ТСН.ua згадав усі військові перевороти в Туреччини з 1960-х років.
У ніч проти суботи 16 липня у Туреччині сталася спроба державного перевороту. На вулицях Анкари з'явилася військова техніка, у небі кружляли військові літаки. Через заколот скасували вильоти з головного аеропорту Стамбула "Кемаль Ататюрк". Президент Туреччини Реджеп Ердоган виступив із зверненням до народу і закликав людей виходити на вулиці на його підтримку.
Бунтівникам не вдався військовий переворот. Урешті-решт, військові здали зброю військам, лояльним до Ердогана. Загалом заарештували 754 військових. Водночас війська Ердогана взяли під контроль Генеральний штаб в Анкарі. За словами прем'єр-міністра Туреччини, ситуація стабілізувалася.
ТСН.ua вирішив пригадати усі військові перевороти Туреччини за останні 60 років.
ТРАВЕНЬ 1960 РОКУ
У 1954 році Демократична партія при владі прийняла закон, який передбачав покарання за публікацію антиурядових матеріалів. Це значно ускладнило роботу ЗМІ, особливо іноземної преси. Щоденні газети Ulus, Hürriyet і Tercüman закрилися.
Крім того, у людей викликало невдоволення стрімке збагачення чиновників. При чому невдоволення спостерігалося як і серед представників інтелігенції, так і військових. Тоді уряд вирішив посилити репресії. У в'язниці почали саджати учасників боротьби за демократизацію режиму.
Навесні 1960-го в Анкарі тисячі людей вийшли на акції протесту. В кінці травня армія заарештувала членів правлячої Демократичної партії і судила їх. Джелаль Баяр, Аднан Мендерес і ряд інших державних і партійних діячів 10 червня того ж року постали перед військовим трибуналом.
1971 РІК
У 1971 році військові також здійснили переворот. Армія змусила консервативного прем'єр-міністра Сулеймана Деміреля відректися від влади. Вони закликали до створення нового уряду, який би втілив у життя реформи першого президента Туреччини Ататюрка. На вулицях почалися акції протесту.
Так, до влади прийшли технократи. Вони внесли значні зміни до Конституції, зміцнивши та підвищивши роль армії в політиці. Свобода преси і університетів, своєю чергою, була скорочена. Однак Сулейман Демірель згодом знову повернувся до влади. Йому вдалося сформувати коаліцію з чотирьох партій. Крім того, він ще тричі ставав прем'єр-міністром, а 1993 року став президентом Туреччини.
1980 РІК
У кінці 1970-х в країни був дуже високий рівень політичного насильства. За десятиліття загинуло близько 5 тисяч людей. Щодня вбивали десятки людей. Так, після збройного конфлікту між правими й лівими у Туреччині військові знову захопили владу. Перед переворотом у двох десятках провінцій країни оголосили військовий стан.
До влади прийшли військові, що називали себе Національною радою безпеки. Президентом став лідер військових Кенан Еврен. У Туреччині почали приймати сотні законів, що закріплювали владу військових. Так, у період з 1980 по 1983 було прийнято близько 800 законів.
Після перевороту члени лівих і правих рухів судили за військовими законами. 230 тисяч осіб були засуджені, 14 тисяч позбавили громадянства.
Кенана Еврена за військовий переворот судили лише у 2012 році. Разом з ним за переворот та повалення законного уряду судили колишнього командувача ВПС країни Тахсіна Шахінкая. На момент суду Еврену було 94 роки, а Шахінкаю - 86. Їх засудили до довічного ув'язнення. Обох генералів розжалували в рядові і обидва померли в 2015-му.
1997 РІК
1997 року військові змусили прем'єр-міністра Туреччини Неджметтіна Ербакана переглянути законодавство країни, щоб зробити його більш світським. Тоді Ербакан і вся його адміністрація пішли у відставку
За переворот винних судили лише у 2013 році. Серед обвинувачуваних був і колишній президент країни Сулейман Демірель.