Гірше від епідемії холери. Як 70 років тому отруйний смог вбив 12 тисяч людей у Лондоні
  • Кількість коментарів 1
  • Кількість переглядів 10078

Великий смог став однією з найбільших екологічних катастроф і призвів до низки реформ на захист чистого повітря.

Майже 70 років тому, 5 грудня 1952 року, Лондон зіткнувся з небаченою раніше екологічною катастрофою – місто огорнув щільний отруйний туман, що мав характерний запах гнилих яєць.

Явище, що увійшло в історію як Великий Смог, трималося цілих п'ять днів і призвело не лише до транспортного колапсу, а й до численних смертей. Від проблем із диханням загинуло близько 12 тисяч осіб, а ще 150 опинилися у лікарні.

Детальніше про одну з найстрашніших екологічних катастроф читайте у матеріалі ТСН.ua.

Хроніка катастрофи

"Я пам'ятаю 1952 рік, мені було дев'ять. Я ледве міг побачити шкільний автобус, на якому мав дістатися місця навчання, а мого батька проводжав додому поліцейський із смолоскипом. Тато дійшов до нашої вулиці, однак був повністю дезорієнтованим. У поліцейського був смолоскип, і він використав його для того, щоб прочитати назву вулиці та номер будинку", — так пригадує події 1952 року у матеріалі The Guardian Дейв Гіггінс.

Примітно однак, що ранок 5 грудня 1952 року нічим не відрізнявся від кількох попередніх, окрім того факту, що був досить туманним — типова ситуація для клімату Великої Британії.Та ближче до вечора туман став щільнішим — людям на вулиці ставало важко дихати, очі пекло, а видимість ставала усе меншою.

смог у лондоні 1952
Getty Images
Чоловік освітлює дорогу автомобілю за допомогою факела

Мало хто міг подумати, що отруйний туман протримається цілих п`ять діб. Так, 6 грудня видання The Telegraph у невеликій замітці на першій шпальті номера повідомило, що "щільний туман охопив увесь південний захід Лондона", проте наявний у газеті прогноз погоди оптимістично віщував, що він “пізніше зміниться проясненнями”.

Та у наступні дні ситуація лише погіршувалася. На третю добу аномального смогу — 8 грудня — відбувся справжній інфраструктурний колапс. Через погану видимість припинили рух усі транспортні засоби, сотні машин стояли на вулиці покинуті власниками, а для 500 літаків — змінили маршрути. Працювало лише лондонське метро.

Однак постраждала не лише транспортна галузь. Через погану видимість, пацієнтів стало важко доправляти до лікарні – на це витрачалося у 5-6 разів більше часу, ніж зазвичай. Смог був таким щільним, що навіть просочувався у приміщення, через що було скасовано низку концертів та показів — побачити сцену або екран кінотеатру з глядацьких сидінь було надзвичайно складно.

Натомість під прикриттям щільного смогу суттєво зріс рівень злочинності.

смог у лондоні 1952
The Daily Telegraph
Публікація на шпальті The Telegraph

"За даними Скотланд-Ярду, кількість повідомлень про напади на людей, які мали при собі гроші, через туман минулої ночі була вищою ніж зазвичай. Один грабіжник скоїв одразу три успішні злочини у одній багатоповерхівці" — йдеться у публікації The Guardian за 8 грудня 1952 року. 

А The Telegraph у замітці, опублікованій наступного дня, відзначив, що загалом у місті було зафіксовано понад 100 пограбувань. Спостерігалися також вбивства та спроби викрадення дітей.

Туман-вбивця

Повідомлень про згубний ефект отруйного туману, що пахнув сіркою та мав характерний жовтий колір, на здоров`я було небагато. Чи не єдиною підказкою було повідомлення про те, що під час конкурсу Smithfield Fat Stock Show смог спричинив проблеми з диханням серед корів.

Як зазначалося у матеріалі The Telegraph за 8 грудня 1952 року, одна учасниця унаслідок цього померла, а інша — серйозно занедужала. Щоб допомогти корові оговтатися, їй дали пеніцилін та дозу шотландського віскі.

смог у лондоні 1952
Getty Images
Лондонська підземка - єдиний вид транспорту, що працював протягом смогу

Cмог розвіявся так само швидко, як і з'явився – 9 грудня. І лише впродовж наступних тижнів британці по-справжньому усвідомили масштаби катастрофи.

