Україна - Люксембург - 3:0. Камінь з душі

Дата публікації
Перегляди
4131
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Україна - Люксембург - 3:0. Камінь з душі

Кравець задав гольового тону / Фото: Reuters

Україна ставить усіх на "вуха", а потім героїчно гамселить футбольного "карлика".

На волю - з чистим сумлінням. Не без пригод, але збірну Люксембургу Україна подужала. Тепер як мінімум третя сходинка в групі від нас нікуди не дінеться (принаймні так хочеться вважати). Й футболісти можуть собі дозволити нарешті відпочити.

Звичайний матч в дещо незвичних обставинах. Коли всі пішли в відпустку, декому доводиться "стояти в мартена". Вочевидь, Ярмоленко і кампанія думками десь на Сейшелах, а тут якийсь Люксембург. Але, за великим рахунком, гра вартує свічок. У разі здобуття трьох очок Україна в підсумковій таблиці опуститься нижче третьої сходинки лише в випадку чудернацького форс-мажору.

Так що, окрім того, що матч став своєрідним закінченням сезону, його за будь-яку ціну треба вигравати. Тим більше, що платити надто високу ціну навряд чи доречно, адже в опонентах прописний аутсайдер. Якщо такого не перемагати, то про який вихід на європейську першість можна вести мову?

Єдиною перепоною на шляху до позитивного результату може бути недооцінка суперника й брак відповідних емоцій. Але то вже таке. Тобто, тренерський штаб мав усунути ці й інші негаразди. Якщо, певна річ, вони мали місце.

Супершанс да Мота у першому таймі / Фото: Reuters
Виявляється, мали місце. Ще й яке! Товариська зустріч кількаденної давнини проти грузин оголила явні проблеми команди Фоменка, тож було сподівання, що Україна у відведений термін проведе роботу над помилками. Складно судити, що вони там насправді робили (хоча, як стверджував наш капітан Руслан Ротань, команда постійно переглядає матчі за участю Люксембургу), проте склалося враження, що або роботи як такої не було, або хлопці не знають, як чинити на полі.

Взагалі, впродовж першого тайму не залишало відчуття якогось божевільного дежавю, ніби ми продовжуємо грати з цими футбольними "карликами" ще перший матч, на виїзді. Це коли нас возили по газону, ніби кошенят. Банківські клерки та таксисти показали нашим професіоналам, як треба грати в емоційний футбол. Тоді лише талант Ярмоленка врятував Україну від ганьби.

Наразі лідер "Динамо" не виблискував. Як, власне, й уся наша команда. Як на мене, показовим є факт, що в першому таймі українці завдали лише два удари в площину воріт, та й ті - з далекої відстані. Оце й увесь наш креатив. У той час як гості змарнували чистий вихід віч-на-віч – П'ятова врятувала стійка. Не збираюся стверджувати, що Люксембург мав ліпший вигляд, ніж Україна, просто господарі виявилися чомусь не готовими до дисциплінованих і чіпких дій суперника. Те, що за визначенням мало нас заводити, зціпивши зуби, натомість зводилося до суперечок із візаві та арбітром. Та якихось дитячих образ. Якщо коротко, наша команда за перший тайм награла хіба що на прочухана в роздягальні. Знаючи, що свого часу Михайло Іванович славився саме такою "мотивацією" підопічних, навряд чи варто було сумніватися, що на старті другого тайму наші принаймні окреслять свої "загарбницькі" плани.

Добре те, що добре закінчується. Уже на старті другої частини гри "синьо-жовті" повели в рахунку. Відверто кажучи, забили достоту випадково. Приблизно так, як і Грузії кілька днів тому. Причому, що цікаво, знову приймав вітання Кравець. Таки зіграла ставка Фоменка на цього виконавця. Вгадав Михайло Іванович і з заміною.

Попервах рокіровка Ротань - Гармаш видавалася якоюсь дивною, проте Артем фактично другим дотиком до м'яча закріпив нашу перевагу. Й ось тут Люксембург посипався. Власне, інакше й бути не могло, адже ця команда не може похизуватися тактичною варіативністю. Жорсткість і розпач – ось що могли протиставити гості господарям. У той час як господарі нарешті прийшли до тями й почали створювати справжню небезпеку поблизу чужих воріт. Аби ще транжирили не так часто. Й піжонством не займалися, як часом Ярмоленко.

Воїни вболівали на "Арені-Львів" / Фото: Reuters
Здавалося, що ті два результативні постріли на старті другого тайму закарбуються на табло в вигляді підсумкового результату. В усякому разі, обидві команди, як здалося, на щось подібне були згодні. Проте відбулося й третє взяття воріт Люксембургу. Таке ж достоту кострубате, як і два попередніх. Але, як промовляє стара футбольна істина, немає некрасивих забитих м'ячів. Тому краще так, аніж інакше. Як, приміром, на останніх хвилинах зустрічі, коли Люксембург уже викинув білий прапор, і Ярмоленко з Селезньовим розіграли показову атаку, проте останньому бракувало влучності.

Але й за це маємо бути вдячні. Відлягло. Проваливши перший тайм, у таймі другому Україна реваншувалася. Рахунок радує, по грі є чимало запитань і претензій. Але це саме той випадок, коли гра має забутися. А три залікові пункти будуть дуже доречними. Нехай тепер мандрують на свої Сейшели.

Олександр Солнцев

Наступна публікація