Перехід: через що доводиться пройти трансгендерам у Білорусі, щоб отримати право на безкоштовну операцію

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Ними займається низка силових відомств країни.

Білорусь – країна, яка застигла в Радянському Союзі. Тут ніколи не було гучних маршів рівності. І досі немає жодної офіційно зареєстрованої ЛГБТ організації. Утім, держава Білорусь офіційно визнає право людей міняти стать.

Попри законність, бути трансгендером тут – трохи соромно, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень. Тож більшість наших героїв не згодні відкривати обличчя.

Науковці кажуть, такі люди є скрізь. Ми поспілкувалися з трансгендерними людьми в Україні і за кордоном. Зустріли цілу когорту дітей, які говорять про свою трансгендерність. Психолог заспокоює, до 25 років людина може змінити своє рішення.

ВідеоПерехід: у Білорусі роблять безкоштовні операції з корекції статі трансгендерним людям

Трансгендери - люди, які готові ризикнути життям, лише б змінити стать. В Україні для них поки що спростили тільки процедуру отримання діагнозу. Із ним вони можуть змінити паспортну стать. А от у сусідній Білорусі пішли ще далі. І безкоштовно роблять надскладні операції з корекції статі. 

Перехід: у Білорусі роблять безкоштовні операції з корекції статі трансгендерним людям

Та є й такі, що все життя живуть з однією метою - зробити перехід.  Один зі ста тисяч народжених з дитинства відчуває, що отримав "не те тіло", й не може жити, доки не виправить це.

"Я вважаю своє тіло жахливим.  Воно не таке, яким би я хотів його бачити", - розповідає Костя.

Йому 16, він трансгендерний хлопець,  аби не видавати свою біологічну стать, вже три роки бинтує груди.

"Без цього я не можу існувати. Я відчуваю себе хоч трохи красивим", - запевняє він.

Але для повного щастя трансгендери хочуть змінити й те, чого не видно під одягом. Деякі країни, зокрема Швеція і Білорусь,  за бюджетні кошти допомагають цим людям знайти себе. У Мінську "своїх" трансгендерів безкоштовно оперують найкращі хірурги.

"По дві операції на місяць – мінімум", - розповідає хірург Сергій.

Центр пластичної хірургії. На території звичайнісінької обласної лікарні.

"Для трансгендерів окремі палати, щоб людей не бентежити", - зазначає Сергій.

Володимир Подгайський – головний пластичний хірург Білорусі. Перешиває тіла вже 25 років. Сьогодні робитиме  надскладну операцію –  із жінки – чоловіка. Нам дозволили неймовірне - зняти увесь процес від початку до кінця.

Неофалос - так називають штучностворене чоловічий орган - вирізатимуть зі спини. І  це лише один зі способів, бо підходять і м’язи ніг і рук.

"Золотий стандарт це вважається. Це променевий клапоть передпліччя.  З нього можна зробити все схоже. Туди вставляється силіконовий ендофалопротез, щоб створювати імітацію ерекції", - розповідає лікар.

Наш пацієнт – музикант, тож руки попросив не чіпати. Разом зі шкірою беруть частину м’язів та судин, щоб потім можна було налагодити кровообіг з паховою зоною. Чесно кажучи це звучить як з фантастичних романів.

І все ж це складна операція. Ризик завжди є. Маніпуляцію проводять майже 4 години. Складнощі виникають через вагу пацієнта. Перед такими операціями бажано схуднути, щоб формувати орган було простіше

Але зробити імітацію - це одне. Невже неофалос працює. Робочим орган роблять завдяки ювелірній роботі мікрохірургів. Вони з’єднують не лише судини, а й зберігають усі потрібні нервові центри.

"Клітор збережений, він занурений у підстави статевого члена - при стимуляції неофалоса досягнення оргазму абсолютно можливо", - запевняють лікарі.

Але до повної готовності ще не одна операція.

Перекроїти чоловіка у жінку куди простіше. Потрібна лише одна операція, яка триває 4 години. Чутливість та здатність до сексуального задоволення  зберігається. 

Операція пройшла успішно. За кілька днів – під ніж готується наступний пацієнт. І знов запит – зробити з жінки чоловіка.

"У країнах колишнього Радянського Союзу переважає з жіночого в чоловічу трансформація. Були припущення радянських трудівниць. Вона з клунками, з авоськами. Краще б я була чоловіком", - розповідає Подгайський.

Він називає себе Віталій. Вже 10 років живе і виглядає як чоловік, навіть мав дружину,  але для повного щастя, йому теж  дечого бракує.

"Особисте життя не складається, я з дружиною розлучився. Дітей я не можу мати. Я не можу вести нормальне статеве життя і сімейне теж. Зараз у мене остання операція, на яку в мене не виходить лягти, але я зараз на все забив, і лягаю на неї", - розповідає він.

Перш, ніж потрапити до безкоштовної операційної, трансгендери в Білорусі проходять жорсткий відбір. Мінімум 2 роки доводять атестаційній комісії, що справді потребують переходу. Цим питанням займаються Міністерство внутрішніх справ, Міністерство юстиції та навіть Комітет державної безпеки.

Аліна вже 5 років приймає гормони, які прибирають маскулінні ознаки, але операції їй досі не дозволили. Висока комісія підозрює, що вона не трансгендер, а гомосексуал – їм змінювати стать не дозволяють.

Статус "усе складно". Трансгендерність не означає автоматично одностатеве кохання, пояснює Аліна, але гомосексуали серед трансів також трапляються. І їм доводиться дурити державу.  

"Орієнтацію завжди можна прибрехати, при чому в будь-який бік і багато хто так і роблять. Я знаю багато знайомих, які гетеросексуали і вони стоять на обліку", - розповідає вона.

Бути на обліку в очікуванні дозволу - це життя під мікроскопом, розповідає Женя. Його вже 2 роки ганяють по колу через десятки медичних кабінетів. Сексологи, психіатри, ендокринологи ставлять одне і те саме питання: "Навіщо вам бути хлопчиком, у вас все одно не буде члена".

Женя сподівається, що таки буде, і  терпляче ходить. Професор Володимир Підгайський пояснює, такі довгі перевірки виправдані.

"У нас був один випадок, коли йому зробили мастеоктомію. І через півроку може більше, він сказав, що ні, я не хочу далі, я хочу повернутися назад. І наша комісія в глухий кут", - розповідає лікар.

Попри показну відкритість хірургів, робота комісії, яка направляє до них – велика військова таємниця. Ми кілька місяців писали офіційні запити, щоб поспілкуватися з її представником. Отримали відписку та відмову. Не розкривають білоруські відомства й статистики: скільком трансгендерам на рік держава дає добро на перехід.

Але зрозуміло, що державний бюджет від безкоштовних операцій не страждає. Маючи велику практику, хірурги заробляють на іноземцях. Сюди їдуть трансгендери з усіх країн колишнього СНД. Ціни, кажуть, дуже індивідуальні, але загалом нове тіло обходиться удвічі дешевше, ніж в тому–таки  Таїланді чи в Україні.  Але про справжню ціну, яку доводиться платити  знають тільки ті, хто таки  переселився в інше тіло.

Залиште свій коментар

Вибір редакції