Куба: Острів Свободи, вічного літа та екзотики

Курортний рай, Куба з її яскравою зеленню, чудовими піщаними пляжами і хорошими готелями, дає туристові зрозуміти, що життя прекрасне.

Куба – легендарний Острів Свободи. Проте там, де чекають побачити соціалізм, знаходять курортні острівці з готелями за системою «усе включено». Райське життя туристові обіцяє Варадеро. Один з найпопулярніших курортів на Кубі на сьогоднішній день, Варадеро розташований на північному узбережжі в 140 кілометрах від Гавани в провінції Матанзас. Тут повно екзотики, безліч першокласних готелів, клубів і ресторанів. Однією з принад курорту є чудові пляжі. Це ласкаве тепле море, справжній кубинський ром і сигари, запальна сальса, а головне – привітні люди навколо.

Варадеро – це вузька коса, що врізається в Атлантику. Ще на початку тридцятих років минулого століття американський магнат Ірене Дюпон, який розбагатів на торгівлі зброєю, побудував у Варадеро свій будинок, поле для гольфу, злітну смугу та пристань для яхт. За прикладом Дюпона сюди потягнулися інші американці, з'явилися вілли і казино на зразок флоридських. Навіть голова чиказької мафії Аль Капоне любив приїжджати на відпочинок у Варадеро.

Коли 1 січня 1959 був повалений режим диктатора Батісти, час гангстерів і американських магнатів сплив, але курортна історія Варадеро продовжилася. Відтоді, як у 50-ті роки тут було зведено готель Internacional Varadero Gran Caribe, з року в рік із завидною періодичністю на курорті з'являється якийсь новий хіт: він обіцяє комфорт чотризіркового  чи готелю категорії люкс з усіма можливими задоволеннями – рибними ресторанами, цілодобовими барами, аніматорами та дискотеками.

На Варадеро дуже багато запальних дискотек, і традиційних, і екзотичних, де-небудь у печері або на галеоні. На кінчику півострова розташований Національний парк з велетенськими, вищими за людський зріст, кактусами. Тутешній пляж абсолютно порожній, пісок перемішаний з дрібними колючками, босоніж тут не пробігтися. Крім заростей кактусів, на Варадеро можна виявити печеру Аброс з малюнками доісторичної людини і дім батька-засновника курорту Дюпона з розкішним інтер'єром, мармуровими підлогами і сходами з червоного дерева, в якому сьогодні знаходиться ресторан "Лас Амерікас".

Окрема принада Варадеро – спортивні інструктори з атлетичними фігурами, через яких шаленіють європейки. Шанувальникам підводного плавання пропонується відправитися разом з ними на 30-метрову глибину, щоб помилуватися чорними коралями.

Марлін. Риболовля - традиційна розвага туристів на Кубі / Фото: photobucket.com
Ще одна традиційна розвага – морська риболовля. Дорада, тунець або баракуда тут забезпечені навіть найбільш безталанному рибалці. Завдання-максимум - спіймати блакитного марліна. Іноді трапляється рибина вагою в 600 кілограмів. Звичайний улов становлять марліни по 100-150 кілограмів, що теж вражає. Марліни бувають не лише блакитними, є ще чорні, трохи менше блакитних, і смугасті – дрібні, не більше ста кілограмів.

Марлін риба хитра і підступна. Про це в оповіданні "Старий і море" добре написав Гемінгвей, який і сам любив рибалити біля берегів Куби. Сильні та стрімкі, марліни можуть розганятися до 130 км/год. і бували випадки, коли вони робили пробоїни в старих суденцях тому, що не встигали вчасно загальмувати, побачивши перешкоду. Тому для риболовлі на них підходять лише катери зі спеціальною оснасткою. До борту приварені металеві вудилища з потужними котушками, крісла теж металеві, куди рибалку посадять, надівши попередньо рятувальний жилет. Обережність не завадить, жартувати з могутньою рибою не варто. Попавшися на гачок, марлін відчайдушно бореться за життя і часто вистрибує з води. Стрибок – це найнебезпечніший момент риболовлі, коли рибина може скинути рибалку за борт. Втім, основну боротьбу з нею буде вести інструктор. Підняти марліна на борт можна тільки спеціальною лебідкою і тільки після того, як він видихнеться і остаточно втратить сили.

На величезну рибину схожа і сама Куба – з висоти пташиного польоту. А купа дрібних "рибок", що її оточують, це понад чотири тисячі островів і острівців навколо. І їх варто побачити.

Повʼязані теми:

Наступна публікація