На похороні Шарона називали "унікальним полководцем" і "впертим"

Ізраїль попрощався з Аріелем Шароном. Колишній прем'єр-міністр помер, так і не вийшовши з коми, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Провести в останню путь найпопулярнішого ізраїльського політика останніх десятиліть приїхали делегації двох десятків держав. Заради візитерів перекрили дорогу від летовища Бен Гуріон у Тель-Авіві до Єрусалима. Через це виникли затори.

Церемонія тривала за посилених заходів безпеки. Навколо місця подій було розгорнуто навіть систему ПРО. Бо ізраїльтянам стало відомо, що з Гази випустили дві ракети, котрі впали в Середземне море – це був такий собі палестинський салют. Тож на похороні кожен метр території був під пильним наглядом.

"Сьогодні ми віддаємо землі унікальну людину – полководця, що вмів перемагати, надихати людей. Арику, ти був неможливою людиною, яка ні перед чим не відступала. Сподіваюся, сьогодні тобі буде дарований спокій", - заявив на прощанні президент країни Шимон Перес.

Чинний прем'єр, колишній соратник, а потім і ворог Шарона Беньямін Нетаньяху волів про складні стосунки не згадувати. Натомість скористався трибуною для політичної заяви.

"Арик розумів, що заради безпеки Ізраїль піде на все. Ми ніколи не допустимо, щоби в Ірану з'явилася зброя", - наголосив він.

Колишнє знесення єврейських поселень Шарону не пробачили не лише політичні соратники, а й ультраортодоксальні рабини. 23 липня 2005 р. вони провели кабалістичний обряд Пульса де Нура, або Удар вогню. Того ж таки року Шарон упав у кому.

Однак і духовенство цього дня воліло не згадувати про колишню ворожнечу. Єдиним, хто порушив традицію говорити про покійного лише добре, став колишній прем'єр Британії Тоні Блер. Англієць назвав Шарона впертим.

"Арик був таким упертим, мені з ним, правду кажучи, було нелегко. Але якось я запросив його додому, без протоколу, щоби дізнатися, що він за людина. І був приголомшений, наново познайомившись із чарівною харизматичною людиною, ввічливою, із пречудовим почуттям гумору", - розповів Блер.

Згодом із Шароном прощалися в родинному колі. Наостанок, за традицією, рабин попросив у покійного прощення за все, що присутні і відсутні йому вчинили.

Спочилого поховали на родинній фермі поряд із дружиною.

Кореспондент ТСН Яна Слєсарчук