Повернення Росії до ПАРЄ: навіщо Європа ухвалила таке рішення і що про це кажуть західні експерти

Дата публікації
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Повернення Росії до ПАРЄ: навіщо Європа ухвалила таке рішення і що про це кажуть західні експерти

Сайт Парламентської асамблеї Ради Європи

Такого кроку з боку Ради Європа більшість не розуміє.

Ще один інформаційний вибух тижня - повернення Росії в Парламентську асамблею Ради Європи. Без будь-яких умов і претензій. Хоча її делегатів позбавили права голосу в 2014-му: за анексію Криму, окупацію Донбасу і порушення прав людини на цих територіях.

Про це йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

Чому про повернення РФ до ПАСЕ було відомо заздалегідь і чи можливий діалог з країною-агресоркою

Чому про повернення РФ до ПАСЕ було відомо заздалегідь і чи можливий діалог з країною-агресоркою

Парламентська асамблея Рада Європи, що першою покарала Росію за анексію Криму, стала першою ж організацією, яка від покарання відмовилась. Особливо важливо, що відбулося це із подачі Франції та Німеччини, двох найвпливовіших союзників України в Європі. І це поставило низку неприємних для Києва запитань. Чи не слідує за подіями у Страсбурзі — ефект доміно, аж до Брюсселя та інституцій Європейського союзу?

Повернення без жодних обмежень і виконання усіх вимог і резолюцій самої Асамблеї.  Такі пристрасті у залі Парламентської асамблеї Ради Європи не вирували давно.

"Ця організація буда заснована у 1949-му Вінстоном Черчіллем як антидот від нацизму та комунізму. Містер Черчілль був би нажаханий діями, які ми намагаємося сьогодні підтримати", - заявив один із представників Великої Британії у ПАРЄ.

Українська делегація у явній меншості. Поряд лише Грузія, Польща, країни Балтії та Велика Британія. Є ще окремі незгодні у різних делегаціях. Але вони як білі ворони. Словацького делегата за це вдома навіть намагаються покарати. Традиційні наші союзники — Франція та Німеччина — долучаються до того хору голосів, які ніколи не приховували промосковських симпатій.

"Європа має перестати бути русофобською і бути охопленою антиросійською істерією. Вороги світу - це фашизм. І Росія вже один раз нас захистила від цього", - заявив представник Сербії Александар Шешель.

Країни — резолюції ПАРЄ мають виконувати. Але Росія їх зазвичай ігнорує. Права людини та розвиток демократії — те, заради чого існує організація. Після анексії Криму ПАРЄ наклала на російську делегацію обмеження, представникам Росії заборонили голосувати та обиратися до керівних органів. У відповідь Росія пішла з ПАРЄ і перестала платити членські внески. Як виявилось, то були вкрай важливі гроші для Ради Європи і надзвичайно дієва тактика. 

ПАРЄ витримало без Росії три роки. Низка країн, симпатиків Москви, регулярно хотіла її в ПАРЄ повернути. Україні щоразу вдавалося такі спроби відбити. Але не цього разу.

Українська делегація протестувала. Заперечувала. Переконувала. Навіть експортувала у Страсбург українські  технології. Завалила ПАРЄ сотнями поправок. Та ПАРЄ до глибокої ночі монотонно відкидала поправку за поправкою.

Фінальний документ у повному, чи майже у повному складі підтримали делегації з Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, Австрії, Норвегії. Навіть Нідерланди. Змова, кажуть представники української делегації. Відкритість до діалогу – твердять ті, хто повертав Росію.

"Так, ми знімаємо санкції, але з добрих намірів. Щоб в Асамблеї парламентарії могли висловитися, щоб у нас був діалог", - пояснює член комітету з регламенту в ПАРЄ Петра де Саттер.

То яку гру затіяла Європа? Чому з подачі Франції та Німеччини ПАРЄ спішно переписала власні правила, аби росіяни могли повернутися? Як далеко готові зайти європейські лідери у "нормалізації" стосунків з Росією? Опитані експерти в Брюсселі розводять руками. Тут, в столиці Євросоюзу — план ПАРЄ — аналітики не зрозуміли.

Науковий співробітник фонду Маршалла Бруно Летте каже, Європа — розколота щодо Росії, у неї немає єдиної стратегії. І це найочевидніше продемонструвало голосування у ПАРЄ.

"Існує безліч причин, чому Росії не треба було дозволяти повертатися в Раду Європи, і на мій погляд, важко зрозуміти, що означає це рішення", - каже він.

Його колега Джонатан Кац упевнений, що тепер важливо зрозуміти, як Росія змогла розділити Європу. Щоби захиститися і запобігти новим атакам.

