Проросійська хвиля у Східній Європі – Die Presse

Проросійська хвиля у Східній Європі – Die Presse

Фото: Reuters

Результати виборів у Молдові та Болгарії обумовлені ностальгією за "старими добрими" радянськими часами.

Бідність, корупція, нереалізовані європейські надії і старі зв'язки з Москвою: чому на президентських виборах у Болгарії та Молдові перемогли пропутінські кандидати.

Про це пише Борис Калнокі у статті "Проросійська хвиля у Східній Європі", опублікованій на сайті газети Die Presse.

Минула неділя порадувала Кремль. І в Молдові, і в Болгарії на президентських виборах перемогли проросійські кандидати. Ігор Додон, переможець у Кишиневі, оголосив про початок попередніх переговорів у Москві, на яких він хоче закріпити стратегічне партнерство. Молдовани розчаровані порожніми обіцянками прозахідних політиків.

Ще більш несподіваними, немов грім серед ясного неба, стали вибори в Болгарії, країні ЄС. Переможцем став Румен Радев, колишній головнокомандувач військово-повітряних сил, який виступає за "прагматичні відносини з Росією" і хоче встановити баланс членства Болгарії в ЄС і НАТО.

Цю мантру можна почути в багатьох країнах колишнього Східного блоку. Винятком є Польща, країни Балтії, і, певною мірою, Румунія. Оскільки ці країни відчувають безпосередню загрозу через нові експансіоністські прагнення Росії в регіоні.

Існують вагомі причини для нового спалаху русофільства у Східній Європі. Але для кожної країни вони різні. У Молдові це обумовлено тим, що населення, особливо в сільській місцевості, невдоволено корумпованим і прозахідним урядом, що конфліктує, а літні люди тужать за "старими добрими" радянськими часами. Бідність та економічний застій послаблювали надію на краще європейське майбутнє, а в деяких випадках – нищили її.

У Болгарії у багатьох знову виникла ностальгія за Росією. Там обіцянки Європи також не стали реальністю. Крім того, кандидат від уряду Цецка Цачева здавалася невиразною на тлі колишнього бойового пілота Радєва.

Залежність від російського газу

І потім є ще два чинники: енергетика і зовнішня торгівля. Санкції ЄС проти Москви за її агресивної політики в Україні завдали шкоди регіону. Втрати відчутно сильніше вдарили по порівняно бідних країнах на Сході, ніж по країнах більш заможного Заходу.

Крім того, вони набагато більше залежать від російського газу, зокрема Болгарія. Довгий час ці країни були зацікавлені в проекті "Південний потік", будівництві трубопроводу в Південно-Східну Європу в обхід України, щоб Росія могла чинити на неї (Україну) тиск і в сфері енергетики. Спроба реалізувати проект призвела до масштабного тиску на Центральну і Східну Європу з боку США і ЄС, та план провалився. Оскільки сама Німеччина отримує російський газ в обхід України, в регіоні зростала озлобленість через нібито лицемірство "західників". Тим часом, Росія прагне реалізувати новий проект під назвою "Турецький потік". Згідно з однією з версій, газ спочатку будуть постачати до Туреччини, а потім до Греції, але в обхід Болгарії, ймовірно, тому, що країна досі була орієнтована на ЄС і США.

Перевтілення "Східного блоку"

Це може змінитися, якщо Болгарія прийме рішення на користь нового прагматизму у відносинах з Росією. Перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США може відкрити нові можливості. Трамп абсолютно не проти, якщо хтось хоче вести справи з Росією.

Все це формує фон для виникнення нового співвідношення сил у Європі, в деякому роді, це часткове перевтілення російської "сфери впливу", колишнього Східного блоку. Не секрет, що Росія хоче цього, очевидні також засоби примусу. До них можна віднести і дестабілізацію ЄС шляхом підтримки радикальних лівих та правих сил.

"Асоціацію друзів Путіна" в Європі очолює прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який, до речі, ще під час виборчої кампанії у США першим відкрито став на бік Трампа. В інших країнах Путін також може розраховувати на значну підтримку, наприклад, у Сербії, або в сербській частині Боснії.

Москва розпалює "боротьбу за культуру"

В гонитві за впливом, так звана "боротьба за культуру" сприяє просуванню російських інтересів в Європі. Релігія, родина, батьківщина – замість одностатевих шлюбів і відкритих кордонів. Це знаходить відгук не тільки в Східній Європі, перш за все, через побоювання, викликані міграційною кризою.

Нові інструменти в битві за думки щодня пропонують веб-сторінки, які Росія відкрила у всіх країнах колишнього Східного блоку, щоб поширювати напівправду і брехня у всій Європі.

Політика просування національних інтересів. Сама її суть стає чимось на зразок аварійного гальма для російської кампанії з захисту цінностей. Оскільки політика просування російських інтересів досить агресивна й експансивна, вона викликає запеклий опір там, де намагається домінувати над іншими країнами. Наразі так відбувається в Польщі та країнах Балтії.

Повʼязані теми:

Наступна публікація