Чому США не можуть розблокувати Ормузьку протоку: в FT пояснили

Загострення конфлікту навколо Ірану може мати несподівані наслідки для глобальної економіки та геополітики. Попри серйозні втрати, Тегеран здатен не лише втримати позиції, а й посилити свій вплив — зокрема завдяки контролю над Ормузькою протокою.

Про це йдеться в аналітичному матеріалі Financial Times.

За оцінками видання, дії адміністрації американського президента Дональда Трампа фактично підштовхнули супротивників США до пошуку нових інструментів тиску. Як це вже сталося у відносинах із Китаєм, так і Іран скористався своїм географічним положенням як важелем впливу.

Ормузька протока як фінансовий інструмент

Іран реалізував давню погрозу, обмеживши прохід через Ормузьку протоку — ключову артерію для транспортування нафти. Це дало йому змогу не лише впливати на світові енергоринки, а й потенційно заробляти значні кошти.

За даними FT, Тегеран може стягувати до 2 мільйонів доларів із судна за «безпечний прохід». Якщо врахувати, що у звичайний період через протоку проходять близько 140 суден на добу, йдеться про мільярдні щомісячні надходження.

Таким чином Іран отримує не просто додатковий ресурс, а й інструмент впливу на інші країни — від надання преференцій до економічного тиску.

Чи є військове рішення

У Вашингтоні дії Ірану називають незаконними, однак питання полягає у можливостях реагування. Держсекретар США Марко Рубіо визнав, що ситуація є неприйнятною, проте конкретні варіанти вирішення залишаються обмеженими.

Експерти, на яких посилається FT, скептично оцінюють перспективу силового розблокування протоки. Географічні умови та технології, якими володіє Іран — зокрема безпілотники — ускладнюють забезпечення безпеки навіть за наявності військово-морського супроводу.

Навіть можливі операції, як-от захоплення стратегічних об’єктів, не гарантують відновлення повноцінного судноплавства.

Переговори як єдиний вихід

На цьому тлі найбільш реалістичним сценарієм стає дипломатичне врегулювання. Водночас Іран, маючи нові важелі впливу, може висунути значно жорсткіші умови.

Сам Дональд Трамп, який позиціонує себе як «майстер переговорів», опинився у складній ситуації. За даними FT, він навіть визнавав, що стиль перемовин Ірану є для нього незвичним.

Реакція світу і ризики ескалації на Близькому Сході

Країни Перської затоки, зокрема Саудівська Аравія та ОАЕ, побоюються сценарію, за якого Іран фактично контролюватиме експорт енергоносіїв у регіоні. Водночас вони усвідомлюють ризики безпосередньої ескалації, адже удари по нафтовій інфраструктурі можуть мати довгострокові наслідки.

Не виключено, що частина держав обере прагматичний підхід і погодиться на фінансові умови Ірану, аби уникнути загострення.

Перед складним вибором можуть опинитися і союзники США — зокрема ЄС та Японія. З одного боку, виплати Ірану можуть викликати невдоволення Вашингтона, з іншого — дозволять уникнути різкого зростання цін на енергоносії або повернення до російських ресурсів.

Попри поточні тенденції, ситуація на Близькому Сході залишається непередбачуваною. Не виключено подальше загострення, включно з можливим залученням наземних сил США.

Водночас внутрішній тиск на іранський режим поки не призводить до його ослаблення — він демонструє стійкість навіть в умовах війни.

У FT наголошують, якщо Іран вийде з конфлікту не ослабленим, а навпаки — більш впливовим і фінансово зміцненим, це матиме негативні наслідки для глобальної безпеки, світової економіки та самого регіону.