"Планета лобізму" в Берліні: тур місцями впливу на німецьку політику

У Німеччині виробники зброї, автомобілів та алкоголю об'єднуються з телекомпаніями для створення свого лобі в уряді.

Німеччина має одну з найбільш непрозорих лобістських систем у розвиненому світі, - стверджує неурядова організація LobbyControl.

У Берліні кореспондент DW приєднався до туру місцями лобізму. Виробники зброї прагнуть переконатися, що експортний контроль не є занадто суворим, виробники автомобілів зацікавлені у тому, аби офіційні тести на викиди були для них легкими та приємними, а пивоварні об'єдналися з телекомпаніями, щоб пояснити, чому реклама алкоголю не повинна бути заборонена. Такими є реалії сучасної політики.

І, хоча їх можна було би назвати аморальним порушенням демократичних принципів, лобізм став необхідним для життєздатної демократії.

"Врешті-решт, - каже Себастіан Генніґ (Sebastian Hennig) з берлінського офісу неурядової організації LobbyControl, - політики також залежать від експертних знань компаній, щоб допомогти їм ухвалювати рішення". Ось так обережно Генніґ, колишній помічник депутата Бундестагу, починає свій тур берлінською "Планетою лобізму" - урядовим кварталом, де, вважається, близько шести тисяч людей представляють інтереси бізнесу, цілих секторів промисловості, а іноді - хоча і з набагато більш низькими бюджетами - правозахисні групи.

"Гроші є важливим фактором", - зауважує Генніґ. Виявляється, Німеччина має одну з найменш прозорих лобістських систем серед розвинених країн: тут немає реєстру лобістів, як у США чи на рівні ЄС.

Такі реєстри покликані змусити бізнес розкривати, як і чому вони контактують із законодавцями, а також скільки грошей вони на це витрачають. І Німеччина також має горезвісну традицію "дверей, що обертаються".

Коли високопосадові політики закінчують свою кар'єру, вони мають звичку з блискавичною швидкістю отримувати тепленьке місце у великих корпораціях.

Наприклад, колишній канцлер Ґергард Шредер (Gerhard Schröder) швидко отримав посаду голови комітету акціонерів Nord Stream, консорціуму, який збудував і експлуатує газопровід "Північний потік".

Більше часу знадобилося колишньому міністру оборони Францу Йозефу Юнґу (Franz Josef Jung), який близько місяця тому став членом наглядової ради збройного гіганта Rheinmetall.

"Проспонсоровані" зустрічі

Близько двох десятків людей приєдналися до екскурсії Генніґа, аби дізнатися, що відбувається у високих кабінетах.

Одні з учасників туру - активісти або дослідники з професійним інтересом, інші - просто громадяни, які хотіли дізнатися більше про те, як працює їхній уряд.

Крім того, не обійшлося і без туристів, які до цього вже встигли відвідати основні пам'ятки Берліна. Дорогою Генніґ розповідає тривожні історії.

Наприклад, про дорогий італійський ресторан Il Punto, в якому Network Media - комунікаційне агентство, що належить Соціал-демократичній партії Німеччини (СДПН), - минулого року продавало зустрічі з політиками за ціною до семи тисяч євро за кожну.

(Після того, як громадський мовник ZDF викрив цю практику в телевізійному документальному фільмі, Network Media опублікувало заяву, стверджуючи, що зустрічі не "продавали", а їх "спонсорували".

Мовляв, одним із завдань агентства було "спробувати знайти партнерів, які візьмуть на себе витрати за ці зустрічі"). Інші приклади лобіювання менш корумповані на перший погляд, однак мають ознаки прямого втручання.

Тур лобістським Берліном зупиняється біля штаб-квартири Федерації німецьких броварів (DBB), яка розташована прямо навпроти прес-служби уряду.

Тут Генніґ розповідає історію про те, як 2009 року великі пивоварні компанії створили альянс зі спортивними федераціями та телевізійними мережами для лобіювання перед федеральною міністеркою харчування, сільського господарства та захисту прав споживачів Ільзе Айґнер (Ilse Aigner), аби вона не обмежувала рекламу алкоголю на телебаченні. Телевізійники стверджували, що втрата доходів від реклами пива матиме негативний вплив на якість їхніх шоу.

Того ж року Федерація німецьких броварів назвала Айґнер своїм "послом пива".

"Вірогідно, це не був збіг обставин", - робить висновок Генніґ.

Форми впливу

Лобісти також націлені на громадськість.

RWE - одна з найбільших у Німеччині енергетичних компаній, постачала підручники в усій країні.

Книги для школярів містили вправи для восьмикласників, у яких вони мають оцінити переваги перенесення цілого селища, щоб звільнити місце для нових вугільних шахт. Також маловідома ініціатива New Social Market Economy - аналітичний центр, який повністю фінансується Федерацією асоціацій німецьких роботодавців у металургійній і електротехнічній промисловості (Gesamtmetall), забуває згадати, що представляє великі корпорації під час рекламних кампаній за зниження корпоративних податків і мінімальної зарплатні. Неурядовій організації LobbyControl не вдається переконати всіх, хто взяв участь у турі берлінськими місцями лобізму.

Хоча були розказані історії таємних угод між політиками та корпораціями, одна літня пара, яка отримала екскурсію в подарунок, висловила своє невдоволення.

"Це все так однобічно, - сказав чоловік, який відмовився назвати своє ім'я. - Вони роблять так, щоб це виглядало негативним. Лобіювання - це лише поширення інформації. А що не так з поширенням інформації? Лобіювання не є злом саме по собі. Зрештою, це відповідальність тих, хто ухвалює рішення, політиків, яку позицію вони займуть".

Нагадаємо, раніше міжнародна громадська організація по боротьбі з корупцією Transparency International Україна заявила про стійкі зв'язки низки нардепів Верховної Ради з тютюновими компаніями. За даними організації, парламентарі просувають вигідні для тютюнових компаній законодавчі ініціативи та регулювання, активно критикують і нехтують законопроектами, які тютюновим корпораціям не на користь.

Залиште свій коментар

Наступна публікація