Європи, Північної Америки та Африки. Тоді від недуги загинуло не менше мільйона осіб.
Мільйони життів забирали й різні штами грипу. Найгірша пандемія грипу за усю історію людства – "іспанка" – припала на 1918-1919 роки. Спалах вірусу розпочався у останні місяці Першої світової війни та швидко поширився на увесь світ. Джерелом недуги стали птахи. Проте, де саме виник патоген, – досі достеменно невідомо.

За розрахунками Центрів із контролю та профілактики захворювань США, іспанським грипом інфікувалися близько 500 мільйонів осіб (одна третя від глобальної популяції) , а щонайменше 50 мільйонів – загинули.

Характерною рисою недуги стало те, що вірус стрімко уражав легені – у хворих вони були заповнені рідиною. Серед жертв патогену було багато молоді, людей віком 20-40 років.

Сколихнула світ і пандемія "Азійського грипу". Недуга, спричинена вірусом H2N2, виникла у Східній Азії 1957 року. Перший випадок захворювання було зафіксовано у Сингапурі, а вже згодом патоген поширився до Гонконгу та США. До кінця пандемії у різних куточках світу патоген вбив близько 1,1 млн осіб.

Глобальних масштабів набув і "свинячий грип", виявлений у США 2009 року. Вірус H1N1 стрімко поширився світом, інфікувавши понад 60 мільйонів осіб. 575 тисяч людей загинуло.
ЯКІ ХВОРОБИ ЗАГРОЖУЮТЬ СВІТОВІ
Стикається з згубними патогенами світова спільнота й зараз. Наприклад – з вірусом Еболи. Вперше його було зафіксовано 1976 року. Відтоді небезпечною хворобою заразилися понад 30 тисяч осіб, більш ніж 11 тисяч – померли. Не вщухає недуга й дотепер – лише улітку 2019 року від неї у Демократичній республіці Конго загинуло понад 2000 осіб.

"Вірус Ебола доволі довго виживає у сперші чоловіків. Відповідно, люди, які перехворіли на Еболу, можуть продовжувати заражати людей статевим шляхом", - зазначила мікробіологиня Олена Лівінська.

Циркулює у світі наразі і вірус Зіка, який є особливо небезпечним для вагітних. Він має симптоми звичайної застуди, проте призводить до патологій у дітей.

Недугу виявили в Африці ще 1947 року, проте деяких час "ігнорували". Вона поширилася у Південно-Східну Азію і згодом дісталася Південної Америки. Вже на території останньої вірус набув здатності викликати вроджену інфекцію.
Екзотичні хвороби уражають й українців. Так, у Полтавській та Запорізькій областях фіксують гарячку Західного Нілу. Цей вірус зародився дуже давно, ще близько 1000 років тому, однак продовжує атакувати людство й дотепер.

Джерелом згубної недуги є перелітні птахи. Проте переносять інфекцію до людей зазвичай комарі. В Україні першого пацієнта, що занедужав на гарячку Західного Нілу, вдалося виявили у Запоріжжі 2006 року. А минулоріч, у 2019-му, випадків захворювання було вже 26.

Зафіксували недугу в Україні випадково. Лікарі почали помічати грипозний стан у пацієнтів улітку, коли звичайні віруси не циркулюють. Наразі в Україні близько 20 осередків лихоманки Західного Нілу.

Недуга є особливо небезпечною через те, що вона може проходити практично без симптомів, однак у окремих випадках загрожує фатальними наслідками.
Де в Україні було зафіксовано гарячку Західного Нілу
"У 80% людей це захворювання може протікати без симптомів або може сприйматися як нежить чи застуда А 20% можуть захворіти на важкий недуг із запаленням нервової системи головного мозку, енцефалітами, менінгітами, які викликають смерть", – зазначила епідеміологиня Тетяна Крупіна

Примітно, що смертність від цього захворювання становить 10%. У китайського коронавірусу – менше 4-х. Жодної вакцини від хвороби не існує.

Однак деякі небезпечні хвороби не прийшли в Україну з інших країн, а навпаки, виникли тут. Наприклад, геморагічна гарячка.