"Це посилає невірний сигнал в Москву, ніби вони можуть уникнути відповідальності за такі дії, які ця організація має засуджувати, а не вітати та повертати Росію назад у своє коло", - пояснює експерт.

Прихильники зняття санкцій з Росії у ПАРЄ наводять три основні аргументи: зберегти доступ росіян до Європейського суду з прав людини.  Хоч його рішення для  Росії нічого змінити не може. 

Отримати можливість прямо в очі критикувати Росію. Правда, із цим цього тижня виявилось непросто. ПАРЄ так і не наважилася згадати в нових документах ні анексію Криму, ні розв’язану Росією війну на Донбасі, ні утримуваних у російських в’язницях українських громадян.

І нарешті гроші. Сімдесят мільйонів євро членських внесків, які Росія не заплатила від 2017-го. Аргумент ніби й не основний, але, він постійно виникав. Чиновники Ради Європи зізнавалися — через фінансову діру в бюджеті — в організації настали скрутні часи.

Німецький експерт Роланд Фройденштан з Центру Мартенса пояснює, що у Берліні та Парижі багато хто вважає — діалог з Москвою все ще може принести результат. Але в пана Фройденштана це викликає лише сором і падіння авторитету Ради Європи.

"Мені соромно. Мені по-справжньому соромно, що німецькі християнські демократи могли навіть підписатися під цією філософією. Тому що дивіться, ми спостерігали за діями Путіна 19 років, правда? Я думаю, ми мали б зрозуміти за цей час, що компроміс насправді неможливий із Путіним", - зазначає він.

Наразі повернувши у залу Росію ПАРЄ отримала демарш від Естонії, Грузії, Латвії, Литви, Польщі і  України. Національні делегації заявили про спільні дії та термінове полишення сесії для консультацій з своїми урядами.

Але коли насправді потрібні були такі демарші і чому ПАРЄ так одностайно ухвалила рішення пробачити Росії все? Уже після поразки в Страсбурзі політики та дипломати в Києві скажуть, що цей бій в ПАРЄ був приречений із самого початку.

"Рішення про повернення російської делегації до ПАРЄ було прийняте до президентських виборів в Україні. Воно назрівало і було б ухвалено за будь-якого розвитку політичної ситуації в Україні", - заявив міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

Виходить, цього тижня в ПАРЄ делегати насправді нічого не вирішували. Вони прибули в Страсбург і лише формалізували те, про що домовились  в іншому місці.

17 травня 2019 року. У Гельсінкі збирається Комітет міністрів Ради Європи. Якщо Парламентська асамблея — орган консультативний, комітет міністрів — орган керівний. Саме він ухвалив — Росію у ПАРЄ треба повертати. Ось як повідомляє про рішення у Гельсінкі міністр закордонних справ Німеччини.

"Добрі новини, ми погодилися, що Росії слід залишитися в Парламентській асамблеї Ради Європи. Особливо тому, що це зберігає право мільйонам росіян звертатися до Європейського суду з прав людини", - пояснив міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас.

Цікаво, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на цій зустрічі був. А от міністр закордонних справ України Павло Клімкін збори керівного органу Ради Європи проігнорував. Про те, що Україну там чекає поразка — Київ знав уже тоді.

То якщо рішення ПАРЄ було відомо заздалегідь — чому в самому Києві політики, експерти і журналісти також створювали враження, що битва ще попереду? Чому формальне втілення вирішеного питання виявилось несподіванкою? І чому суспільство, безпідставно очікуючи новий реверанс з боку Європи, розділилося лише у пошуках винних, а не у пошуках стратегій на майбутнє? Тим більше попереду чимало нових небезпек. Від очевидних, як от "Північний потік-2". До таких, що не лежать на поверхні — уперше за п’ять років Захід почав говорити з Росією про Україну без самої України.

До речі, була цього тижня несподіванка і для європейських делегацій. Поведінка росіян, що у кулуарах після повернення не приховуючи посмішки давали зрозуміти, хто тут тепер господар,  стала для багатьох неприємним сюрпризом.

Найпростішим тут було би сказати — така нахабність може знову коштувати Росії місце у ПАРЄ. Але час вириватися із звичного стану - зрада або перемога. Час визнати - Росія уже два місяці тому переграла Україну і Європу:  отримала поступки в обмін на нічого. А відтак слід вивчити урок і  готуватись до наступного.  ПАРЄ - то лиш найменша проблема.

Григорій Жигалов, Радіо Свобода. Спеціально для ТСН.Тиждень

Наступна публікація