Порада Трампу: остерігайтеся російських тролів - Foreign Policy

Порада Трампу: остерігайтеся російських тролів - Foreign Policy

Фото: Reuters

Москва почала шукати больові точки нової адміністрації президена США.

Недавній заблукалий шпигунський корабель і польоти в Чорному морі – ознаки того, що Кремль знову взявся за свою улюблену розвагу: натискання на кнопки Америки.

Про це пише Марк Галеотті у статті "Порада Трампу: остерігайтеся російських тролів", опублікованій на сайті видання Foreign Policy.

Минулого тижня російський розвідувальний корабель – ССВ-175 "Віктор Леонов", якщо бути точним – провів кілька днів, тиняючись приблизно в 30 милях від східного узбережжя Сполучених Штатів. Він прочісував місцевість аж до Коннектикуту, потім вниз до Вірджинії, викликаючи переляк.

Члени Конгресу обговорили корабель у своїх виступах. Популярності йому додали твіти коміків, на кшталт Челсі Хендлер. На питання про це під час своєї нині сумнозвістної прес-конференції в четвер новий президент США заявив, що його присутність там "це не добре!" і висловив припущення, що його похвалили б, якби він прийняв рішення прибрати його "з води".

Корабель з'явився відразу після декількох інших, так би мовити, інцидентів, які стали сигналом тривоги для Вашингтона та інших столиць. Минулого тижня газета "The New York Times" повідомила, що Росія таємно розгорнула крилаті ракети – неясно, коли – ймовірно, порушивши договір з озброєння 1987 року. Потім, через декілька днів російські винищувачі гули над протичовновим кораблем США в Чорному морі.

Президент США збирається повернути першість за арсеналом атомної зброї

Президент США збирається повернути першість за арсеналом атомної зброї

Те, що ці події викликали паніку серед досить обачних людей, майже напевно є відображенням поточної пов'язаної з Росією напруженості в політиці США. Ці інциденти самі по собі навряд чи є приводом для тривоги, хоча вони мають стати причиною для ретельно продуманої відповіді. Як і ми, росіяни в подиві, вони не зовсім впевнені, чого чекати від Трампа, і намагаються знайти больові точки і червоні лінії його адміністрації. І, як зазвичай, вони перетворюють свою армію у політичний інструмент.

Незважаючи на всі розмови про Дональда Трампа, як про "сибірського кандидата", Москва насправді досить насторожено ставиться до своєї передбачуваної маріонетки. Так, пихаті націоналістичні депутати, на кшталт Володимира Жириновського, відкривали шампанське після перемоги Трампа. І очевидна ворожість Трампа до Європейського союзу, відсутність у нього ентузіазму щодо прихильності до України, а також зростаюча ворожнеча і розбіжності серед керівних класів США, - все це було в інтересах Росії. (Особливим задоволенням став розкол між Білим домом і розвідкою.)

Але російські установи із зовнішньої політики і національної безпеки були стурбовані з самого початку. Нова адміністрація США частково відступила від початкового нез'ясовного ентузіазму щодо Москви, Трамп, нарешті, визнав, що Крим був "захоплений", і його потрібно повернути. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков говорив правду, коли минулого тижня заявив: "Ми не носимо рожеві окуляри, не маємо жодних ілюзій", кажучи про ймовірність поліпшення російсько-американських відносин. Коли єдина в світі справжня наддержава стає непередбачуваною і войовничою, ніхто не може залишатися спокійним. Росіянам дуже довго вдавалося використовувати передбачуваність і стриманість США, але тепер вони змушені змиритися з іншою епохою.

Отже, Кремль починає організацію кількох провокацій та інцидентів меншого масштабу в спробі перевірити нову адміністрацію США.

Російська армія потрібна саме для такого роду обмежених місій, принаймні, при розгортанні на Заході. Так, російські солдати беруть участь у цих війнах в Україні та Сирії. Але на Заході, їх, як правило, використовують для того, що я називаю "дипломатія у стилі хеві-метал". Це свого роду примусова, агресивна димова завіса, яка повинна розділити, відвернути, і стримувати Захід, щоб у нього було менше можливостей і готовності кинути виклик російській агресії в регіонах, наближених до власних кордонів Росії, її самопроголошеній сфері впливу.

