Ще одна зустріч Трампа та Сі: чи буде Китай тиснути на Росію, спостерігаючи за послабленням США

Вже за місяць, 24 вересня, Дональд Трамп та Сі Цізньпін знову зустрінуться. Тільки цього разу у Вашингтоні. Лідер КНР здійснить зустрічний візит до США після того, як у травні американський президент приїздив до Пекіна. До того ж, це буде перший державний візит Сі до Сполучених Штатів від 2015 року. Вже зараз у китайських ЗМІ панує відсутність особливих сподівань на результативність цієї зустрічі. Щоправда, можливо це саме через те, що головне Китай вже отримав.

У травні, підбиваючи підсумки провального візиту Трампа до Пекіна, ТСН.ua вже писав, що американський президент зробив подарунок китайському лідеру — публічно поставив під сумнів, що США захистять Тайвань військовим шляхом. Обіцяний острову пакет озброєнь на $11 млрд, який адміністрація Трампа схвалила ще в грудні 2025 року, досі не запрацював. Інший на $14 млрд, ініційований Конгресом (за даними Reuters, значною мірою складається з ракет-перехоплювачів PAC-3 до Patriot та NASAMS), блокує Білий дім.

Трамп неодноразово говорив, що обіцяна Тайваню зброя — хороший козир у переговорах з Китаєм. Проте напередодні візиту Сі до Вашингтона наприкінці вересня американська адміністрація зробила ще один подарунок Пекіну. Трамп наказав Пентагону суттєво скоротити спільні військові навчання з Південною Кореєю, пославшись на свої начебто дуже хороші відносини з північнокорейським диктатором Кім Чен Ином. Ба більше, США ще й передислокували свій єдиний авіаносець «Джордж Вашингтон» з Японії до Аравійського моря. А в цей самий час Путін вперше відвідав острів Ітуруп, який є предметом територіального спору з Японією.

Тож що вже мають зрозуміти Україна та європейські союзники про другу зустріч Трампа та Сі? Читайте в матеріалі ТСН.ua.

«Дружба» з диктаторами: як Трамп зраджує союзників

Довгий час у міжнародній політиці побутувала думка, що військовий вихід США з Європи неминучий саме через необхідність стримування Китаю. Та й американці на різних рівнях сигналізували, що не потягнуть два «фронти». Й на це є об’єктивні причини.

Наприклад, у нещодавній статті The Atlantic наводяться слова американського відставного контрадмірала Марка Монтгомері. 15 років тому його команда востаннє серйозно моделювала одночасну війну США проти Росії та Китаю. Результат був невтішним. США не мали достатніх запасів озброєнь та промислових потужностей для тривалої війни на двох театрах. Відтоді, на його думку, ситуація не покращилася.

Якщо не сказати, що погіршилася. На відміну від США, Росія має досвід ведення війни нового покоління, який активно переймають Китай та Північна Корея. Цей досвід має й Іран, війну проти якого Америка не може ні виграти, ні завершити вже півроку. Ба більше, й ТСН.ua про це вже неодноразово писав, війна на Близькому Сході продемонструвала наскільки швидко вичерпалися запаси озброєнь на складах Пентагону.

США використали 65% перехоплювачів до систем Patriot. Наприклад, якщо ще на початок цього року на складах Пентагону було близько 2330 ракет до «петріотів», то зараз їх залишилося біля 800. Сполученим Штатам знадобиться понад рік, щоб виробити нові ракети й поповнити запаси. Але це за умови, що не буде загострення війни на Близькому Сході й десь у світі не вибухне ще один конфлікт. Проте навіть Росія зараз, знаходячись під санкціями, може виробляти близько 2 тис. крилатих і балістичних ракет. У той час як, наприклад, американська Raytheon виробляє 60 ракет Tomahawk на рік.

З огляду на проблеми з озброєнням та виробництвом, США треба об’єднувати зусилля з союзниками. Натомість ми бачимо абсолютно протилежне. У статті для Bloomberg адмірал ВМС США у відставці Джеймс Ставрідіс зазначає, що Китай, Росія та Північна Корея приємно здивовані рішенням Трампа скоротити спільні з Південною Кореєю військові навчання. Союзники США в регіоні спантеличені та дедалі більше сумніваються щодо зобов’язань та американських гарантій безпеки. Найбільш проблематичним є поглиблення співпраці Росії та КНДР. Пхеньян надає Москві боєприпаси та солдатів.

