Право сили, а не сила права: чому Захід засуджує дії США у Венесуелі — головні небезпеки та наслідки

Зайшовши до зали суду в кайданках, Мадуро заявив, що в суботу, 3 січня, уряд США викрав його з власного будинку в Каракасі. Засідання тривало всього 40 хвилин. Повалений президент Венесуели та його дружина не визнали себе винними у захопленні та використанні влади для сприяння незаконній торгівлі наркотиками, які потрапляють до США, спільно з міжнародними наркокартелями. Загалом їм висунуто чотири окремі обвинувачення, зокрема й щодо імпорту кокаїну та незаконного зберігання зброї. Судові слухання, які, як очікується, будуть досить тривалими, продовжаться 17 березня. Мадуро та його дружина перебуватимуть у в’язниці Нью-Йорка.

ТСН.ua вже писав, як у ніч проти суботи, 3 січня, елітні спецпідрозділи американських ЗС провели спецоперацію з повалення режиму Ніколаса Мадуро у Венесуелі. Нелегітимного президента та його дружину Сілію Флорес затримали вночі в їхньому будинку. До Нью-Йорка їх доправили у кайданках та із зав’язаними очима на борту великого десантного корабля U.S.S. Iwo Jima. Після успішного закінчення спецоперації Дональд Трамп, який особисто стежив за нею в режимі реального часу, заявив, що США керуватимуть Венесуелою до належного й безпечного переходу влади після виборів.

Верховний суд Венесуели призначив тимчасовим президентом віцепрезидентку Делсі Родрігес. The Wall Street Journal повідомила, що ще до повалення Мадуро ЦРУ називало високопосадовців його режиму, зокрема Делсі Родрігес, найкращим варіантом для керівництва тимчасовим урядом у Каракасі. Трамп навіть публічно віддав перевагу Делсі Родрігес, а не лідерці опозиції Марії Мачадо, яка в жовтні 2025 року отримала Нобелівську премію миру. Проте Родрігес спростувала свою готовність до співпраці зі США, заявивши, що «Мадуро є єдиним президентом Венесуели».

Тож зараз постає питання: чи зможуть США забезпечити безпечний перехід влади від представників режиму Мадуро до опозиції? Проте напевно найбільше, що зараз хвилює західний світ — чи зупиниться на цьому адміністрація Трампа, яка відкрито захищає право сили, а не силу права? Чому дії США у Венесуелі, на думку багатьох європейських лідерів та експертів, відкрили скриньку Пандори?

ТСН.ua пояснює головні небезпеки та наслідки американської спецоперації у Венесуелі.

Що буде далі у Венесуелі: Трампа цікавить нафта

Попри успішну спецоперацію елітних спецпідрозділів ЗС США в Каракасі із затримання Ніколаса Мадуро та його дружини й доправлення їх до суду в Нью-Йорку зміни режиму у Венесуелі не відбулося. Й навряд чи це можливо без чобота американського солдата на землі — початку наземної військової операції США у Венесуелі.

Зараз країною керує віцепрезидентка Делсі Родрігес, силовики, які досі підпорядковані міністру оборони Владіміру Падріно, та інші представники режиму Мадуро. Колумніст The Washington Post Девід Ігнатіус зазначає, що номінально Делсі Родрігес має прихильність держсекретаря Марко Рубіо, якого Bloomberg називає ключовим «куратором» змін у Венесуелі. До цієї групи, за словами Трампа, також входять міністр оборони Піт Гегсет, заступник глави адміністрації Білого дому Стівен Міллер і віцепрезидент Джей Ді Венс. Хоча останнього на світлинах, оприлюднених Білим домом, де Трамп та ключові представники його адміністрації стежили за операцією американських військових у Венесуелі, не було.

«Найбільш нереалістичним аспектом політики Трампа може бути його очікування, що величезні запаси нафти Венесуели можуть бути швидко захоплені американськими компаніями. Адміністрація Трампа вже почала зв’язуватися з нафтовими компаніями, щоб закликати їх інвестувати у Венесуелу. А один керівник галузі заявив, що адміністрація дала Родрігес термін у кілька днів, щоб переписати закон Венесуели про нафту й забезпечити сприятливий доступ (компаній США на нафтовий ринок Венесуели — Ред.)», — зазначає Девід Ігнатіус.

Трамп і члени його адміністрації не приховують, що основна причина проведеної спецоперації у Венесуелі, звісно після боротьби з наркокартелями — це нафта. ТСН.ua вже писав, що Венесуела володіє найбільшими в світі підтвердженими запасами. За нею йдуть Саудівська Аравія, Іран та Канада. Після затримання Мадуро та його дружини Джей Ді Венс заявив, що «вкрадена нафта має повернутися до Америки». Американські компанії були присутні на нафтовому ринку Венесуели через спільні підприємства, інвестиції тощо. Проте за президентства Уго Чавеса їх витіснили Росія, Китай та інші.

Зараз Венесуела скорочує видобуток сирої нафти через брак вільних потужностей для її зберігання, бо США продовжують блокаду. Навіть відвантаження Chevron, яка мала американську ліцензію, зупинилися. За словами Марко Рубіо, США продовжать затримувати танкери з венесуельською нафтою та завдавати ударів по суднах, які перевозять наркотики, поки «венесуельці самі не розберуться з незаконним виробництвом і контрабандою наркотиків у своїй країні». Разом із цим Трамп допустив ще одну військову операцію проти Венесуели, якщо Делсі Родрігес не співпрацюватиме з американськими посадовцями.

