У свої 52 роки випусник Ліги плюща мешкає на вулицях Лос-Анджелеса під брезентом.
Шон Плезантс має блискуче резюме – він був відмінником у школі, закінчив Єльський університет за спеціальністю "економіка", працював у сфері банкінгу на Волл-Стрит та навіть розпочав власний невеликий бізнес.
Однак вже невдовзі після цього чоловік став безхатьком та опинився на вулицях Лос-Анджелеса, передає CNN. Що сталося з Шоном та як він потрапив у таку ситуацію – читайте у матеріалі ТСН.ua.
Як людина стає безхатьком
52-річний Шон Плезантс – один з 60 тисяч осіб, що через життєві обставини опинився на вулицях Лос-Анджелеса. Протягом 2018-2019 років кількість таких людей у місті збільшилася на 16%, зазначається у Greater Los Angeles Homeless Count.
Виріс Плезантс у Сан-Антоніо, Техас, та походить з успішної родини – його мати була вчителькою, а батько – зробив кар'єру у Повітряних силах США. Від самого дитинства Шон мав неабиякі здібності.
"Коли він був маленькою дитиною, то полюбляв розбирати речі та складати їх разом. Він був талановитою дитиною", - зазначає брат чоловіка, Майкл Плезанс.
Шон також грав на тромбоні та отримав кілька громадських нагород. Попри той факт, що він народився з викривленням ніг, а лікарі жартували, що він ніколи не пробіжить марафон, Шону вдалося побороти це та бігати.
Школу хлопець закінчив на відмінно та міг вступити до різних коледжів. З-поміж них Шон обрав Єльський університет – там він отримав грант та кілька академічних стипендій, що покрили більшість витрат на навчання.
Закінчивши заклад та отримавши фах економіста, Шон працював на Волл-стрит, зокрема у Morgan Stanley, однак згодом вирішив переїхати до Каліфорнії.Там він започаткував невелику компанію з фото- та кінознімань. Доходи від бізнесу були настільки хорошими, що за ці кошти Плезантс придбав величезний будинок у Лос-Анджелесі.
"Це було красиве помешкання. Щось подібне можна побачити на MTV", - пригадав його брат.
Проте згодом через чвари між співзасновниками компанія припинила діяльність. Приблизно тоді ж, 10 років тому, Плезантс також втратив свою матір - вона загинула від раку. Чоловік став переїжджати з місця на місце.
Спершу він жив у своєму автомобілі, проте згодом втратив і його. Тривалий час він мешкав на вулицях Кореа-Тауну у Лос-Анджелесі разом зі своїм партнером – іншим чоловіком безхатьком. Вони разом вже 10 років і діють як одна команда.
До притулку Шон не хотів. Він наголошував, що це обмежить його свободу. До того ж, він вважав, що не матиме змоги зберігати там усі свої речі через брак місця.
"Вони встановлюють такі жорсткі протоколи. Я б одразу покинув притулок. Я б краще жив у місці, де я міг би ходити до бібліотеки та самостійно вирішувати, коли і що робити" – розповів він.
Через непрості життєві умови Шон вживав наркотики. Його залежність розпочалася ще до того, як він став безхатьком– через травму спини чоловік почав вживати знеболювальні. Проте коли він опинився на вулиці, останні стали йому не по кишені, і Шон став вживати інші альтернативи. Зокрема, метамфетамін. За словами Шона, це допомагає йому не засинати уночі.
"Щоразу, коли ти засинаєш, можуть прийти люди і забрати твої речі. Я міцно сплю, тому у мене багато крадуть", - наголосив він.
Життя на вулиці
Протягом свого життя на вулицях, Плезантс мав кілька цінних речей. Зокрема, телефон та ноутбук. Телефон йому вдалося отримати за допомогою однією з програм часів Обами. Обслуговування гаджета відповідно до неї також є безкоштовним.
Харчувався чоловік за спеціальним розпорядком – він знає, де й коли можна у разі потреби отримати безкоштовний обід.
"Існують певні церкви, які забезпечують харчуванням, а також харчові банки (food pantries) – ці розпорядки можна вивчити", - зазначив він.
Сім'я неодноразово намагалася допомогти Шонові – так, вони зазначали, що він завжди може пожити у свого 86-річного батька у Сан-Антоніо. Проте останній відмовлявся від допомоги, зазначивши, що сам має виплутатися зі скрутного становища і не хоче "тягнути на дно іншого члена сім'ї".
Той факт, що він є випускником закладу, що входить до Ліги плюща, за його словами, не повинен нікого шокувати.
"Тут можна знайти музикантів, фотографа та інших найрізноманітніших людей" - сказав у коментарі CNN Шон.
Погоджується з цим й Майк Дікерсон, організатор адвокаційної групи Ktown for All.
"Багато людей мають уявлення, що у таборах, де мешкають безхатьки, чатує небезпека. Що ж до мене та інших волонтерів, то ми побачили людей, що є просто людьми і потрапили у халепу. Чи то через власні проблеми, чи тому, що їх виселив орендодавець, або ж тому, що оренда плата зросла, і вони втратили змогу стільки платити", - наголосив він.
На його думку, щоб прибрати цих людей з вулиць, потрібно створити доступне житло – однак іншого формату, ніж притулок.
"Ідея змусити цих людей вступити до якогось центру, розміщеного у дуже віддаленому регіоні, є помилковою. Це не дасть їм змоги знайти роботу, житло або отримати необхідні послуги – на кшталт налагодження психічного здоров'я та лікування наркоманії", - зазначив Дікерсон.
Допомога від альма-матер
Проте після того, як історія Шона стала відома світові після публікації статті про нього CNN, життя чоловіка почало поступово змінюватися на краще. З ним сконтактувала Кім Гершман, юристка, яка також свого часу закінчила Єльський університет. Жінка вирішила допомогти Шонові виплутатися зі скрутного становища.
Вона зустрілася з Шоном і вислухала його бачення щодо створення центру допомоги безхатькам, у якому люди, що живуть на вулицях, могли б приймати душ, отримувати пошту, заряджати телефон та прасувати речі. Юристка розповіла, що не може обіцяти, що такий центр буде створено, проте може допомогти особисто Шону, якщо він погодиться на реабілітацію від наркозалежності.
Шон погодився з однією умовою - що ця допомога поширюватиметься також на його парнера Девіда. Гершман погодилася. З цього моменту розпочалося нове життя Шона. Жінка облаштувала для нього та Девіда тимчасове житло - гостьовий будинок у Лос-Анджелесі, який має басейн та майданчик для бейсболу.
Нещодавно партнеру Шона зробили операцію на серці. Сам чоловік цього місяця планує поїхати до центру допомоги наркозалежним - Гешман оплатила 30-денне перебування. Готовність допомогти Шонові виголосили й інші випускники Єльського університету.
Щоб подякувати усім небайдужим, Шон написав статтю, що увійде до журналу випускників Єльського університету.
"Я хочу подякувати всім випускникам за підтримку, розуміння та співчуття ... та їхній критичний погляд щодо того, що відбувається в моїй ситуації. Я не хочу просто милосердя. Мені потрібна критична і конструктивна допомога (з точки зору порад, реальних товарів і послуг), а не просто хтось, хто віддає на мене гроші. ... Мені потрібно більше, ніж допомога, мені потрібне бачення того, куди я йду. Дякую за те, що ви її забезпечили - на рівні, який цінує інший випускник Єльського університету", - йдеться у зверненні.