«Натомість Росія надає Північній Кореї сучасне військове обладнання та навчання, ймовірно, зосереджені на супутникових та ядерних технологіях. З точки зору Києва та Заходу — це диявольська угода», — зазначає Джеймс Ставрідіс.

Гарантії безпеки не працюють: чого очікувати від зустрічі Трампа та Сі

Наприкінці липня після зустрічі з міністром закордонних справ Китаю Ван Ї у Манілі держсекретар США Марко Рубіо заявив, що є сфери, де Вашингтон та Пекін мають великі розбіжності. Головна проблема — це торгівля. Минулого року Трамп намагався розв’язати торговельну війну проти Китаю, погрожуючи запровадженням 145% мит. Пекін відповів обмеженням на експорт рідкоземельних елементів.

ТСН.ua вже писав, що це був би величезний удар не лише по американській, а й по всім ОПК західних країн. КНР контролює близько 70% видобування та ще 90% переробки рідкоземів. Вони є у всьому, чим ми користуємося кожен день: мобільні телефони, комп’ютери, автомобілі тощо. Проте зараз, коли світ по суті ввійшов у нову гонку озброєнь, рідкоземи критично важливі для ОПК будь-якої країни. Наприклад, один винищувач F-35 містить понад 400 кг рідкоземельних елементів. Ракети «Томагавк», які Україна просила у США, підводні човни, радіолокаційні системи, розумні бомби, БПЛА — все це містить рідкоземи, без яких на сьогодні сучасна армія неможлива.

Саме тому продовження торговельного перемир’я між США та Китаєм експерти називають найбільш реалістичною сферою, де Трамп та Сі можуть домовитися під час зустрічі 24 вересня у Вашингтоні.

Проте й у торгівлі не все так однозначно. Нещодавно США з міркувань нацбезпеки заборонили імпорт китайських роботів, внесли до чорного списку два китайські університети та запровадили санкції проти китайських судноплавних операторів, які перевозять іранську нафту. Пекін відповів обмеженнями щодо семи американських фірм, посилюючи контроль над експортом дронів та їхніх технологій до США.

Саме Іран може стати найбільш чутливою темою переговорів Трампа та Сі. Китай є основним покупцем іранської нафти. Ще минулого року США запроваджували санкції проти Китаю за постачання Ірану компонентів ракетного палива. Після візиту Трампа до Пекіна в травні цього року прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу прямо сказав, що КНР надала Ірану певну підтримку та окремі компоненти для виробництва ракет. Ба більше, Пекін має угоду з Тегераном щодо продажу до 400 китайських ЗРК.

Також американські посадовці визнавали, що Москва передавала Тегерану супутникові розвіддані для ударів по американських військових об’єктах та військах у країнах Перської затоки. Зараз, за інформацією американських ЗМІ, Росія допомагає Ірану відновитися, використовуючи Каспійське море для постачання Тегерану вантажів військового призначення, зокрема боєприпасів, вибухівки та компонентів до безпілотників.

Тому адміністрація Трампа не може робити вигляд, що «візь зла» Китай-Росія-Іран-Північна Корея не існує, й що війна Росії проти України — це десь далеко за океаном і взагалі проблема Європи. Нещодавно глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що Москва та Пхеньян борються за «новий та праведний світовий порядок». Китаю вигідно спостерігати за послабленням Сполучених Штатів, які не можуть ні завершити війну проти Ірану, ні продати Україні озброєння, зокрема перехоплювачі до систем ППО.

Саме тому Пекін, будучи головним рятівним колом російської економіки та оборонки, поки що, не зацікавлений у тиску на Росію щодо принаймні призупинення війни проти України. Проте це не означає, що важелів тиску на Китай взагалі немає. Величезний саме торговельний вплив на Пекін має Європейський Союз, який він поки що не використовує.