Наразі 20% території країни окуповані, на цих теренах перебуває 10 тисяч російських солдатів.
Перша війна Європи XXI століття тривала всього п’ять днів - і розпочалася вона в ніч проти 8 серпня. 10 років тому між Грузією та Росією загострився збройний конфлікт. Після обстрілів сіл Тбілісі оголосило; про відновлення конституційного ладу на території Південної Осетії. Збройні сили зайняли більшу частину Цхінвалі.
Місцевих сепаратистів підтримала Росія - було введено війська на територію сусідньої держави. Грузинські міста, порти та військові об’єкти піддалися бомбардуванню.
Військові дії перекинулися на інші міста Грузії та Абхазію. На території цієї “республіки” з'єднання абхазьких сепаратистів та так званих "добровольців" із Росії захопили Кодорську ущелину.
Таким чином Росія фактично окупувала частину незалежної держави. Припинення вогню досягли за допомогою міжнародних посередників.
Передумови війни
Коли СРСР вже був на межі розпаду, Південноосетинська обласна рада ухвалила рішення про перетворення цього регіону на автономну республіку у складі Грузії. Грузинський парламент скасував це рішення наступного дня - 11 листопада 1989 року.
1992 року Південна Осетія оголосила рішення про “незалежність”, а 2006 року осетини (відносна більшість на території регіону) провели “референдум”, на якому вирішили відокремитися від Грузії. Цей акт не відповідав правовим нормам.
За мандатом СНД в регіоні були розташовані миротворці з Росії, Грузії та Південної Осетії. РФ, попри протести Грузії, надала громадянство більшості мешканців конфліктного регіону. Перемовини влади із сепаратистами щодо врегулювання ситуації за часів президентства Міхеіла Саакашвілі не дали позитивного результату.
Під час конфліктів із сепаратистами (південноосетинський тривав від 1991-го до 1992 року, а абхазький - від 1992-го до 1993-го) Росія демонструвала підтримку охочих відокремитися. Зрештою, конфлікти були замороженими, а регіони юридично лишалися грузинськими.
Значною мірою на конфлікт впливали міжнародні відносини між Росією та Грузією. Так, 2004 року Москві не надто сподобалися плани Саакашвілі щодо вступу очолюваної ним країни до НАТО. Також у Кремлі передбачали, що новий глава держави прагнутиме врегулювати ситуацію за допомогою міжнародного контингенту.
2008 року Росія ввела додаткові війська до Абхазії й оголосила про встановлення відносин з урядами невизнаних республік. Влада цих регіонів звернулася до РФ з проханням визнати їхню незалежність.
Війна
Конфлікт загострився влітку - наприкінці липня. 1 серпня біля Цхінвалі на об'їзній дорозі були підірвані дві керовані міни під автомашиною, у якій перебували грузинські поліцейські. Внаслідок терористичного акту були поранені шестеро правоохоронців. 6-7 серпня відбулися артилерійські обстріли грузинських сіл. Це стало передумовами масштабних бойових дій кавказької держави. У Південній Осетії за підтримки Москви розпочали евакуацію населення із Цхінвалі.
7 серпня Саакашвілі запропонував автономію Осетії, амністію учасникам боїв і проголосив; одностороннє припинення вогню. Однак уночі продовжилися обстріли грузинських сіл. Влада Грузії вирішила атакувати Цхінвалі і “зачистити” населений пункт від “кримінальних елементів”, коли колона російської військової техніки почала заходити до Південної Осетії через Рокський тунель.
8 серпня глава РФ Дмитро Медведєв та прем’єр Володимир Путін засудили військові дії Грузії і заговорили про необхідність захищати громадян РФ навіть на території інших держав. Російські літаки атакували грузинські позиції біля Цхінвалі та Горі. А за день до цього РФ почала перекидати війська з технікою до Південної Осетії.
До кінця 8 серпня російські війська контролювали значну частину Цхінвалі, а російська авіація продовжувала бомбардувати військові бази поблизу Тбілісі й знищувати грузинські літаки. Біля Цхінвалі відбулися зіткнення військових.
Наступними днями війська РФ бомбардували грузинський порт Поті. Морська піхота Чорноморського флоту РФ зайняла його та знищила всі грузинські катери і кораблі, які мали військове маркування, включно з прикордонними, заклавши в них вибухівку.
Також під бомбардування потрапили військові бази, а у Горі внаслідок застосування озброєння по житлових будинках загинуло 60 людей.
Тим часом Грузія повідомила про 10 збитих літаків, однак Росія згодом визнає втрату шести (три штурмовики Су-25, бомбардувальник Ту-22М3 і два фронтових бомбардувальника Су-24М).
Під час атаки російська авіація знищила основні радари і протиповітряні оборонні комплекси Грузії, що дозволило без спротиву висунутися на визначені кордони Грузинським військовим довелося відійти і почати готуватися до оборони Тбілісі.
В Абхазії сепаратисти та російські найманці ( "добровольці") почали атаки на грузинські позиції у Кодорській ущелині. 11 серпня Росія почала наступ на місто Горі на шляху до Тбілісі, захопила грузинські міста Зугдіді і Сенакі на заході країни і центральну трасу держави.
"Перемир’я"
10 серпня грузинські війська заявили про відвід військ з Цхінвалі і про одностороннє припинення вогню. Міхеіл Саакашвілі підписав план перемир'я від Євросоюзу.
