• Кількість переглядів 18202

Поселення Курді затопили у 20 столітті, проте колишні мешканці досі навідуються до нього.

Селище Курді, розташоване у індійському штаті Гоа,  можна побачити лише протягом одного місяця щороку – більшість часу воно перебуває під товщею води.

Поселення затопили 1986 року під час будівництва дамби, що мала б забезпечити водою більшу частину півдня колишньої португальської колонії – штату Гоа.

Однак протягом одного місяця на рік, у травні, коли рівень води у дамбі стає нижчим, селище виринає на поверхню, а його колишні мешканці повертаються назад, щоб вшанувати свою батьківщину, передає BBC.

Затоплене селище

Селища Курді розташоване у індійських горах Сах'ядрі, також відомих як Західні Гати. Крізь нього також протікає одна з найбільших індійських річок – Салауліма.

Раніше у ньому проживали 3 тисячі осіб різного віросповідання - індуси, мусульмани та християни. У селищі розташовувався один головний храм, кілька дещо менших, капличка та мечеть. Тут також народився відомий співак Могубай Курдікар.

У селищі була низка пам’яток, зокрема статуя Богині-матері понад 2 метри заввишки, яку після затоплення перенесли до Верни, та храм присвячений Шиві – останній, зрештою, змістили на 17 кілометрів у бік.

підводне селище інфографіка
tsn.ua

Розвинутим у поселенні було й сільське господарство – люди вирощували рис, а також кокоси, кешью, манго та джекфрут, також відомий як індійське хлібне дерево.

Однак після того, як Гоа вийшов з-під влади Португалії у 1961 році, у штаті було вирішено спорудити дамбу. Для цього потрібно було затопити низьку частину територій, зокрема селище Курді.

Щоб повідомити мешканців про це, до поселення особисто навідався прем’єр-міністр Гоа, Дайананд Бандодкар. Він запевнив громадян, що затоплення буде вигідним для півдня регіону. 

селище курді
RDX GOA

"Він сказав, що затопить наше селище, але наша пожертва буде заради загального блага", - зазначив колишній мешканець селища, 75-річний Гаянан Кудрікар, передає BBC.

Проект будівництва дамби отримав назву "Салаулімський проект зрошення". Його будівництво розпочалося у 1976 році. А вже 1986 року селище повністю припинило своє існування і повністю опинилося під водою.

Відтоді Курді виринає на поверхню лише раз на рік, у травні – тоді можна побачити потріскану землю, пеньки дерев, напівзруйновані будинки та релігійні споруди, рештки предметів побуту тощо.

Мешканці Курді також повертаються на батьківщину - християни збираються на щорічний бенкет у каплиці, а індуси влаштовують свято у храмі.

Спорудження дамби

Передбачалося, що дамба не лише забезпечить населення питною водою, а й ресурсами, необхідними для зрошення земель та індустріальної мети.

За попередніми розрахунками, води з неї мало б вистачити для 14,326 гектарів землі.

Через будівництво дамби понад 600 сімей, були змушені переїхати до селищ Валкінім та Ваддем, що розташовані поблизу. Перших мешканців почали виселяти 1981 року. Сім’ям виділили грошову компенсацію та земельні ділянки площею 10 тисяч кв.м. Проте це не надто допомогло вирішити проблеми місцевих жителів.

селище курді_2
RDX GOA

"Коли ми приїхали до нового селища, у нас абсолютно нічого не було", - пригадує Ігнасіо Родрігес. Його сім’ї одній з перших довелося переїхати. Родина Ігнасіо покинула Курді у 1982 році і тривалий час жила у тимчасовому будинку, доки не отримали змогу побудувати власний дім з нуля.

Ще одному колишньому мешканцю Курді, Гуручарану Курдікару, на момент переїзду до нового селища у 1986 році, було лише 10.

"Я смутно пам’ятаю, як мої батьки  поскладали усе у пікап. Мене теж посадили всередину, разом з моїми братом та бабусею. Батьки їхали позаду на мопеді", - пригадує 42-річний чоловік.Та його мати має більш чіткі спогади.

селище курді 3
RDX GOA

"Ми, мабуть, були останньою сім’єю, якій довелося покинути свій дім. Тоді була дуже сильна злива – вода з полів почала заходити до будинку. Нам довелося негайно поїхати. Я навіть не змогла взяти з собою млин для борошна", - зазначає Мамта Курдікар.

Примітно, що, попри запевнення щодо того, що вода з дамби принесе усім загальне благо, колишні жителі містечка так і не отримали до неї доступу. 

"Водопостачання так і не запровадили у всіх селищах півдня Гоа, як обіцяли раніше. Тому воду з дамби ми не п’ємо", - розповідає Гайанан Курдікар.

Наразі він мешкає у поселенні Ваддем – саме туди перевезли частину колишніх мешканців Курді. У селищі є дві великі криниці. Проте у квітні-травні вони починають висихати, і місцеві жителі лишаються без питної води – щоб врятувати їх, влада Індії змушена доправляти воду спеціальними танкерами. Колишні мешканці Курді також досі мають проблеми зі зрошенням полів, медициною, постачанням електроенергії та працевлаштуванням.

Проте селяни досі пам'ятають своє коріння. 

"Ідентичність мешканців Курді визначається тим, звідки вони походять. Вони близько і прямо пов’язані зі своєю землею", - зазначає соціолог Веніша Фернандес, яка мешкає у провінції Гоа. На її думку саме тому місцеві продовжують повертатися назад. 

Залиште свій коментар