"Губернія" путінської Росії: як Лукашенко крок за кроком перетворює Білорусь на Білорусію

Минув місяць активних протестів в Білорусі, впродовж якого мітингувальники так і не наблизилися до виконання головної вимоги - нових виборів президента. Своєю чергою, Олександр Лукашенко за цей час встиг не лише адаптуватися до ситуації, а й кардинально змінив риторику, а головне - ставлення до Росії. 

ТСН.ua розповідає, як всього за місяць РФ для Лукашенка перетворилася із “країни, яка дестабілізує ситуацію в Білорусі” на “єдину батьківщину від Бреста до Владивостока” та чому “угода з Путіним” може означати крах незалежності для білорусів.

“Програма поглинання”: як Москва дотискала Мінськ 

Про справжню загрозу для суверенітету Білорусі почали говорити ще задовго до президентських виборів. Так, 2019-го року Мінськ і Москва активно втілювали у життя оновлений проєкт “Союзна держава”, який експерти одразу ж назвали намаганням Росії інкорпорувати Білорусь. Однак до кінця задуми Кремля не дозволив реалізувати той-таки Лукашенко, який відкрито заявляв, що не погодиться на умови Росії інтегрувати Білорусь таким чином. Адже це означало фактичну втрату її незалежності.

Проєкт “Союзна держава”, а точніше його відродження, очима Володимира Путіна передбачав не лише економічну інтеграцію, а й створення з Білоруссю спільної судової та правоохоронної системи, посилення військової співпраці та передавання понад 90% управління на наддержавний рівень, фактично — Росії.

Через небезпеку втратити країну у грудні 2019 року тоді ще визнаний всією міжнародною спільнотою президент Білорусі “увімкнув задню” і відкрито пішов на конфлікт із Путіним.

"Я розумію ці натяки: отримаєте нафту, але давайте, руйнуйте країну і вступайте до складу Росії. Я завжди ставлю запитання: такі речі в ім'я чого роблять? Ви подумали про наслідки? Як на це подивляться в нашій і вашій країні та міжнародна спільнота? Не миттям, так катанням інкорпорують країну до складу іншої країни", — це слова Лукашенка у грудні 2019 року російським журналістам. Так він прокоментував тиск Росії цінами на енергоносії, аби змусити все ж пристати на її умови.

Білоруський президент заявляв, що Путін хоче, щоб вони були однією країною. 

Лукашенко так і не піддався на тиск, питання цін на енергоносії теж не було вирішено, а Білорусь поступово починала змінювати вектор. Вперше Мінськ і Вашингтон домовилися про початок постачань нафти зі США, до столиці Білорусі занадились європейські політики для обговорення перспектив співпраці, а з американцями і взагалі вперше за 12 років обмінялися послами.

Таке потепління у стосунках із Заходом і навпаки, похолодання із Москвою тривало аж до серпня 2020-го. Після чого Лукашенко все ж прийшов за допомогою до Путіна.

(Не)друг Путін: раптова зміна риторики Лукашенка

Протести в Білорусі після виборів вперше за 26 років правління поставили під сумнів місце Лукашенка у президентському кріслі. І якщо спочатку він гучно звинувачував Москву у розхитуванні ситуації, затримував на території російських бойовиків ПВК “Вагнера”, а росЗМІ називали протестувальників “борцями за свободу”. То вже через кілька тижнів Олександр Лукашенко різко змінив вектор, заговорив про “єдину батьківщину з РФ”, у “вагнерівців” попросили вибачення, а для росЗМІ протестувальники стали “фашистами”. 

Якщо порівняти поведінку “до” та “після”, то можна побачити, як Путін для Лукашенка “став опорою та другом” за короткий проміжок часу.

Від звинувачень до створення резерву військових РФ для Білорусі

Ще 25 червня білоруський президент звинувачував “ляльководів з Росії” у спробах дестабілізувати ситуацію перед виборами в Білорусі.

Згодом вже на початку серпня перед самими виборами Лукашенко звинуватив РФ в тому, що вони проміняли “братні” стосунки на “партнерські”.

А вже після виборів та початку активних протестів з РФ в бік Білорусі рушила військова техніка, а Олександр Лукашенко та Володимир Путін домовились про створення військового резерву РФ для можливого придушення протестів.

Єдина батьківщина від Бреста до Владивостока?

Причиною практично замороження проєкту “Союзна держава” стали намагання Росії інкорпорувати Білорусь. Посол Білорусі у Москві Володимир Семашко зізнався, що Росія пропонувала Білорусі передати 95% повноважень на "наднаціональний рівень". Та й сам білоруський президент неодноразово звинувачував Кремль в зазіханнях на суверенітет.

Риторика знову ж різко змінилася після виборів. Для Лукашенка стала “одна батьківщина” від Бреста до Владивостока.Він уточнив, що він і Путін вже зробили "відповідні висновки". 

Історія з вагнерівцями

Окремої уваги заслуговує також історія із затриманням бойовиків ПВК “Вагнера” на території Білорусі. У ніч проти 29 липня під Мінськом затримали 32 бойовиків російської приватної військової кампанії, підконтрольної Кремлю. Лукашенко одразу ж заявив про спробу влаштувати теракт та зірвати вибори. В Москві перебування вагнерівців у Білорусі пояснили тим, що вони нібито транзитом прямували до Стамбула.

