Найголовнішим для української помісної церкви є визнання інших церков.
Процес визнання української церкви світом розпочався – цього тижня Кіпрська церква провела засідання Священного синоду з єдиним питанням на порядку денному - питанням української автокефалії.
Закінчилося це засідання вкрай дивовижно - нас підтримали (кожна нація, яка отримала незалежність, має право на автокефалію церкви - сказано у першому пункті рішення синодалів), росіян - безпрецедентно розкритикували, але остаточно ПЦУ - не визнали, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.
Одна з найвеличніших будівель столиці Кіпру Нікосії – розкішний палац Архієпископа. У ворота в’їжджають автомобілі з номерами, що позначають імена архієреїв. За кілька хвилин тут розпочнеться позачергове засідання Священного синоду – найвищого органа церковної влади. Єдине питання порядку денного – визнання автокефалії Української церкви.
Знімальну групу ТСН пускають до зали, де відбувається синод – на кілька хвилин. Зібрання триває за зачиненими дверима понад п’ять годин. Зрештою, до журналістів, що чекають у холі, виходить офіційний речник Синоду, Митрополит Пафський Георгій. Рішення - чотири сторінки тексту – грецькою мовою. У першому ж пункті – цілковита підтримка України.
"Кожен народ має право з набуттям національної незалежності шукати для себе і церковну автокефалію. Це закріплено в священних канонах. Церковний устрій має змінюватися відповідно до політичного", - каже він.
Далі в рішенні кіпріотів – безпрецедентна критика Російської церкви. За те, що патріарх Кирило вимагає вирішувати церковні питання консенсусом, а сам – не з’явився на Всеправославний собор два роки тому, за те, що шантажує інших відмовою од спільного причастя.
Згодом знавці грецької пояснять – слова, які використані в цьому рішенні стосовно росіян – зазвичай у церковній мові не використовують, бо надто вони міцні. Нарешті – найголовніша частина тексту – резюме.
"Надання автокефалії українській церкві Вселенським патріархатом відбулося з метою примирення і досягнення єдності. Цю мету ми не піддаємо сумніву. Однак на сьогодні вона не є досягнутою. Було б логічним дати певний час для того, щоб стало видно результат", - заявив речник.
Додаткових питань на цьому брифінгу не передбачається, хоча в нас їх - багато. Нам вдається домовитися про особисту зустріч із митрополитом – в останній день нашого візиту на Кіпр. Поки ж спробуємо з’ясувати, чому рішення Кіпрської церкви має аж настільки вагоме значення в церковному світі.
Західне узбережжя Кіпру, місто – Пафос. 47 року, через чотирнадцять років після воскресіння Христа, до цього берега пришвартувалися кілька човнів. На Кіпр прибули апостоли Варнава та Павло.
Містечко Ларнака. Тут знаходиться один з трьох храмів Кіпру, які зберіглися ще з візантійських часів. Цей був побудований у 890 році. Його побудували на честь Лазаря. Ви точно його знаєте: це одна з найвідоміших біблійних історій.
Це той самий Лазарь, якого воскресив Ісус Христос. Його мощі – досі тут зберігаються. Він прожив на Кіпрі до глибокої старості, став першим єпископом острову і дуже багато зробив для того, щоб християнство зберіглося тут і розповсюдилося по всій Європі.
У перші роки свого існування Кіпрська церква була частиною Антіохійського патріархату. 431 року – виборола право мати автокефалію і зараз є найстарішою з так званих нових церков. Вона береже давні традиції але має і несподівані свої.
Уявіть: очільника церкви тут обирають усенародним голосуванням. Архієпископ тут, на Кіпрі, є другою особою в державі, а серед його титулів є офіційний – "лідер нації".
Професор Андреас Філокіпру пояснює – саме завдяки церкві кіпріотам вдалося зберегти свою державу.
"Уявіть: ми були під Оттоманською імперією 300 років. Дуже жорстокі часи. Церква допомагала людям, годувала людей, відкривала школи, іноді навіть таємно, проти законів окупантів. Тому ми зберегли і нашу мову, і нашу релігію, і нашу націю", - зазначає він.
Але навряд чи все це було б можливо, якби не церковні статки. Туристичний сезон на Кіпрі триває майже цілий рік. От зараз лютий, а в готелях достатньо багато людей. Протягом року на цьому острові відпочивають чотири мільйони туристів. Лишають вони на Кіпрі два з половиною мільярди доларів.
А от тепер уявіть: церква завжди була і залишається достатньо великим землевласником. Велика частина готелів, які тут розташовані, або належать церкві, або сплачують їй оренду за землю. І нові готелі ще будуються.
Дорогі готелі не є єдиним джерелом церковних доходів. Якщо тут, на Кіпрі, ви вирішите зайти в кафе і замовити собі пива, з величезною долею ймовірності виявиться, що акціонером заводів, на яких воно зварене, є церква. Якщо вам знадобиться тут, на острові, банк, дуже ймовірно, ви зайдете саме у той, акціонером якого теж є церква.
Кіпрський архієпископ, як і інші предстоятелі помісних церков, давати інтерв’ю не любить. Востаннє він спілкувався з журналістами два роки тому і на запитання, чи не планує церква продати частину готелів, відповів: "Ви, певно, жартуєте? Попереду рекордні туристичні сезони!". У тому ж інтерв’ю церковні статки він оцінив у півтора мільярда євро. Це дозволяє кіпрським архієреям почуватися цілком вільними та ще й інші помісні церкви спонсорувати.
Пафський Митрополит Георгій – друга людина Кіпрської церкви – приймає ТСН у своїй резиденції. Після невеличкої екскурсії ми говоримо в його кабінеті. Він пояснює, що Кіпр визнає Українську автокефалію.
"Зараз ми спробуємо лишитися посередині і не поспішати. Це може нашкодити", - розповідає він.
Рішення Кіпрської церкви в Україні чекали с особливим нетерпінням. Кіпрську, як і Еладську, і Румунську, вважають близькими Константинополю. Кіпріоти не сказали ані так, ані ні. І тепер дуже важливо, чи не стане це – прецедентом. Чи не спишуть інші церкви це рішення, як під копірку.
Чекати лишилося недовго: Еладська церква розглядатиме українське питання вже на початку березня. Румунська ж церква спрацювала блискавично: наші західні сусіди встигли провести свій синод наприкінці минулого тижня. Його комюніке дійсно дуже схоже на - кіпрське: румуни готові визнати українську помісну церкву за деяких умов. Головна - гарантії збереження мовної свободи румунським парафіям на Буковині та їхнього права об’єднатися у румунський вікаріат - хай і у складі ПЦУ. Остаточне рішення церква ухвалить тільки після консультацій з цього питання.
Отже, нас підтримують, але визнавати - поминати нашого предстоятеля під час літургії - не квапляться. Одна з причин - поки ми святкуємо перемогу та радіємо Томосу - росіяни обробляють навіть найбільших наших симпатиків.