Події у світовій політиці стануть серйозним викликом для нового українського президента.
Європа змінюється та починає зближуватися з Росією. Колишні лідери ЄС йдуть з посад А принципи і міжнародні норми - програють економічним вигодам. Країни, на підтримку яких ми розраховували у "Нормандському форматі" – Франція та Німеччина – на словах ще з нами, однак самі лобіювали повернення РФ до ПАРЄ.
Отож, тепер Україні доведеться шукати нові способи у дипломатичній боротьбі проти російської агресії, йдеться у ТСН.Тиждень.
Перший дипломатичний удар ми отримали в ПАРЄ. Асамблея минулого тижня лиш освятила те, на що європейські уряди наважились і затвердили кілька місяців тому. 17 травня Комітет міністрів Ради Європи заявив, що всі країни-члени організації повинні мати рівні права на участь у роботі Парламентської асамблеї Ради Європи.
У перекладі на зрозумілу мову - це наказ керівної структури Ради Європи до консультативної - повернути Росію без жодних умов та санкцій. І не страшно, що це неможливо за регламентом Асамблеї. ПАРЄ примусили змінити регламент. Росії не просто дозволили, а її просили повернутися і заплатити 55 мільйонів євро боргу.
Україна відреагувала. Спочатку делегація залишила сесію, а цього тижня ще радикальніший крок - голова Верховної Ради Андрій Парубій скасував запрошення спостерігачів ПАРЄ на парламентські вибори. Вони змушені були достроково припинити свою роботу. Їм навіть відмовили у запланованій зустрічі з президентом Зеленським. У ПАРЄ це сприйняли без захвату.
"Маю підкреслити, що Україна, як членкиня Ради Європи, перебуває під моніторингом Асамблеї та має зобов’язання запропонувати Асамблеї спостерігати за президентськими та парламентськими виборами", - заявила президентка ПАРЄ Ліліан Морі Паск’є.
Реагувати звісно було потрібно. Та варто знати, що коли ми залишили сесію, ми відмовились від виборів Генерального секретаря Ради Європи. 12 голосів, які має Україна могли бути критичними. Бо це як у Естонії, Словенії, Чорногорії та Ісландії разом взятих.
"Україна мала б трохи спокійніше пережити цей неуспіх, невдачу. Оцей спосіб надути губки, що нас образили, й відмовитися від участі спостерігачів від РЄ у наших виборах - це удвічі поганий крок. Перш за все, навіщо ускладнювати й так те, що є. Тому істерика тут абсолютно зайва. У міжнародних відносинах вона абсолютно нікому не допомагає", - розповідає ексдипломат Богдан Яременко.
З'явилася і загроза – через демарш у ПАРЄ можуть заговорити тепер вже про санкції проти України. Нас підтримали 6 країн, які близько знайомі з Росією, - Грузія, Польща, Литва, Латвія та Естонія. З ними потрібні швидкі консультації. Та, на жаль, вони не належать то так званої Старої Європи, де і прийняли промосковські рішення.
Історія з ПАРЄ нам добре показала, що шукати підтримки треба активніше. І серед найсильніших. Покладатись стовідсотково на Францію чи Німеччину ми вже, схоже, не можемо. У великій сімці ще є Японія, якій аж надто далеко до наших проблем. Їй радше вирішувати з Росією власні щодо повернення Курильських островів. Італія – уже давно мріє якнайшвидше забути про санкції. У Британії з Росією поки курс не змінний, але там теж має відбутися зміна лідерів і у неї руки зайняті власним розлученням з ЄС.
Сполучені Штати – попри усі непорозуміння й залицяння Трампа із Путіним, залишаються нашими найближчими стратегічними партнерами у війні з Кремлем. Уже найближчим часом у Вашингтоні в гості чекають українського президента. Утім є ще одна карта - Канада, з якою цього тижня й домовлялася українська делегація на чолі з президентом.
"Канада та Україна – це не тільки сильні партнери, це історичні друзі. Дуже важливо підтримувати Україну та її реформи, особливо у часи, коли міжнародний контекст змінюється дуже швидко. Про це я зазначав Путіну на G20", - розповів прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо.
Наскільки далеко може піти Канада у підтримці України говорить лише одне слово – бронетехніка. Саме про її постачання заговорили в Торонто. Для Москви це виглядає як прямий виклик з Оттави. І це вже за кілька днів після побачення Трюдо з Путіним на саміті G20. У світі відкрито, всупереч протестам Москви, торгувати з Україною зброєю поки наважилися Сполучені Штати. Тепер це може бути Канада.
Можливо, це стане проривом мовчазної блокади з боку європейських держав на збройну допомогу. Досі ми у ЄС, за винятком балтійських країн, не те що наступальну зброю, а навіть капсулі для наших патронів випросити не можемо.
Чи стане Канада новим драйвером України на міжнародній арені казати рано. Утім канадський прем'єр висловився за посилення санкцій щодо Росії. Відтак ясно одне - без зміни акцентів і партнерів нам не обійтися. І перша перевірка реальних партнерів запланована на осінь.
"Восени ми проведемо відповідний форум у Маріуполі, на який запрошуємо іноземних інвесторів, що зацікавлені в інфраструктурі регіону та гуманітарних проєктах на Донбасі. Вас всіх запрошую. Всіх. З грошима", - розповідав український президент в Канаді.
До речі, сьогодні голова Євроради Дональд Туск особисто відвідав фронт. І подивився як виглядає "руський мір" зі Станиці Луганської. А вже 8 липня у Києві відбудеться саміт Україна-ЄС. Саміт стане першою такою подією для президента Зеленського і останньою для чинного керівництва ЄС. І Туск, і керівник Єврокомісії Юнкер, і головний дипломат ЄС Федеріка Могеріні, і єврокомісар з політики сусідства Йоганнес Ган передають кермо своїм наступникам. І нам вкрай важливо зрозуміти куди це кермо вони можуть покрутити, щоб бути готовими до будь-якого повороту. А він здається не відворотний.