Тінь невизначеності в НАТО: чи допоможуть США Європі у разі нападу Росії

Лідери НАТО бояться, що більше не зможуть розраховувати на допомогу США у разі нападу Росії. Усе тому, що риторика адміністрації Трампа створила для європейських лідерів суцільну невизначеність. Країни НАТО збираються обговорити російську загрозу наступного місяця.

Про це пише The Guardian.

Чи можуть країни НАТО розраховувати на підтримку США

З моменту початку другої каденції Трампа на посаді президента США у країнах Східної Європи почали відчувати загрозу нападу РФ та ймовірність того, що США не допоможуть у такому разі. Коли це питання ставлять уголос, відповіді нікому не подобаються.

В середині травня на зустрічі в Таллінні заступника державного секретаря США Томаса ДіНанно напряму запитали, чи долучаться до війни американські війська, якщо Росія вторгнеться до країн Балтії. Він дав нечітку відповідь, в якій не було слова «так».

Американці намагаються уникати таких питань, хоча публічно продовжують декларувати, що підтримка НАТО Вашингтоном залишається сильною. Деякі політики вважають, що відносини між Європою та США напружені, але розрив цих відносин неможливий. Ексміністерка оборони Литви Довілє Шакалєнє порівняла ситуацію з відносинами з «неблагополучною родиною, де розлучення неможливе».

Неформальні розмови на цю тему відбуваються «пошепки». Поточний стан дискусій у східній частині Європи демонструє відчутну зміну настроїв — спершу у регіоні обережно схвалювали вимоги Вашингтона щодо збільшення оборонних витрат, але за останні 1,5 року тут виникли серйозні сумніви стосовно надійності американських гарантій колективної безпеки.

Для Східної Європи ймовірність втрати ключового союзника стала важким психологічним та геополітичним викликом. Перші сигнали надійшли на початку другого терміну Дональда Трампа, коли міністр оборони США Піт Гегсет заявив у Брюсселі, що на тлі протистояння з Китаєм безпека Європи більше не є пріоритетом для Вашингтона, і континент має самостійно фінансувати власну оборону.

Водночас частина східноєвропейських політиків сприйняла жорстку позицію США як необхідний стимул. Ексміністерка оборони Литви Шакалєнє заявляла, що Європі «годі зволікати».

Пізніше агресивна політика Вашингтона щодо України, зокрема тимчасове припинення обміну розвідданими після публічного тиску на Володимира Зеленського в Білому домі, викликала шок у Варшаві. Польські джерела повідомляли, що відчували, ніби земля йде з-під ніг.

Криза підштовхнула європейських лідерів до створення неформальної «коаліції охочих» під керівництвом Кіра Стармера. Тоді європейські політики почали розуміти, що «світ змінився». Країни східного флангу опинилися на периферії процесу.

Червневий саміт НАТО в Гаазі, попри песимістичні очікування, завершився ухваленням зобов’язання збільшити оборонні витрати країн-членів до 5% ВВП до 2035 року. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте представив це як особисту заслугу Трампа.

Неоднозначна політика США

Головним дестабілізуючим фактором залишається хаотичність Трампа, рішення якого можуть змінюватися раз на кілька годин. З приходом Трампа до влади традиційні дипломатичні канали втратили ефективність.

«У версії Трампа 1.0 нам не було на що скаржитися. Люди в Пентагоні та Державному департаменті дуже добре розуміли наші потреби. Тепер все зовсім інакше. Ми не можемо донести своє повідомлення, ми не можемо передбачати, ми не можемо говорити», — казав ексміністр оборони та закордонних справ Латвії Артіс Пабрікс.

Критичним випробуванням для Альянсу став інцидент у вересні, коли близько 20 російських безпілотників за одну ніч порушили повітряний простір Польщі. На технічному рівні координація спрацювала миттєво: голландські F-35 та польські F-16 спільно ліквідували загрозу. Проте політична реакція Вашингтона виявилася неоднозначною — Трамп назвав атаку «можливою помилкою».

Погрози Трампа анексувати Гренландію у Данії та затримки військових постачань через конфлікт з Іраном суттєво посилили напругу.

Напередодні липневого саміту НАТО в Анкарі Піт Гегсет знову виступив із різкою критикою на адресу європейських союзників, звинувативши їх у небажанні надавати повітряний простір для операцій проти Ірану.

Яку позицію демонструють у Європі

За умов такої турбулентності європейські лідери намагаються уникати публічної конфронтації. Президент Чехії Петр Павел закликав не критикувати надмірно США, враховуючи особистість американського президента.

У Польщі поводяться інакше: Радослав Сікорський заявив, що Польща лишається вірним союзником США, але не може «бути лохом».

Натомість країни Балтії закликають до стриманості. Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна закликав боротися з занепокоєнням виважено. Загалом країни не хочуть надмірно критикувати США, але готуються до ризиків і самі: Німеччина розгортає постійну бригаду в Литві, обговорюється створення європейської оборонної коаліції за участю України, а Франція пропонує розширити свою ядерну парасольку.

Попри все це, європейські можливості у сфері ППО, глибоких ударів та розвідки без підтримки США залишаються недостатніми. Більшість східноєвропейських лідерів погоджується з тезою, що НАТО без США не зможе себе захистити.

Наразі, поки значна частина російських сил задіяна в Україні, прямої загрози конвенційного наступу на країни Балтії немає. Основним інструментом Кремля залишаються гібридні атаки в «сірій зоні».

Експертка Європейської ради з міжнародних відносин Яна Пульєрін характеризує поточний стан Альянсу як «Шредінгерівське НАТО» — ситуацію абсолютної стратегічної невизначеності, яка вирішиться лише в момент реального військового виклику.

«Ніхто не знає справжнього стану наших відносин, доки ми не „відкриємо коробку“ — доки НАТО не буде випробувано у військовому плані. Але до того часу для європейців може бути вже занадто пізно», — зазнавила Пульєрін.

Німеччина може терміново відновити обов’язковий призов

Нагадаємо, через необхідність зміцнити обороноздатність на тлі російської загрози Німеччина розглядає радикальну реформу Бундесверу. Канцлер Фрідріх Мерц планує збільшити чисельність армії зі 185 до 260 тисяч солдатів до 2035 року.

Проте через повільні темпи залучення добровольців влада до 31 липня наступного року має ухвалити рішення: якщо добровільний набір зазнає невдачі, країна повернеться до обов’язкового призову, скасованого у 2011 році.

У рамках реформ у Німеччині вже зобов’язали чоловіків призовного віку заповнювати анкети та проходити медогляд. Німеччина не самотня у цих кроках — через агресію Кремля Франція залучає виплатами на добровільну службу підлітків, а Польща планує навчити 400 тисяч людей до кінця року для посилення східного флангу НАТО.