Військова міць Росії – це зазвичай грубий інструмент, при розгортанні на Заході – молоток, а не скальпель, наприклад, коли російські бомбардувальники імітували ядерний напад на Швецію. Тим не менш, навіть молоток може бути інструментом для діагностики, коли його використовує лікар, щоб перевірити рефлекси пацієнта. Так і росіяни можуть використовувати свої збройні сили, щоб перевірити реакцію, настрої і межі Заходу.

Схоже, це те, що відбувається зараз. Москва, ймовірно, вважає, і, мабуть, небезпідставно, що Вашингтон втрачає інтерес до України. Там [в Україні] росіяни не тільки підтримують своїх локальних маріонеток, щоб ті активізували бої, але вони також визнали паспорти, видані в незаконних місцевих маріонеткових державах.

Це серйозний натяк на те, що вони перетворюють цей конфлікт на заморожений і довгостроковий. Однак за межами України ці недавні провокації були разюче обмеженими. Прогудів один корабель, розгорнуто один блок з чотирьох крилатих ракет SSC-8, єдиний розвідувальний корабель, що обережно залишався в міжнародних водах.

Кожна [провокація] перевіряє реакцію Вашингтона на різного роду стимули, але досить делікатно, в надії не розсердити Трампа і не загнати його в кут. Збирається він агресивно реагувати на прольоти винищувачів? Наскільки важливі для нової адміністрації минулі договори про озброєння? (Те, що Трамп, ймовірно, назвав Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності 2010 року "поганою угодою", говорить про їх незначність для нового уряду.) Або ж адміністрація вважає російську розвідку дійсно серйозною загрозою?

Пам'ятаючи про це, ми не повинні вважати, що кожні навчання або розгортання – це прелюдія до війни. Зрозуміло, що причин для паніки немає. Путін зондує Сполучені Штати заради перевірки, а не для того, щоб дійсно загрожувати їм.

Але в такому випадку реакція Вашингтона ще більш важлива. Старе кліше про те, що у людини не буде другого шансу справити перше враження, безумовно, відноситься і до дипломатії. Зараз росіяни не впевнені, чого чекати від нової адміністрації. Але якщо їм вдасться зіграти всі "хіти" своєї "дипломатії в стилі хеві-метал", і отримати тільки символічні відповіді, вони можуть прийти до висновку, що Америка Трампа – слабкий суперник.

У Трампа більш ніж достатньо варіантів, від більш жорстких словесних засуджень, неявних військових попереджень (припущення, що, скажімо, розгортання російських крилатих ракет може змусити Америку розгорнути найбільше систем протиповітряної оборони в Європі) до асиметричної відплати (наприклад, даючи зрозуміти, що наступного разу, коли над американським кораблем будуть носитися винищувачі, українські солдати будуть отримувати нові поставки бронежилетів або прилади нічного бачення).

Зараз, здається, що адміністрація занадто зайнята власною внутрішньою метушнею, щоб запропонувати будь-яку відповідь. Мюнхенська конференція з безпеки минулого тижня надала можливість тріумвірату дорослих в адміністрації – віце-президентові Майку Пенсу, державному секретарю Рексу Тіллерсону, і міністру оборони Джеймсу Маттісу – спробувати заспокоїти союзників Америки і трохи жорсткіше висловитися щодо Росії. Але треба з'ясувати, чи буде це розглядатися як реальне попередження або це потрактують, як ще один доказ неефективності і розколу в уряді США.

Поки Кремль не зрозуміє, де червоні лінії адміністрації Трампа, ми будемо бачити нові маленькі акти геополітичного тролінгу. Кремль вважає свою армію невід'ємною частиною свого політичного та дипломатичного арсеналу (навіть його перехід до гібридної війні передбачає ведення політичних воєн, які ніколи не досягнуть летальної фази). Так що не варто панікувати. Але США повинні дати сильну і найважливіше, послідовну відповідь, щоб не допустити ще більшої кількості прольотів [російських винищувачів], і появи розвідувальних кораблів у досить дивний час.

Москва розчарована: результати Мюнхенської конференції з безпеки

Москва розчарована: результати Мюнхенської конференції з безпеки

Повʼязані теми:

Наступна публікація