Кремлівська "методичка": Путін написав цинічну пропагандистську історію України

Кремлівська "методичка": Путін написав цинічну пропагандистську історію України

Associated Press

На сайті Кремля з’явилася стаття президента Росії із вигадками про “історичну єдність росіян та українців".

У понеділок, 12 липня, президент Росії Володимир Путін у продовження своєї тези, висловленої під час недавньої "Прямої лінії" про те, що “росіяни та українці – один народ”, опублікував на сайті Кремля статтю українською та російською мовами, в якій містяться ключові твердження із “методичок” російської пропаганди.

У цій публікації російський лідер посилається на нібито спільну історію двох “братніх народів”, лише мимохідь згадавши про утиски української мови в Російській імперії та цілком оминувши увагою Голодомор та сталінські репресії, які призвели до смерті мільйонів українців в Радянському Союзі. 

За старою радянською традицією, Путін називає росіян, українців та білорусів “спадкоємцями  Давньої Русі” та повторює міф про спільну “давньоруську мову”, якою нібито послуговувалися “слов’янські та інші племена” на території від Новгорода до Києва. 

Згадуючи часи після монгольського нашестя, Путін стверджує, що “Північно-Східна Русь потрапила у ординську залежність, але зберегла обмежений суверенітет”, мабуть, маючи на увазі ярлики на правління, які отримували підлеглі Золотій Орді спершу тверські, а згодом московські князі. Про коронацію Данила Галицького, якого було визнано європейськими монархами, Путін не згадує. 

Російський президент у своєму псведоісторичному опусі називає Москву “центром возз’єднання, який продовжив традицію давньоруської державності”, звертаючи увагу лише на те, що у Великому князівстві Литовському після Люблінської унії з Польським королівством “проводилося ополячення і латинізація, православ’я витіснялося”. Про те, що мовою діловодства в Литовському князівстві була староукраїнська мова, Путін, звичайно, промовчав.

Національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького Путін обмежує лише прагненням “руських православних людей” звільнитися від релігійних утисків. Про те, що пізнішим наслідком об’єднання з Московським царством після Переяславської угоди стало повне знищення українського козацтва автор цього  “історичного” екскурсу у відносини двох народів не згадує.

Давніх мешканців Росії Путін без зайвої скромності називає “основною частиною руського православного народу” і стверджує, що територія України мала тоді мало не офіційну назву “Мала Русь” тобто Малоросія. Щодо назви України, то в ній автор цього опусу цинічно бачить лише “давньоруське слово окраїна”.

Протидію російській окупації, в яку перетворилося об’єднання з Росією, у часи гетьмана Івана Мазепи Путін називає “заколотом”, який “підтримала невелика частина козаків”. “Люди різних станів вважали себе руськими і православними”, - переконує у статті Путін, забуваючи, що і після Мазепи, в часи Пилипа Орлика, автора першої української конституції, тривав спротив російському пануванню на території України, який закінчився, на жаль, періодом Руїни.

Становище українців у Російській імперії Путін змальовує, як якусь ідилію, хоча українцями водночас їх не називає. “Малороси багато в чому і творили велику спільну країну, її державність, культуру, науку”, - цинічно стверджує він. 

Щодо української мови, то її виникнення Путін пояснює “регіональними особливостями”, він з імперським задоволенням згадує про прозові твори Шевченка, які той писав по-російськи. Твори Гоголя російський президент теж вважає спільною спадщиною Росії та України. 

Мимохідь Путін згадав про Валуєвський циркуляр 1863 року і Емський акт 1872 року, які поставили хрест на книговиданні українською мовою, однак виправдовує їх “історичним контекстом” — протидією прагненням польських лідерів використати “українське питання” у власних цілях. 

Із подальшої псевдоісторичної оповіді російського президента випливає, що всі спроби українців жити у власній державі з власною мовою бути лише інтригами західних суперників Росії. При цьому він навмисне підкреслює, що під час Першої світової, коли в Австро-Угорщині було сформовано Легіон українських січових стрільців,  “галичан, запідозрених у симпатіях до православ’я і до Росії, піддавали жорстоким репресіям, кидали до концентраційних таборів Талергоф і Терезін”.

Про Голодомор, який винищив мільйони українців на території СРСР, про загиблих в катівнях НКВС та вивезених до Сибіру українців — у статті немає жодного слова. 

Путін не оминув увагою те, що в складі території сучасної України перебувають землі, які були приєднані до її складу в радянський період, загрозливо натякаючи, що ці територіальні надбання – “це предмет для обговорення”. Саме цим пасажем російський президент вкотре продемонстрував імперську сутність кремлівської влади, яка за своїм лицемірним “братерством” приховує хижацькі наміри.

Нагадаємо, що Росії відтепер заборонили зрівнювати ролі СРСР і Німеччини у Другій світовій війні. Скандальний закон підписав президент Росії Володимир Путін.

Наступна публікація