12 серпня президент Франції Ніколя Саркозі запропонував шість пунктів плану з мирного врегулювання.
- остаточно припинити всі воєнні дії;
- забезпечити вільний доступ гуманітарної допомоги;
- повернути збройні сили Грузії в місця постійної дислокації;
- повернути збройні сили РФ на лінію, що передувала початку бойових дій, а до створення міжнародних механізмів, застосування російськими миротворцями додаткових заходів безпеки;
- початок міжнародного обговорення питання майбутнього статусу Південної Осетії й Абхазії, а також шляхів гарантування їхньої безпеки.
“Примушення до миру”: продовження конфлікту
Однак, попри угоду, російські війська активно просунулися грузинською територією: вони окупували Горі, Сенакі, Поті, заблокувавши дорогу, що сполучає західну і східну Грузію. На шляхах встановили блокпости.
Росія перекинула до країни бомбардувальник Ту-22, ракетну систему "Точка-У", у бік Тбілісі рухалися "Урали" з піхотою і установками "Град", САУ, танки і БМП.
16 серпня був підірваний залізничний міст в селі Гракалі на магістралі, яка сполучає країну, а такожі є єдиним зв'язком зі світом для Вірменії. Російські війська потопили грузинські кораблі в порту Поті, знищили цивільну радіолокаційну станцію на горі Махата у Тбілісі і горійську військову базу, узяли під охорону об'єкти Інгурської ГЕС. Це робилося під приводом "створити силами миротворців зону безпеки" довкола сепаратистських регіонів.
26 серпня Росія визнала “незалежність” Абхазії та Південної Осетії, російські регулярні війська залишилися на території Грузії. 29 серпня виконувач обов'язків міністра закордонних справ Грузії Грігол Вашадзе заявив, що Грузія припиняє дипломатичні відносини з Російською Федерацією.
У вересні довелося укладати нову угоду з іменем Саркозі. Згідно з нею, знімалися блокпости між Сенакі і Поті, росіяни виводили війська з грузинської території поза Південною Осетією і Абхазією. Таким чином війна перетікла у заморожений конфлікт - 20% Грузії досі лишаються окупованими.
Реакція української влади
2 вересня у Верховній Раді провалили 3 проекти постанов щодо засудження акту агресії Російської Федерації проти Грузіі. Підтримали їх тільки депутати "Нашої України". Блок Юлії Тимошенко, "Партія регіонів", КПУ та Блок Литвина або утрималися від голосування, або голосували проти.
МЗС України висловило занепокоєння ескалацією конфлікту у Грузії і закликало Росію вивести свої війська та виявити стриманість. Також президент України Віктор Ющенко направив першого заступника міністра закордонних справ Костянтина Єлісєєва до Тбілісі. 10 серпня до нього приєднався міністр закордонних справ Володимир Огризко, який прибув до грузинської столиці для ознайомлення з ситуацією та заради спроб налагодження переговорного процесу.
Україна також попередила Росію про небажаність участі кораблів Чорноморського флоту, що на той час дислокувалися на її території, у військовому конфлікті у Південній Осетії. З метою запобігти втягненню у збройний конфлікт Україна повідомила, що залишатиме за собою право, згідно з нормами міжнародного права і законодавства України, заборонити повернення суден, які брали участь у конфлікті, в українські порти.
12 серпня президенти Польщі, Литви, Естонії та України та прем'єр Латвії здійснили візит до Тбілісі на допомогу президенту Саакашвілі.
За рік після конфлікту прем’єрка Юлія Тимошенко (у листопаді 2009 року) під час зустрічі з главою російського уряду Володимиром Путіним у Ялті дозволила собі сміятися над його жартами щодо Саакашвілі. У цей час в Києві відбувалася зустріч українського президента з грузинським.
На запитання, чи знає Путін про зустріч Ющенка з Саакашвілі, російський прем'єр відповів: "Бійці згадували минулі дні і битви, що разом продули вони". А ми разом підемо на вечерю - мене колега запросила. Але я сказав, ми будемо говорити про Чехова, припустимо. Що можна ще порадити і порекомендувати? Двом президентам краще вечеряти, якщо вони будуть без краваток. Краватки нині в ціні - боронь Боже ... Ну ви мене розумієте ".
Тимошенко, сміючись, сказала: "Володимире Володимировичу, я точно можу без краваток вечеряти". Путін, очевидно маючи на увазі відео Саакашвілі, на якому він жує краватку, додав: "З'їсть гість Ющенка ще краватку".
Наслідки війни
20% території Грузії перебувають під російською окупацією. Там дислоковано до 10 тисяч російських військовослужбовців.
В результаті війни загинули 408 громадян Грузії: з них 170 військовослужбовців, 14 співробітників МВС, 228 цивільних осіб, число поранених і постраждалих становить 2232. Серед них 1045 військовослужбовців.
У результаті війни десятки тисяч осіб стали біженцями.
Економіки обох невизнаних республік повністю орієнтовані на Росію, а бюджети залежать від російських дотацій.
Крім РФ, їхню незалежність визнали Нікарагуа, Венесуела, Науру та Сирія. Відповідно, зі своїми “паспортами” жителі Абхазії та Південної Осетії не можуть поїхати до інших країн.