Більше жодної "Дружби": як російський газ стає проблемою для Німеччини - Reuters

Бажання економічної вигоди змушує Німеччину сваритись із союзниками.

Протягом десятиліть газопровід "Дружба" доставляв нафту з Росії в Європу, нагріваючи німецькі будинки навіть в найтемніші часи "Холодної війни".

Журналіст агентства Reuters Томас Ескрітт вважає, що новий газопровід, який транспортуватиме газ безпосередньо з Росії дном Балтійського моря до Німеччини, робить для дружби ще менше, встромляючи клин між Німеччиною та її союзниками і створюючи канцлерові Ангелі Меркель додатковий головний біль.

Для президента США Дональда Трампа "Північний потік 2" - "жахливий" газопровід, який збільшить залежність Німеччини від російської енергетики. Україна, воюючи із підтримуваними Росією сепаратистами, побоюється, що новий газопровід дозволить Москві скоротити вигідний та стратегічно важливий український транзитний бізнес.

ВідеоДо конгресу США внесли законопроект про санкції через газогін "Північний потік-2"

Автори документу вважають, що він дозволить країнам-членам НАТО уникнути примусу і політичних маніпуляцій з боку Росії. Очікується, що "Північний потік-2" введуть в експлуатацію наступного року, дозволи на будівництво видала влада Німеччини, Фінляндії і Швеції.

До конгресу США внесли законопроект про санкції через газогін "Північний потік-2"

Це відбувається в незручний час для Меркель. В умовах руйнування трансатлантичного альянсу та агресивних ​​Росії та Китаю вона визнала, що Німеччина повинна взяти на себе більшу роль політичного керівництва в Європі.

"Світовий порядок перебуває під тиском, - сказала Меркель минулого місяця. - Це виклик для нас ... відповідальність Німеччини зростає; Німеччині треба ще більше працювати"

У квітні вона вперше погодилась із "політичним підтекстом" "Північного потоку-2" - проектом, який вона до цього часу характеризувала як комерційний.

Більшість європейських країн хочуть, щоб Німеччина зробила більше для того, щоб продемонструвати силу Європи і захистити східних сусідів, які нервують через російські вторгнення.

Але дозвіл Росії продавати газ Німеччині, уникаючи України, робить лише навпаки, позбавляючи Київ доходів від транзиту та роблячи більш вразливими до скорочення поставок газу Польщу та країни Балтії.

"Ціною (дешевого газу з Росії – ред.) буде ще більша втрата довіри з боку Балтії, Польщі та України", - заявив Родеріх Кізветтер, союзник Меркель з комітету з питань зовнішніх справ.

"Ми, німці, завжди кажемо, що об’єднання Заходу є нашим "центром тяжіння", але російському підходу вдалося витягнути Німеччину, принаймні з точки зору енергетичної політики, з цієї західної солідарності".

Багато аналітиків стверджують, що комерційна необхідність у "Північного потоку-2" є слабкою. Інший газопровід вже з'єднує Росію та Німеччину під Балтійським морем. "Північний потік-2" подвоїть потужність, але майбутній попит досі невизначений.

ВідеоТСН вдалося дізнатися подробиці справи про хабарництво під час будівництва газогону "Північний Потік"

З іншого боку, німецька промисловість любить все, що забезпечить дешеву енергію.

Соціал-демократичні партнери Меркель, які теж мають провідні голоси в Німеччині та закликають до погоджувального підходу до Росії, також висловлюються за.

Питання розділило політичний клас Берліна. Сторони домовились у своїх коаліційних переговорах на початку цього року, щоб взяти на себе зобов'язання щодо газопроводу, але не задокументували це в письмовій формі.

На думку аналітика Центру аналізу європейської політики Маргарити Ассенової, яка критикує "Північний потік-2", Росія може подвоїти експорт газу до Європи через наявні українські газопроводи без будівництва нового "потоку".

Але, незважаючи на опозицію європейських партнерів, з Вашингтона та з боку партії Меркель, "Північний потік-2" будується. Німецькі дипломатичні амбіції йдуть врозріз із жорсткою бізнес-логікою проекту.

"Східна політика"

З іншого боку, він має сильну підтримку "Газпрому", російського державного енергетичного гіганту, який володіє проектною компанією Nord Stream 2 AG. Її бос Маттіас Варніг, колись східнонімецький шпигун, який звітував про західнонімецький бізнес, розглядається як один з найбільш грізних лобістів Берліна.

Газопровід є однією з мереж проектів, що фінансуються Кремлем, які, найімоврніше, створюються в обхід України - найбільшої та найпроблемнішої з тих країн, що колись були під контролем Москви. До цих мереж належить і "Турецький потік", який перетинає Чорне море, щоб обійти Україну на півдні.

Депутати кажуть, що Варніг відреагував на їхні скептичні заяви щодо проекту, пообіцявши доправити їхні побоювання безпосередньо президенту Росії Володимиру Путіну, додавши, що цей газопровід служить стратегічним інтересам Кремля.

Але для "Газпрому" це має сенс: транзит через країну, з якою Росія перебуває в неоголошеній війні, є ризикованим і все більше ненадійний, оскільки український газопровід радянської епохи старіє.

Німеччина та Європейський Союз намагаються укласти угоду між Москвою та Києвом про збереження договору щодо транзиту газу, який завершується у 2019 році. Критики кажуть, що це означає, що європейські споживачі платитимуть субсидії, щоб допомогти зберегти Україну на плаву.

У соціал-демократів симпатія до "Північного потоку-2" ще глибша. Герхард Шредер, колишній керівник партії, був призначений на керівні посади в російських енергетичних компаніях після відставки з посади і вважає Путіна близьким другом.

Для багатьох поколінь Шредера співпраця з Росією триває за традиційною "Східною політикою" їхнього героя, канцлера 1970-х років Віллі Брандт, який кинув виклик скептичному Вашингтону, щоб почати розвивати стосунки з Радянським блоком, що зараз розглядається як прелюдія до закінчення "Холодної війни".

Але молоде покоління в партії, часто критичне до зв'язків Шредера з Кремлем, є більш обережним.

Чиновники стверджують, що Німеччина зв'язана з Росією десятиліттями співпраці з енергопостачання, але вона також має запропонувати щось своїм західним союзникам.

Ця співпраця триває дуже довго: минулого тижня в Берліні відбулася зустріч Меркель з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим. Його супроводжував начальник російського генерального штабу Валерій Герасимов, який має заборону на в’їзд до ЄС після того, як Росія анексувала Крим у 2014 році.

Зберігання відкритих до Кремля ліній популярне у Німеччині, де опитування показують, що люди краще налаштовані до Росії, ніж практично до будь-якої іншої країни. Однак, все частіше чиновники цікавляться, чи не платить Німеччина надто високу ціну за втрачену репутацію.

Залиште свій коментар