Понад 10 тисяч смертей за один рік. Як смертоносний вірус Еболи призвів до двох епідемій і зрештою виявився виліковним
Associated Press
  • Кількість переглядів 36160

Вірус Еболи забрав десятки тисяч життів. І хоча його досі повністю не подолано, нові ліки дають надію.

У 1976 році вперше зафіксували спалах Еболи. Відтоді небезпечною хворобою заразилися понад 30 тисяч осіб, більш ніж 11 тисяч – померли. Спалахи недуги продовжуються й дотепер – так, лише цього літа від Еболи у Демократичній республіці Конго загинуло понад 2000 осіб.

Проте минулого місяця стало відомо, що невдовзі хворобі, ймовірно, буде покладено край - ученим вдалося створити ліки, які є ефективними у 90 % випадків. Відтепер їх видаватимуть усім пацієнтам у Демократичній Республіці Конго, зазначає Business Insider. 

Як виникла Ебола, до яких втрат призвела та як зрештою стала виліковною - читайте у матеріалі ТСН.ua.

Що таке Ебола та як вона виникла

Ебола – загальна назва для групи вірусів роду Ebolavirus. До останнього входять п'ять підвидів - Заїр, Судан, Таї Форест (раніше — Кот-д'Івуар), Бундібуджо і Рестон. Для людини небезпечними є перші чотири з них. Вони можуть призвести до летальних випадків.

Серед первинних симптомів Еболи – раптова лихоманка, сильна слабкість, біль у м'язах та у горлі. Згодом додаються блювота, діарея та виникає внутрішня та зовнішня кровотеча. У більшості випадків пацієнтів помирають від зневоднення та відмови органів.

Заразитися Еболою можна від прямого контакту пошкодженої шкіри, рота або носа з кров'ю, блювотою, екскрементами та тілесними рідинами носія вірусу. Носіями найнебезпечніших для людини видів вірусу вважаються фруктові кажани та мавпи. Вірус Рестон натомість уражає свиней та мавп, проте для людей є безпечним.  

Вперше про вірус Еболи, або, як його ще називають, геморагічну лихоманку Еболи, стало відомо 1976 року – його майже одночасно виявили у двох місцях – Демократичній Республіці Конго та Південному Судані.

Ебола, інфографіка
ТСН.ua

Де вперше було зафіксовано

Перший спалах вірусу був у селищі Ямбуку у Демократичній Республіці Конго, розташованому на відстані близько 100 км від річки Ебола. Саме на честь останньої й назвали смертоносну недугу, щоб не стигматизувати жителів міста.

Другий спалах захворювання був місті Нзара у Південному Судані. Там розташована бавовняна фабрика – її працівники й були тими, хто одними з перших занедужав на Еболу. Обидва спалахи були зафіксовані на відстані 1000 км одне від одного.

Про вірус спершу було відомо не так багато, тож, як повідомляється, медичні сестри використовували 5 шприців на 600 пацієнтів на день.  Епідемія тривала близько 11 тижнів – протягом цього періоду було інфіковано 318 осіб. 280 пацієнтів померло – що свідчить про те, що показник смертності був 88 %.

ебола_4
Associated Press

Інший масовий випадок захворюваності у Демократичній Республіці Конго стався 1995 року – тоді унаслідок нового спалаху Еболи були інфіковані щонайменше 315 осіб. 250 – загинули.  

У 1996 та 1997 роках два спалахи захворювання були зафіксовані також у Габоні. Тоді у країні 45 осіб загинуло після того, як мисливець підходив Еболу у таборі для лісорубів, а ще 21 – після того, як група мисливців з'їла інфікованого шимпанзе. У Африці тіла мертвих тварин вважаються дешевим джерелом протеїну, тож споживання їх нерідко призводили до інфікування Еболою у регіоні. Близько 53 осіб загинуло й у 2001 році у регіонах, де знаходили багато мертвих тварин.

Згодом випадки захворювання було зафіксовано також у Судані, Габоні та Уганді. Попри те, що Ебола була на той час далеко не новою хворобою, її першочергові симптоми є схожими на грип та отруєння, тому пацієнтів було важко оразу правильно діагностувати, а лікування відкладалося.

