• Кількість переглядів 32800

Члени експедиції Франкліна почали помирати на самому початку місії. Ще до того, як довелося покинути кораблі, загинув й сам Джон Франклін.

Понад 170 років тому у канадській Арктиці за загадкових обставин зникли два судна –"Еребус" і "Террор". На борту обох кораблів було 129 осіб – тіла останніх від 1850-х років знаходили у різних локаціях регіону. Ніхто з моряків не вижив.

Що саме трапилося  – досі достеменно невідомо. Самі кораблі відшукали 2014 та 2016 року – першим знайшли затонулий "Еребус", а згодом віднайшовся й "Террор". Наприкінці серпня 2019 року затонулий "Террор" вдалося дослідити вченим Parks Canada зсередини за допомогою безпілотника, оснащеного камерою.

Як зазначає The Guardian, учені оглянули 20 кают і відзначили, що корабель перебуває у ідеальному стані. Це дає надію на те, що більшість корабельних документів вціліли, і вони зможуть розповісти більше про те, яка доля спіткала британських моряків. Проте найважливіша каюта на кораблі – капітанська – досі є закритою.

Що відомо про трагічну долю "Террора" та "Еребуса" – читайте у матеріалі  ТСН.ua.

Загублена експедиція Франкліна

У травні 1845 року два кораблі під прапорами Великої Британії – "Террор" та "Еребус" – вирушили з причалу містечка Грінхайт у грандіозну арктичну експедицію.

Їхньою метою було знайти шлях з Атлантичного океану до Тихого через Північний льодовий океан – зараз він відомий як Північно-західний прохід. Британці сподівалися, що це зможе суттєво скоротити тривалість морського плавання з Англії до Індії та відкриє нові можливості для торгівлі.

На борту двох суден було 134 особи на чолі з керівником експедиції Джоном Франкліном. Він був досвідченим мореплавцем та вже брав участь у кількох полярних експедиціях, зокрема, з дослідження Аляски - одного з найскладніших для виживання регіонів світу. 

Щоб протистояти суворим погодним умовам Арктики, "Террор" та "Еребус" обшили залізом, а також встановили парові опалюванні системи й опріснювачі води. Мореплавців також забезпечили значною кількістю провіанту – за прогнозами, того мало вистачити на три роки.  

Parks Canada

Так, подорожувальникам виділили фрукти, галети, борошно, засолене м'ясо, консерви, а також лимонний сік – від цинги.  У липні 1845 року члени експедиції побували у Гренландії – там вони поповнили запаси м'яса. Тоді ж п'ятьох моряків відправили назад до Англії через пияцтво та брудну лайку.

Востаннє "Террор" і "Еребус" бачили у Морі Баффіна на початку серпня 1845 року. Капітани китобійних суден "Ентерпрайз" та "Принц Уельський" зустрілися з командою, коли та чекала на сприятливі умови для того, щоб пройти протоку Ланкастер. Після цього "Террор" і "Еребус" на понад 150 років зникли з поля зору – знайшли їх лише на початку 21 століття. Проте, що ж трапилося з самими моряками?

Перші жертви та канібалізм

Першу рятувальну місію на пошуки експедиції Франкліна відправили через два роки після їхнього зникнення. Проте вона не увінчалася успіхом через складні погодні умови. Так, один із відправлених слідами "Террора" та "Еребуса" кораблів, Investigator, застряг у льоду і команда була змушена покинути корабель.

П'ять наступних пошукових операцій також були не надто результативними. Перші дані щодо того, яка доля спіткала моряки, з'явилися лише 1950 року. Тоді на острові Бічі було виявлено три могили – Джона Торрінгтона, Джона Гартнела та Вільяма Брейна. Усі вони загинули 1846 року – майже одразу після початку експедиції.Там знайшли також табір, де, ймовірно, зимували моряки протягом 1845-1846 років.

Нові звістки про непросту долю інших моряків з'явилися 1954 року. Їх надав Джон Рей, дослідник, що десятиліттями вивчав північ Канади та її арктичний архіпелаг, тож знав багатьох місцевих туземців-інуїтів.

террор інфографіка
tsn.ua

Протягом свого дослідження півострова Бутія, розташованого на південь від острова Бічі, він зустрів ескімоса, що розповів йому про 35-40 білих людей, які померли від голоду в гирлі канадської річки Бак.