"Перший збудник було виявлено у Криму. Проте приблизно через 20 років споріднений вірус виявили у Республіці Конго. Через це недугу назвали Крим-Конго геморагічна гарячка", – зазначила Оксана Юрченко, завідувачка лабораторії вірусології Українського науково-дослідного протичумного інституту.
Зараз випадків хвороби практично не фіксують в Україні, проте вона досі зустрічається у Пакистані, Афганістані, Індії тощо. Траплялися випадки хвороби і у Болгарії та Греції. Вірус має високу летальність – майже таку саме, як у Еболи. Смертність від останнього становить 60%.

Протидіяти новим вірусним загрозам світова спільнота наразі намагається разом. Зокрема, на рівні ВООЗ. Членом цієї організації є й Україна.

"Ми можемо дуже швидко знаходити ці патогени і фіксувати ці спалахи. Ми об'єднуємо наші зусилля, тож при появі нових патогенів ми швидко можемо ділитися зразками", - зазначає Ярно Хабіхт, голова бюро ВООЗ в Україні.
Примітно однак, що низка експертів вважає, що найгірша пандемія ще попереду. Через постійну появу нових патогенів і їхню непередбачуваність, учені очікують атаки так-званого "вірусу Ікс".

"Експерти ВООЗ дійшли висновку, що нас з вами чекає пандемія, спричинена новим штамом віруса. Найімовірніше, це буде вірус, якого назвали "агент Ікс". Що це буде за захворювання – ще не зрозуміло. Проте воно точно буде", – прокоментувала лікарка-інфекціоністка Ольга Голубовська.
ЧИ ЧЕКАТИ НА ПОВЕРНЕННЯ ДАВНІХ ХВОРОБ
Проте чи варто людству боятися не лише появи нових хвороб, а й повернення старих патогенів – наприклад, середньовічної чуми, віспи, жовтої пропасниці та сибірської виразки? Наразі об'єктивних причин для паніки з цього приводу не надто багато. Однак певна небезпека усе ж є.

Так, наприклад, в Україні наразі наявні понад три тисячі "сховищ" збудників сибірки – небезпечної недуги, що спершу уражає рогату худобу, а вже від неї може передатися людям. Розташування багатьох з них є невідомим.

Спори сибірської виразки можуть зберігатися у ґрунті до 200 років, а випадки захворювання час від часу фіксують і донині. Так, наприклад, у жовтні 2018 року у селі Міняйлівка на Одещині зафіксували 5 випадків захворювання.

Шкірна форма сибірки має летальність у 50%. Важка – коли людина ковтає спори з молоком чи м'ясом – вбиває 9 людей з десяти.
Лише біля Одеси існує 430 відомих "сховищ" сибірської виразки. За словами лікаря-інфекціоніста Микола Чемича, в Сумській області також наявні понад 20 скотомогильників із сибіркою. Жоден з них не позначений.

"Де вони перебувають, я думаю, ніхто не знає. Вони мали б бути огороджені. Там мав би бути заборонений випас тварин, вирощування трав, об'єкти мали б охоронятися", – зазначив медик.

Знищити спори сибірської виразки непросто.

"Спора сибірської виразки покрита спеціальною оболонкою, яка є дуже міцною. Якщо взяти автоклавування, то потрібно щонайменше 40-50 хвилин і температура не менше 110 градусів, щоб вбити спору", – зазначив Володимир Гіска, начальник управління Головного управління держпродспоживслужби в Одеській області.
Мапа "сховищ" сибірської виразки
Що ж до таких хвороб, як чума і холера, то їх в Україні давно не бачили. Нині чума спочиває на кладовищах, які розкидані по всій Україні – в Одесі чи не найбільше. За словами учених, вони вже не становлять ніякої небезпеки.

Про віспу в медичних колах також не згадували останні 30 років. Після того, як в 70-х провели активну вакцинацію в Індії – на земній кулі не залишилось жодного хворого. Остання вакцинація проти цієї недуги проводилася ще у Радянському Союзі.

"Останні діти, які були щеплені проти віспи, це народжені 1981-го року", – зазначила Алла Мироненко, завідувачка відділу респіраторних та інших вірусних інфекцій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Громашевського.
Проте, на думку Ольги Голубовської, це не означає, що одного дня віспа не воскресне. За її словами, у США вже "готуються до другого пришестя".

"До того часу коли хоча б один віріон віспи є на землі, він існує і він може заразити людину. А вакцинованих у нас немає", – зазначив лікар-інфекціоніст Юрій Жигарєв. Примірники вірусу досі існують у лабораторіях США та Росії.

