У США закінчуються ракети Tomahawk: війна в Ірані виснажує стратегічні запаси Пентагону

Війна між Сполученими Штатами та Іраном, яка триває вже четвертий тиждень, викликає дедалі більше занепокоєння у вищому керівництві Пентагону. Головною проблемою стало стрімке вичерпання запасів стратегічних крилатих ракет Tomahawk, які використовуються в безпрецедентних масштабах.

Про це пише Il Giornale.

Дефіцит ракет та загроза для військового потенціалу

За даними джерел, американські військові вже випустили понад 850 ракет у межах операції. Такий темп використання вважається абсолютно нежиттєздатним у середньостроковій перспективі. Ракети Tomahawk є ключовим елементом американської військової стратегії, оскільки дозволяють завдавати точних ударів на великих відстанях, не наражаючи на небезпеку особовий склад.

Однак виробництво цих боєприпасів є вкрай обмеженим і дорогим. Американський військово-промисловий комплекс виготовляє лише кілька сотень одиниць на рік, а процес створення однієї ракети може тривати до двох років. Вартість деяких модифікацій сягає 3,6 мільйона доларів за штуку.

«Швидкість споживання Tomahawk є тривожною і потенційно несумісною з потребами глобальної безпеки Сполучених Штатів», — зазначає The War Zone.

Загальні запаси США перед початком конфлікту оцінювалися у 3000–4500 ракет, і вони стрімко скорочуються. Військові посадовці вже відкрито обговорюють ризик досягнення стану «Winchester» — повного вичерпання боєприпасів у зоні бойових дій. Ця ситуація також змушує Вашингтон переглянути свою готовність до інших можливих конфліктів, зокрема в Тихоокеанському регіоні.

Проблеми США через війну в Ірані

На тлі військових викликів президент США демонструє суперечливі сигнали щодо подальших дій Вашингтона. Дональд Трамп одночасно заявляє про прагнення до миру і віддає наказ розмістити тисячі додаткових військових у регіоні, уникаючи при цьому конкретики щодо того, що саме вважатиметься перемогою.

Такі мінливі кроки Білого дому викликають розчарування серед республіканців та союзників. Американська адміністрація опинилася під шаленим тиском між вимогами арабських країн та бажанням частини політиків просто оголосити про перемогу і вийти з конфлікту до листопадових виборів.

Ще однією серйозною проблемою стало те, що план Трампа змінити владу в Тегерані за венесуельським сценарієм зазнав цілковитого краху. Як пояснюють політичні аналітики, на відміну від класичних персоналістських диктатур, іранська державна система виявилася значно стійкішою і розподіленою між різними групами впливу.

Навіть фізичне усунення вищого керівництва не руйнує систему, адже такі потужні інституції, як Корпус вартових Ісламської революції чи Рада експертів, мають власні правила та здатність до швидкої адаптації. Тому знищення окремих лідерів не призводить до колапсу держави, яка продовжує чинити опір.