“Усе це брехня: про Стамбул, про Венесуелу, про Африку і Лівію. Це все брехня! Ці люди — вони дали свідчення — були спрямовані спеціально до Білорусі. Команда була "чекати". Квитки, куплені на Стамбул, — це легенда”, - розкритикував він тоді офіційні заяви Росії.

Ще Лукашенко заявив, що має інформацію про іншу групу бойовиків, перекинутих на південь країни, а також “мільярди доларів”, вкладених у кампанію з дестабілізації Білорусі.

А потім була телефонна розмова з Путіним про долю тих самих бойовиків ПВК “Вагнера”. Після неї всіх затриманих вже ні в чому не звинувачували та відпустили додому. Більше того через всю цю історію посади позбувся голова КДБ, а син Лукашенка особисто вибачався перед бойовиками.

“Їх затримали, почали з'ясовувати, хто, навіщо і чому. За його словами, з'явилася інформація про те, що вони повинні були летіти до Стамбула. Водночас ми знаємо, що вони їхали трасою і не повернули в мінський аеропорт, потім вони ці квитки спалили.

Я тоді викликав до себе керівників спецслужб, і я тоді звернувся і до України, і до Росії з проханням надіслати прокурорів, але вони не приїхали. І тоді я відправив свого сина, який працює радником з безпеки, щоб він попросив вибачення у цих людей і запитав, куди вони хочуть виїхати. Вони сказали “ми хочемо до Росії”. І, власне, вони поїхали”, - сказав Лукашенко

“Останній цвях у самостійність?”: чому Путін покликав Лукашенка на зустріч

“Послуга” допомогти втриматися у президентському кріслі від Росії звичайно не була “безкоштовною” для Лукашенка, в цьому зокрема переконаний колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко.

“Росія і Білорусь будують союзну державу, під гаслом якої Москва реально перебере на себе всі функції управління, чого дуже не хотів до останнього часу Лукашенко та дуже успішно від цього ухилявся. А тепер, коли його трон захитався і коли постало питання його збереження при владі, він готовий пожертвувати незалежністю Білорусі заради свого чергового терміну президентства. Прапор залишиться тим самим, але реальний важелі впливу на економіку і на безпеку прийдуть до Москви, а це де-факто означатиме втрату незалежності”, — розповів Огризко в коментарі для ТСН.ua.

Зустріч між Лукашенком та Путіним відбудеться у Сочі вже 14 вересня. Саме вочевидь і вирішиться майбутнє Білорусі. Експерт переконаний, що Путін покликав Лукашенка точно не “чай пити”, і в результаті зустрічі будуть підписані певні документи.

“Під тиском обставин він може здати незалежність Білорусі. Це має бути найбільшою проблемою для всіх навколо, бо 13 вересня він збирається до Москви - явно не попити чаю. Йому там приготували пакет документів. Якщо він ці документи підпише, то з незалежністю Білорусі фактично буде покінчено. Вона може перейти в стан надцятого федерального органу РФ. Не випадково Лукашенко заговорив про “вітчизну від Бреста до Владивостока”. Раніше він собі таких речей не дозволяв, навіть більше того - він доволі гостро критикував Росію за спроби наступу на інтереси Білорусі”, — вважає колишній глава МЗС 

Росія продовжує вирішувати свої завдання в Білорусі, спочатку граючи на “два фронти”. Зараз — публічно підтримуючи Лукашенка, якого все ж вдалося послабити і змусити змінити вектор і риторику.

Тепер він замість зустрічей із Європейськими та американськими дипломатами, які до цього почастішали, звинувачує їх в управлінні та фінансуванні протестів. А Путіна називає “хорошим другом”.

Для чого це Росії

Якщо раніше головною метою інкорпорації РФ Білорусі називали бажання Путіна таким чином залишитися президентом після 2024 року, то зараз це вже стало не актуальним. Залишити при владі чинного президента РФ вирішили зміною власної Конституції, реалізували це якраз таки після "демаршу" Лукашенка. 

Зараз же, за словами експерта програми "Міжнародна і внутрішня політика" аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ігара Тишкевича, Росія намагається влізти в економіку Білорусі.

"Ключові завдання Росії: все-таки увійти в білоруську економіку, чого вона не могла зробити останні роки. спробувати реалізувати український сценарій 2007-2010 років, коли в Україну раптово почали приїжджати російські інвестори. Такий самий формат Росія хоче з білоруською економікою", — розповів Тишкевич в коментарі ТСН.ua.

Окрім того, для Росії є важливою і військова співпрація. Повністю підконтрольна Білорусь дозволить Путіну себе почувати значно впевненіше, чого не можна сказати про Україну.

"У разі втрати Білоруссю своєї незалежності де-факто для України з’яляться проблеми в безпековому плані. Тоді російські війська почуватимуться доволі вільно на території Білорусі, тож у нас (в Україні — ред.) з’являється додатковий фактор небезпеки на Півночі. Для України це буде найгірший з усіх сценаріїв", — пояснює це ексміністр Огризко.

Про прогрес в питанні "Союзної держави" після зустрічі з Лукашенком заявив російський прем'єр Михайло Мішустін. Він пообіцяв, що це нібито "буде засновано на абсолютно незалежній позиції держав". Такі ж самі обіцянки давали президент РФ Володимир Путін та тодішній прем'єр Дмитро Медведєв білорусам 2019-го перед тим як Лукашенко відкрито заявив, що РФ хоче відібрати у Білорусі незалежність.

Автори: Роман Бойко, Лінда Хурані.