Перейти до змісту
Вибори президента Молдови: хто має шанси на перемогу і до чого готуватися Україні
  • Кількість коментарів 1
  • Кількість переглядів 8978

У неділю, 1 листопада, у Молдові відбудуться президентські вибори. За крісло очільника країни змагаються вісім кандидатів.

Але фаворити ті ж самі, що і на попередніх виборах чотири роки тому: чинний президент Ігор Додон і колишня прем’єрка Мая Санду. Офіційний Київ пильно слідкує за перебігом кампанії, хоч офіційно нічого не заявляє. Справа в тому, що ще під час передвиборчої кампанії 2016 року Ігор Додон назвав український Крим "російським", що поставило офіційні контакти Києва і Кишинева на чотирирічну паузу.

ТСН.ua проаналізував, чого Україні очікувати від виборів в сусідній республіці, хто має шанси перемогти і чому Росія вже повним ходом розганяє фейки про "кольорову революцію" за білоруським зразком.

"Шлюб із дияволом"

Від часу попередніх президентських виборів у Молдові багато що змінилося. Проте боротьба за геополітичний вектор країни залишається ключовою. Авторка цих рядків була у Кишиневі 13 листопада 2016 року - в день другого туру президентських виборів. Тоді на фоні тотального розчарування у проєвропейських силах, які були по вуха замішані в корупції (скандал був пов'язаний з розкраданням понад мільярда доларів з трьох банків країни), молдавани обирали між радянським минулим і європейським майбутнім. І обрали, судячи з перемоги проросійського Ігоря Додона, зближення з Росією.

Тоді у ніч проти 14 листопада після закриття дільниць і оголошення результатів екзит-полів, Ігор Додон у штабі соціалістів почав свій виступ російською, а перший офіційний візит як новообраний президент здійснив саме до Москви.

Для України його обрання президентом Молдови стало болісним ударом. По-перше, Молдова один із найближчих сусідів України - понад 1200 км спільного кордону. По-друге, ось уже як 15 років Україна є учасником міжнародного формату "5+2" щодо мирного врегулювання придністровського конфлікту (куди також входять Молдова, невизнане Придністров'я, Росія, ОБСЄ, а також Євросоюз і США, як спостерігачі). По-третє, Молдова, як і Україна, є учасницею Східного партнерства - політики ЄС зі зближення країн Східної Європи з ЄС (до речі, Молдова раніше за Україну отримала безвіз і підписала Угоду про асоціацію).

Чотири роки тому Ігор Додон здобув перемогу переважно завдяки тотальному розчаруванню молдован у проєвропейських силах, підтримці росіян (російські медіа комфортно почуваються у Молдові) і олігарха Влада Плахотнюка, який без перебільшення тримав під контролем майже всю країну. Можливо, такий статус-кво і плавний дрейф Молдови в бік Росії продовжувався б й надалі, якби не події літа 2019 року, які стали справжньою несподіванкою для сусідів і самих молдован.

ЄС, США і Росія пішли на домовленість щодо Молдови: лідер проєвропейського блоку ACUM Мая Санду погодилася на коаліцію з соціалістами проросійського президента Ігоря Додона. Підсумком стала втеча олігарха Плахотнюка з країни. З Кремля процес курував Дмітрій Козак, заступник Адміністрації президента Путіна (в Україні його знають за треком Єрмак-Козак зовнішньополітичних радників лідерів нормандської четвірки). Саме Козака в Москві називають куратором молдовського напрямку.

Багато хто називав таку коаліцію "шлюбом із дияволом". Проте всі чудово розуміли, що цей союз, який проіснував всього п'ять місяців, приречений. У середині листопада парламент Молдови з ініціативи соціалістів виніс уряду Санду вотум недовіри і вона пішла у відставку.

Чому відносини Київ-Кишинев заблоковані?

Після самого факту такого "шлюбу з дияволом" багато експертів і не тільки почали екстраполювати ці події на Україну. Мовляв, коаліція проєвропейських і проросійських сил в Молдові - це сценарій подальшої федералізації країни, і якщо він вдасться в Молдові, то Росія намагатиметься проштовхнути його і в Україні (детальніше про це далі в статті - Авт.).

Мая Санду, яка ще в статусі прем’єра приїжджала з візитом до Києва влітку минулого року, не приховувала, що ілюзій і великих сподівань від коаліції з Додоном у неї немає. До того ж, тоді ж маючи зустріч з українськими експертами і журналістами, вона дала зрозуміти, що усвідомлює всі ризики такого союзу як для Молдови, так і для України.

Що ж до Ігоря Додона, варто особливо підкреслити, що після обрання Володимира Зеленського у нього були дуже великі сподівання на перезавантаження відносин. Вітаючи новообраного президента з перемогою на виборах, офіс Додона у своєму повідомленні про факт телефонної розмови зазначив, що сторони навіть про зустріч домовилися. Це одразу ж викликало бурхливу реакцію в Києві, бо ще за президентства Петра Порошенка умовою для зустрічі президентів України і Молдови було фактичне вибачення Кишинева за слова про "російський Крим" - Додон мав офіційно заявити про незаконну анексію і подальшу окупацію, і визнати Крим українським.

Проте цього так і не сталося. Донині найвищий президентський трек Україна-Молдова залишається де-факто заблокованим. І так буде й надалі, якщо президентом переобереться соціаліст Додон, який навряд чи визнає територіальну приналежність Криму до України.