Міжнародна надзвичайна ситуація

Найгірший зафіксований спалах Еболи розпочався у Гвінеї наприкінці 2013 року і згодом поширився до Ліберії та Сьєрра-Леоне. Першим пацієнтом став 2-річний хлопчик з невеличкого прикордонного міста у Гвінеї. Ймовірно, він заразився після того, як його вкусив інфікований кажан. Дитина загинула.

Після цього недуга швидко поширилася на інші країни. Причиною цього стала міграція інфікованих людей і те, як було поховано загиблих від недуги.

Єдиний спосіб, у який можна зупинити поширення Еболи – ідентифікувати інфікованих людей, ізолювати їх, а згодом відстежити усіх, з ким вони контактували. Але оскільки жодної вакцини тоді не існувало, дехто не бачив жодного сенсу у тому, щоб звертатися по допомогу.

У Ліберії багато людей зверталися до практиків традиційної медицини у надії вилікуватися. Проводилися й ритуали екзорцизму, що гіпотетично мав позбавити людей від хвороби. Деякі люди також відвідували місця поховань і торкался мертвих відповідно до місцевих традицій, що сприяло поширенню хвороби. На початку 2014 року 365 випадків захворювань на Еболу пояснювалися саме регіональними поховальними традиціями або відвідуванням знахарів. Проте кількість інфікованих продовжувала зростати.

ебола інфографіка

У серпні 2014 року Всесвітня організація здоров'я оголосила через епідемію міжнародну надзвичайну ситуацію – вона тривала два з половиною роки. Загалом, протягом 2014-2016 років у Гвінеї було інфіковано 3811 осіб, з яких 2543 загинули. У Ліберії та Сьєрра-Леоне смертність була ще вищою. У першій країні Еболою заразилося 10675 осіб (4809 померли), а у другій – 14124 (загинуло 3956).

Протягом 2014-2015 років поодинокі випадки захворювання були зафіксовані також у Італії, Іспанії, Великій Британії та Сполучених Штатах Америки – так, вірус Еболи підхопили четверо американців (один з них загинув).

Всесвітня організація здоров'я оголосила про закінчення епідемії у 2016 році. Проте, незважаючи на це, хворобу не було подолано. У березні 2016 року у Західній Африці було зафіксовано 10 випадків недуги.

Нова епідемія у Конго і поява ліків

Новий спалах хвороби знову трапився у квітні 2018 року у місті Мбандака у Демократичній Республіці Конго – за тисячі кілометрів від регіону, де розпочалася епідемія 2014 року.  Проте після трьох місяців та 4 тисяч вакцинацій хворобу у місті вдалося спинити – загалом він неї загинуло 33 особи.

Однак натомість Еболу почали фіксувати і інших містах – зокрема, у Бені, Ойчі та Мандімі. Вже через рік, у серпні 2019 року, кількість спричинених Еболою смертей у регіоні нараховувала 1843, а кількість зафіксованих випадків захворювання становила 2753.

Ситуація погіршувалася тим, що Демократична Республіка Конго є місцем постійних сутичок між різноманітними збройними формуваннями, тож іноземних медикам не довіряли та навіть здійснювали на них напади. У лютому 2019 організація "Лікарі без кордонів" була змушена покинути регіон через напади на своїх робітників – 5 медиків загинуло, а 50 – були поранені. 

ебола_3
Associated Press

У липні 2019 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила через спалах Еболи у Демократичній Республіці Конго глобальну надзвичайну ситуацію. Значною мірою через те, що хвороба дісталася Гоми – міста, де проживають 2 мільйони осіб. Вона також повторно з'являлася у місцях, де, як вважалося, вже була подолана.

Проте у серпні 2019 року з'явилася надія на подолання моторошної хвороби. З'явилися нові експериментальні ліки, що були ефективними у 90 % випадків. Вони є сумішшю антибіотиків, що вводяться у кров пацієнтів.

"Відтепер не можна сказати, що хвороба невиліковна", - прокоментував Жан-Жак Муембе, генеральний директор National de Recherche Biomedicale,  що спостерігав за випробуванням вакцини у ДРК.

Медики сподіваються, що після появи ліків пацієнти почнуть звертатися до лікарень і хворобу вдасться подолати.

ебола інфографіка
tsn.ua

 

Залиште свій коментар