За інформацією CNN, адміністрація Трампа працює над створенням тимчасового уряду, надаючи пріоритет адміністративній стабільності й відновленню нафтової інфраструктури країни, а не негайному переходу до демократії. Очільник комітету Сенату з питань розвідки, республіканець Том Коттон вважає, що наступним кроком, ймовірно, будуть нові вибори за участі опозиції. Хоча Трамп заявив, що протягом найближчих 30 днів виборів не буде. Водночас американські нафтові компанії поки не поспішають гарантувати вкладення інвестицій у нафтову галузь Венесуели навіть за умови надання Трампом військового захисту.

Хто наступний: Трамп натякнув, що не зупиниться

У понеділок, 5 січня, на своїх сторінках у соцмережах Держдеп запостив фото Трампа з підписом: «Це наша півкуля, і президент США не дозволить загрожувати нашій безпеці». Спецоперація США у Венесуелі — це величезний удар по Росії та Китаю. За останні десятиліття Пекін надав Каракасу мільярди позик, а основна частина експорту венесуельської нафти йшла саме до КНР. У своєму дописі у Facebook депутат Верховної Ради Мар’ян Заблоцький зазначив, що для Росії Венесуела була центром виробництва «Шахедів».

«У країні діяли величезні цехи для збирання: окремі плати, блоки, процесори. Венесуела не перебувала під такими жорсткими санкціями, як, наприклад, Росія чи Іран. Плюс робоча сила там була не просто дешева — люди були готові працювати буквально за їжу. Тож із часом ми маємо відчути певне полегшення для нашої ППО», — підкреслив Заблоцький.

Проте поруч із сумнівною законністю дій американської армії у Венесуелі — не було дозволу ні Радбезу ООН, ні Конгресу США, не кажучи вже про те, що це аж ніяк не підпадало під дію статті 51 Статуту ООН про право на самооборону (хоча представники адміністрації Трампа представили це як самооборону від наркотероризму) — Стівен Міллер публічно заявив, що «ми живемо в реальному світі, який керується силою, примусом та владою — залізними законами». Міллер також додав, що, відповідно до «доктрини Трампа», США, як наддержава, будуть використовувати свої ЗС для захисту американських інтересів.

Західні столиці одна за одною заявили, що не визнавали легітимним режим Мадуро від 2018 року, запровадивши кілька хвиль санкцій. Проте в оцінках щодо застосування США військової сили для затримання Мадуро та його дружини (але все ж збереження його режиму у Венесуелі, вважаючи, що зможуть із ним домовитися) західний світ розділився. 26 країн ЄС у спільній заяві наголосили, що подолання кризи у Венесуелі можливе лише через повагу до волі народу Венесуели. Разом із цим президент Франції Емманюель Макрон заявив, що його країна не схвалює метод повалення Мадуро. Водночас прем’єрка Італії Джорджа Мелоні вважає виправданими дії Америки.

У статті для The Atlantic американська історикиня, письменниця та журналістка Енн Епплбом нагадує, як ще 2019 року ексрадниця Білого дому з питань Росії Фіона Гілл під час свідчень у Конгресі говорила, що росіяни, просуваючи створення зон впливу, пропонували першій адміністрації Трампа «обміняти» Венесуелу на Україну.

«Помилка Трампа ще фундаментальніша. Поділ світу на сфери впливу означає, що менші країни не можуть впливати на події, і серйозна помилка вважати, що венесуельці не спробують. Більшість американців все ще хочуть, щоб їхня країна символізувала щось інше, ніж жадібність, і більшість не хоче, щоб їхні військові воювали на боці донорів Трампа з нафтової промисловості», — підкреслює Енн Епплбом.

Навряд чи в адміністрації США, яка рухається у фарватері «доктрини Трампа», цим переймаються. Окрилений блискавичною операцією із затримання Мадуро та його дружини, Трамп вже говорить про інші країни, зокрема про Колумбію, Мексику, Кубу та Гренландію, яка є автономною установчою країною в складі Данії. Президент США знову повторив, що Америці потрібна Гренландія з точки зору нацбезпеки, а видання Politico повідомило, що Сполучені Штати можуть спробувати встановити контроль над Гренландією до 4 липня — 250-річчя американської незалежності.

Лідери ключових країн Європи, включно з Данією, виступили зі спільною позицією, нагадавши, що Гренландія належить її народу, тому Данія та Гренландія, й лише вони, мають вирішувати питання, що стосуються Данії та Гренландії. Раніше прем’єрка Данії Метте Фредеріксен заявила, що американська силова анексія Гренландії означатиме кінець НАТО. Нагадаємо, що про Гренландію, як і про Канаду як «51-й американський штат», Трамп каже від самого початку свого другого президентського терміну.

Проте після військової операції США у Венесуелі багатьма європейцями ці заяви сприймаються вже не просто як слова. Вже не кажучи про те, що дії Америки в Каракасі відкрили скриньку Пандори й стали дороговказом, зокрема для Росії та Китаю.