Статистичні дані, зібрані медичними сервісами, показали, що лише протягом п’ятьох діб туман убив 4000 осіб. Більшість з них були дітьми, людьми похилого віку або тими, хто мав історію хвороб дихальних шляхів. Ще 150 тисяч жителів Лондона опинилися у лікарні. Підвищений рівень смертності було зафіксовано й у наступні місяці і навіть роки.

смог 1952
The Guardian
Публікація на шпальті The Guardian

Видання The Guardian у публікації від 31 січня 1953 року назвало смертність від смогу "більшою, ніж протягом найбільш смертоносного тижня епідемії холери у 1866 році".  

Первинний звіт, який так ніколи і не було закінчено, дійшов висновку, що аномальні показники смертності були спричинені епідемією грипу. Проте подальші докази довели, що грип може бути відповідальним лише за невелику кількість смертей. Натомість більша частина пацієнтів загинула від захворювань дихальних шляхів та легеневих інфекцій, спричинених смогом – здебільшого бронхопневмонії та гострого гнійного бронхіту. Сучасні історики вважають, що загалом унаслідок смогу 1952 року загинуло близько 12 тисяч осіб.

Як сформувався отруйний смог

Проте, чому сформувався вбивчий смог? Причин для цього було кілька. Одна з них досить прозаїчна. Листопад та початок грудня 1952 року були дуже холодними, і жителі міста спалювали велику кількість вугілля, щоб зігрітися. 

За нормальних умов дим від спалювання просто піднявся б догори у атмосферу та розпорошився там. Проте 4 грудня 1952 року регіон опинився під владою антициклону. Він підштовхнув повітря вниз – опускаючись, воно нагрівалося. Проте повітря внизу, близько до землі, було значно холоднішим, що створило інверсію.

Дим, утворений від спалювання вугілля, опинився "у пастці", так само як шкідливі частинки та гази, які вироблялися лондонськими заводами та фабриками. Щодня останні викидали у повітря по 1000 тонн димових частинок, 2000 тонн вуглекислого газу, 140 тонн соляної кислоти та 14 тонн сполук фтору. Серед викидів були також 370 тонн діоксиду сірки, що згодом перетворилися на 800 тонн отруйної сірчаної кислоти.

Проте повністю розв’язати таємницю вбивчого смогу вдалося лише 2016 року. Тоді міжнародна група учених опублікувала дослідження на цю тему у листопадовому номері Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS).

смог у лондоні 1952
Getty Images
Правоохоронець у масці проти смогу

“Люди знали, що сульфат значною мірою посприяв формуванню смогу, а частинки сірчаної кислоти утворилися з діоксиду сірки, який виділяється під час спалювання вугілля для побутового використання та електростанцій. Проте те, як сульфур діоксид перетворився на сірчану кислоту було таємницею”, — зазначив Доктор Реній Чжанг, професор Texas A&M University і один з провідних авторів праці.

Дослідники дійшли висновку, що процесу посприяв діоксид азоту — ще один продукт, що виробляється унаслідок спалювання вугілля, і що спершу реакція відбулася у звичайному тумані. Таким чином утворилися кислотні частинки. Згодом природний туман випарувався, а частинки кислоти лишилися і вкрили собою місто.

Nota Bene

Після Великого Смогу Велика Британія зробила усе можливе, щоб уникнути повторення моторошної ситуації. Так, зокрема, було ухвалено Акти про чисте повітря 1956 та 1968 років, які заборонили викиди чорного диму та закликали мешканців міських районів та операторів заводів перейти на бездимне паливо.  

Незважаючи на це, ще деякий час після ухвалення актів ставалися випадки задимлення. Так, наприклад, 1962 року унаслідок туману загинуло 750 лондонців. Але нічого подібного до Великого Смогу 1952 року більше ніколи не повторювалося.  

Відео Токсичний смог огорнув Нью-Делі після індуїстського фестивалю "Дівалі"

З нагоди головного свята року в Індії десятки тисяч людей запускали феєрверки та петарди. При цьому знехтували владним дозволом робити це лише впродовж двох годин. Як наслідок, зранку індійська столиця прокинулася у їдкому диму. Рівень забруднення повітря у 20 разів перевищує норму. 

Токсичний смог огорнув Нью-Делі після індуїстського фестивалю "Дівалі"

Залиште свій коментар