"Я знаю, що існує банк вакцин і збудників, і у Росії, і у США", – додав Сергій Комісаренко, голова комісії РНБО України з біобезпеки і біозахисту.
ВІРУСИ ЯК БІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ
У той час, як світом шириться новий коронавірус з Китаю, учені висувають усе новіші теорії щодо його можливого походження. У причетності до появи патогену вже звинуватили тварин, зокрема, кажанів, змій та пагнолінів, а китайські біологи заявили, що вірус насправді міг "втекти" з лабораторії в Ухані.

Офіційний Пекін цю гіпотезу спростував. Проте історія знає чимало випадків, коли віруси були створені штучно – свого часу над створенням біологічної зброї активно працювали у СРСР.

"В 1972 році Британія, США та СРСР виступили ініціаторами про заборону біологічної токсичної зброї, і якраз після цього Радянський союз почав інтенсивно розробляти біологічну зброю", – зазначив Сергій Комісаренко.

За його словами, останній Орден Леніна у СРСР було отримано академіком Львовим – той вивіз із Африки Еболу, вепонізував її і перетворив на біологічну зброю. Екзотичні хвороби збирали в джунглях В'єтнаму та Африки.

"Була спеціальна радянська база у В'єтнамі, яка офіційно займалася пошуком лікарських речовин, а побічно – збирала токсичних тварин та мікроорганізми. В Ефіопії теж була подібна радянська база", – зазначив Ігор Худецький, завідувач кафедри біобезпеки та біоздоров'я людини КПІ.

"Регіон" пошуків опирали так, щоб ворог не був знайомий з цими мікроорганізмами, а ліки мали фахівці СРСР.
На Степногорському хімічному заводі, своєю чергою, у радянські часи вирощували спори сибірської виразки. Валентин Нарожнов майже 6 років працював на керівній посаді на цьому заводі і бачив, як саме виготовляли небезпечний патоген.

"Наші вчені розробляли дуже хороші бойові штами, наздогнали Америку і навіть випереджали її. Ці штами не були чутливі навіть до найсучасніших антибіотиків", – зазначив він.

1989-го року один із вчених-розробників втік на Захід. І розповів про секретні лабораторії. Радянську владу змусили відчинити двері заводів перед міжнародними комісіями, і з'ясувалося, що в одному лише Степногірському інституті виготовили 300 вагонів сибірки.

Після того, як президентом Росії став Єльцин, він зізнався, що СРСР виготовляв біологічну зброю, а РФ – її успадкувала. Лабораторії почали знищувати. Степногірське підприємство зрівняли із землею. Тепер це – могильник сибірки.

Нарожнов не сумнівається: біозброю виготовляють і зараз. Просто тепер це відбувається за допомогою інших технологій і у менших масштабах.
Китайський коронавірус під мікроскопом
Погоджується з ним і лікар-інфекціоніст Юрій Жигарєв.

"І у США є лабораторії, які це вивчають, і в Росії зараз є, а Китай чим гірший?" – запитує він.

Деякі віруси модифікують публічно, і потім пишуть про це наукові праці.

"Пташиний грип переносився від птахів до людей. Він мав 60% летальності, однак не передавався від людини до людини повітряним шляхом. В Британії і Нідерландах створили штучні мутації в 2011 році і зробили так, щоб вірус який передавався повітряним шляхом. І ці роботи були опубліковані", – розповідає Сергій Комісаренко.

В китайському місті Ухань – звідки пішов коронавірус – теж є лабораторія, що займалася вивченням саме таких вірусів.

"У Ухані розташовано один із найбільших у світі інститутів вірусології, який абсолютно несподівано має лабораторію bsf 4 – найвищий рівень захисту. У ній вони абсолютно несподівано досліджували якісь коронавіруси", – зазначив Жигарєв.

Звідки точно взявся коронавірус – досі невідомо. Відповідь не мають навіть у ВООЗ. Так званий "нульовий пацієнт" досі не встановлений. Проте у організації дотримуються думки, що він потрапив до людей все ж від тварин.

"Дуже багато інформації і досі невідомо, хто носій цього вірусу як було передано цей вірус до людей. Ми можемо сказати, що джерелом цього є тварини, але ми не можемо сказати, коли відбувалося передавання вірусу від тварини до людини", – наголосив Ярно Хабіхт, голова бюро ВООЗ в Україні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: