Від 1920 року архіпелаг Шпіцберген перебуває під суверенітетом Норвегії, проте право використовувати його ресурси має понад 40 країн - серед них й Росія.
Нещодавно у Мережі з’явилася низка резонансних заяв посольства Росії у Норвегії щодо архіпелагу Шпіцберген. У них йдеться про те, що він буцімто “не є споконвічно норвезькою територією” і що на ньому “накопичилися проблеми”, які потребують “діалогу”.
Поява заяв збіглася зі 100-річчям підписання Шпіцбергенського трактату 1920 року, що встановив суверенітет Норвегії над архіпелагом.
Що відомо про інцидент та як на нього відреагували норвежці - читайте у матеріалі ТСН.ua.
Архіпелаг Шпіцберген
Архіпелаг Шпіцберген, відомий серед норвежців під назвою Свальбард, розташований у Північному Льодовитому океані на відстані 1300 км від Північного Полюсу. Він складається з 10 різних за величиною островів, Шпіцберген – найбільший з них.
Достеменно невідомо, яка країна першою відкрила архіпелаг. Проте існують дві основні теорії. Перша стверджує, що його 1596 року виявив нідерландець Віллем Беренец, який і дав йому назву Шпіцберген (“Гострі гори”).
Інша – що архіпелаг ще на початку 15 століття виявили російські помори. Щоб підтвердити цю теорію, радянські археологи від початку 1970 років проводили розкопки старих російських траперних станцій на Шпіцбергені, проте гарантованих доказів їм знайти не вдалося.
До 20 століття архіпелаг мав невизначений міжнародно-правовий статус. Це змінилося 100 років тому, коли 9 січня 1920 року у Парижі було підписано Шпіцбергенський трактат. Відповідно до нього, на архіпелаг розповсюджується влада Норвегії, проте з низкою обмежень.
Так, зокрема, Норвегія зобов’язалася не розташовувати на архіпелазі будь-які базу флоту та фортифікації. Відповідно до угоди, територію також не можна використовувати задля війни, громадяни країн-підписантів мають рівні права, а самі країни однаковою мірою можуть використовувати ресурси архіпелагу, зокрема, вугілля.
Загалом учасниками договору є 46 держав. Росія увійшла до цього переліку як правонаступниця СРСР, що підписав трактат 1935 р, і наразі є єдиною країною, окрім Норвегії, що активно використовує ресурси архіпелагу.
Проте Шпіцберген нерідко стає предметом суперечок між двома державами. Так, наприклад, 2015 року до Свальбарду завітав тогочасний віцепрем’єр-міністр Росії Дмитро Рогозін. Він перебував у санкційному списку ЄС через причетність до анексії Криму, тож йому було заборонено в’їзд як до ЄС, так і до Шенгенської зони.
Незважаючи на це, норвезька влада не змогла відмовити йому у посадці на архіпелаг через умови договору 1920 року.
Проте щойно політик покинув архіпелаг, норвежці випустили нові правила в’їзду, а у Міністерстві закордонних справ в Осло візит Рогозіна розцінили як провокацію.
Скандальні заяви Росії
Черговий скандал розгорнувся цього лютого. Через 100 років після підписання Шпіцбергенського трактату Росія виголосила низку претензій щодо того, як Норвегія розпоряджається архіпелагом.
Так, голова російського МЗС Сергій Лавров написав листа очільниці МЗС Норвегії, у якому зазначалося, що Росія “стурбована” обмеженнями, застованими “винятково проти громадян Росії” та порядком депортації зі Шпіцбергену.
Увагу Лаврова привернули також нібито неправомірність встановлення Норвегією рибоохоронної зони та розширення природоохоронних зон для “обмеження економічної діяльності на архіпелазі”.
Лавров запропонував норвежцям обговорити ситуацію протягом двосторонніх консультацій.
“Нашим норвезьким партнерам пропонується провести двосторонні консультації щодо зняття обмежень від діяльності російських організацій на Архіпелазі. Ми очікуємо позитивної відповіді з боку норвезької сторони”, - зазначається у заяві, опублікованій на сайті російського МЗС.
8 лютого на сторінці посольства Росії у Норвегії з’явилася подібна заява.
У коментарі російських дипломатів для сайту Е24 зазначалося, що Лавров був змушений направити послання голові норвезького МЗК Іне Марі Еріксен Сорейде через те, що “на Шпіцбергені накопичилися проблеми”, які ігнорувалися.
Мовляв, норвежці порушують договір від 1920 року, адже “виносить на раунди щодо розподілу ліцензій на розробку нафтогазових ресурсів континентального шлейфу участки, розташовані у межах дії договору”. Подібні проблеми і з мінеральними ресурсами.
Російські дипломати закликали Осло дотримуватися міжнародного договору.
“Правовий режим, встановлений договором про Шпіцберген 1920 року, повністю поширюється на континентальний шельф архіпелагу у межах так-званого “шпіцбергенського квадрату””, - зазначається в заяві МЗС.
У публікації також ідеться, що росіяни не ставлять під сумнів суверенітет Норвегії над архіпелагом, проте Шпіцберген - “не є питомо норвезькою територією”.
Реакція Норвегії
У Норвегії на заклики Росії до діалогу щодо Шпіцбергена відреагували холодно,
“Це звичні російські погляди, які вже були виголошені, і на які регулярно відповідають певні норвезькі органи. У листі Лаврова немає нічого нового. Ми відповідаємо на запити російських громадян та компаній, які цікавляться Свальбардом. Проте Норвегія не консультується з іншими державами щодо того, як розпоряджається суверенетітом будь-якої частини норвезької території”, - прокоментував державний секретар МЗС Норвегії Адун Халворсен.
Джулі Вільгельмсен, науковий співробітник та експертка Норвезького інституту міжнародних відносин (NUPI), вважає, що заяви МЗС Росії не є дуже серйозними самі по собі, проте можуть бути формою тиску.
"Росія часто висловлює своє невдоволення тим, як російські права на Шпіцбергені не враховуються під час тлумачення Договору. Те, що вони зараз роблять, це офіційно та з вищого рівня, - можливо, якась тактика, щоб чинити тиск на Норвегію", - зазначила Вільгельмсен.
Серед норвежців також ширяться обурення щодо використання росіянами назви “Шпіцберген” – у 1925 році, через 5 років після підписання договору, архіпелаг було перейменовано у “Свальбард”.
Так, як зазначає видання High North News, назва “Шпіцберген” наразі використовується норвежцями лише для найбільшого острова архіпелагу.
“Це не просто назва, це також політика. Те, що росіяни називають архіпелаг “Шпіцбергеном” має політичні причини, хоч він і називався так до 1925 року”, - наголосив Йорген Холтен Йоргенсен , колишній норвезький дипломат та автор праці “Російська політика щодо Свальбарду: Свальбард з іншого боку”. Він наголошує, що назва Свальбард вказує на історичний зв’язок архіпелагу з норвежцями.
Нагадаємо, минулоріч на території Норвегії помітили тактичні групи російського спецпризначення, які діяли як на Шпіцбергені, так і на материковій частині країни.