Додон vs Санду: шанси і наслідки

Що ж до розкладів теперішньої президентської кампанії в Молдові, все виглядає так: наразі рейтинги Ігоря Додона вищі, ніж у Маї Санду, але вони не гарантують йому перемогу у першому турі. За оцінками експертів, однозначно буде другий тур, результати якого передбачити дуже складно, бо і у Додона, і у Санду однакові шанси перемогти, тому кожен голос на вагу золота. Проте все буде залежати від двох чинників.

За словами старшого аналітика Центру "Нова Європа" Леоніда Літри, є дві проблеми: з голосуванням жителів лівого берега Дністра - Придністров’я, і діаспори за кордоном. Експерт пояснює, що зазвичай жителі Придністров'я не беруть участі в політичному житті Молдови, але коли є команда, вони організовано сідають в автобуси (які заздалегідь приготовлені, як показує практика попередніх виборів) і беруть участь у голосуванні. Більшість із них підтримують саме Додона, бо він представляє російський голос у Молдові, симпатизує Росії і Путіну. Жителі Придністров’я мають паспорти Молдови і можуть голосувати, якщо приїдуть, ніхто їм цього заборонити не може.

Головне, щоб це не було політичним та електоральним туризмом, коли люди на тому ж самому автобусі їдуть голосувати на кількох дільницях. З діаспорою, яка голосує переважно за Маю Санду, не зовсім проблема. Але перепона в тому, що через COVID у багатьох країнах взагалі не відкрилися виборчі дільниці, в інших є серйозні обмеження. Тому діаспорі буде важче голосувати, ніж у 2016 році. Окреме питання є по дільницях, які відкрили в Росії. Є постанова ЦВК Молдови, яка каже про методологію відкриття нових дільниць, спираючись на явку на парламентських виборах у 2019 році. Тоді в Росії відкрили 9 дільниць. Цього року відкрили 17, а хотіли понад 30. Найбільший прокол цієї ситуації в тому, що на сайті ЦВК реєструвалися начебто люди які, знаходяться в Росії, але насправді були у Великій Британії і Німеччині. Це два конкретні випадки фальсифікацій з боку Росії
Леонід Літра, старший аналітик Центру "Нова Європа"

До того ж, за словами Леоніда Літри, надважливим є те, за кого кандидати, які випадають з перегонів після першого туру, закличуть голосувати у другому турі. Йдеться насамперед про мера молдовського міста Бєльці Ренато Усатого, який має російське громадянство. Наразі у нього до 8% підтримки. Усатий у жорсткій опозиції до Додона. На передвиборчі дебати на одному з молдовських телеканалів, на які Додон не прийшов, він приніс фанерний макет Додона в повний зріст, на який був надітий пакет чорного кольору з календарем в якості пам’ятника корупції.

Втім, на думку заступника голови правління Ради зовнішньої політики "Українська призма" Сергія Герасимчука, розрив між Додоном і Санду на попередніх виборах був незначний: 52% у Додона та 48% у Санду.

"Такий розрив приблизно відображає розподіл між проєвропейськими та проросійськими громадянами Молдови. Високі показники Санду пов’язують і з тим, що політик не просуває ідею приєднання Молдови до Румунії, а відтак у другому турі за неї голосували раніше і голосуватимуть тепер як уніоністи (для яких Додон як проросійський кандидат неприйнятний), так і помірковані проєвропейські виборці", - каже ТСН.ua Сергій Герасимчук.

Вплив Росії: "кольорова революція" і фактор Козака

Нині російська преса рясніє статтями про можливість повторення білоруського сценарію в Молдові. Мовляв, між першим і другим туром президентських виборів, та й після другого, Захід може спровокувати таку ж "кольорову революцію" в Молдові, як і в інших країнах пострадянського простору. Офіційно про це повідомив голова СЗР Сергій Наришкін, вказавши на США.

Насправді ж "секретом полішинелю" є боротьба за вплив у Кремлі між Дмітрієм Козаком і Владиславом Сурковим. Ще в лютому цього року Володимир Путін відправив Суркова у відставку. Нагадаємо, що саме Сурков був архітектором силових методів дій на пострадянському просторі, зокрема окупації Криму і подальшої інтервенції на Донбас. Проте взимку у Кремлі переважили підходи "м’якої окупації" Козака, якого Путін призначив заступником своєї Адміністрації.

В Україні Козак відомий сумнозвісним "планом Козака" щодо Придністров‘я від 2003 року. Меморандумом передбачалося врегулювання придністровського конфлікту шляхом асиметричної федералізації: Тирасполь отримував право вето щодо зовнішньої політики Молдови, а присутність російських військ на території Молдови була б легалізована на невизначений період (йдеться про Оперативну групу російських військ, наступниці колишньої 14-ої армії, яка знаходиться в ПМР ще з радянських часів - Авт.). Як кажуть знайомі з перебігом тих подій співрозмовники ТСН.ua, відмовив від підписання цього Меморандуму тодішнього президента Молдови Володимира Вороніна Леонід Кучма.

За дивним збігом обставин через 10 років дещо модифікований "меморандум Козака", як інструмент мирного врегулювання війни на Донбасі у вигляді Мінських домовленостей, що передбачають фактично федералізацію, запропонували Києву. Проте і в Україні це не спрацювало.

За словами Сергія Герасимчука, применшувати роль Козака не варто. "Інша справа, що нині йому важче буде знайти порозуміння не тільки з елітами Молдови, але й з представниками інших великих гравців у Молдові. Якщо у 2019 році він був фактично брокером угоди, за якою молдавський олігарх Влад Плахотнюк втратив владу, а політичні сили Санду та Додона сформували коаліцію, то нині, коли видно, наскільки нежиттєздатною виявилась угода і як від неї виграв здебільшого чинний президент Молдови, до нових пропозицій Козака прислухатимуться з підвищеною обережністю", - підсумовує експерт.