Згодом цю історію підтвердили й інші місцеві жителі. Вони мали навіть особисті речі членів експедиції – зокрема, виделки та срібні ножі. Рей провів подальше розслідування, і на його основі написав листа до Адміралтейства, у якому зазначив, що моряки дуже голодували та навіть були змушені вдатися до канібалізму.

"З понівеченого стану багатьох тіл та вмісту чайників видно, що наші нещасні співвітчизники були змушені вдатися до останньої моторошної альтернативи для підтримання життя", – зазначалося у ньому. Проте Вікторіанська Англія далеко не відразу повірила у шокувальну звістку.

Подальше розслідування

Розслідування того, що трапилося з моряками, тривало. 1859 року експедиція під керівництвом Френсіса Мак-Клінтока, яку найняла дружина очільника фатальної місії - леді Франклін,  віднайшла на острові Кінг-Вільям дещо дивну записку – вона датувалася 27 травня 1847 року і була написана Джоном Франкліном.

Кораблі Її Величності "Еребус" і "Террор" провели зиму у кризі за координатами 70°5′ дов. 98°.23’З. Прозимувавши у 1846-7 на острові Бічі 74°43’28″дов. 91°39’15″З., піднялися протокою Веллінґтона до ш. 77° і повернулися на західний край острова Корнволліс. Сер Джон Франклін командує Експедицією. Усе добре.
Джон Франклін, 1847 рік

Проте знизу було приписане ще одне, зовсім інше за своїм настроєм, повідомлення – воно датувалося 25 квітня 1848 року. У ньому зазначалося, що "Террор" та "Еребус" довелося покинути, а понад 20 членів експедиції загинули.Серед них – і сам Франклін. Командування експедицією прийняв Френсіс Крозьє – капітан "Террора".

Parks Canada

У записці останній також зазначав, що вцілілі моряки планують вирушити до річки Бак (де пізніше було знайдено близько 40 загиблих), у бік Канади. Що трапилося з Франкліном та чому загинула така велика кількість моряків - не повідомлялося. 

Кораблі Її Величності "Террор" та "Еребус" були покинуті 22-го квітня за 5 ліґ (24 кілометри) на північний-північний-захід від цього місця з 12-го вересня 1846-го. Офіцери і команда у складі 105 душ під командуванням капітана Ф. Р. М. Крозьє розбили табір тут – ш. 69°37’42. Сер Джон Франклін помер 11-го червня 1847, і загальні втрати експедиції на цей момент складають 9 офіцерів і 15 матросів. Джеймс Фітцджеймс, Капітан корабля Її Величності "Еребус", Крозьє, капітан і старший офіцер. Завтра висуваємося до рибної річки Бак.
Френсіс Крозьє, 1848 рік

На узбережжі Кінг-Вільям Мак-Клінток відшукав також людський скелет, одягнутий в уніформу стюарда. Він мав із собою блокнот із записами, що описували долю експедиції, проте зрозуміти їх було доволі складно – усі вони були написані задом наперед та мали багато орфографічних помилок.

Офіційно пошуки групи завершилися 1880 року. Про рештки інших учасників експедиції продовжували знаходити на острові Кінг та північному узбережжі Канади аж до 1980-го. Багато з них містили відмітки, що підтверджували теорію Рея про канібалізм.

Запитання без відповіді

Трагедія суден "Террор" та "Еберус" досі оточена багатьма загадками. Так, невідомо, що вбило Франкліна та понад 20 офіцерів ще до того, як кораблі були покинуто. Не відшукали тіло й самого очільника експедиції.

Дослідники також запитують себе, чому Крозьє вирішив прямувати до річки Бак, коли допомогу можна було знайти ближче.

Проведена 1981 року ексгумація трьох тіл, знайдених на острові Бічі, встановила, що загиблі на самому початку моряки загинули від запалення легень чи туберкульозу, а також мали ознаки, подібні до цинги та отруєння свинцем.

Parks Canada

Дослідники вважають, що він міг міститися в опріснювачах води. Примітно, що саме отруєння свинцем теоретично могло пояснити деякі не надто логічні рішення моряків. Проте наразі це лише гіпотеза.

Після того, як було знайдено кораблі, постало ще кілька запитань. І "Еребус", і "Террор" знайшли поблизу острова Кінг-Вільям, проте зовсім за іншими координатами, ніж зазначалося у записці Крозьє – так, "Террор" розташовувався за 100 км від вказаного місця.

Обидва судна були на дні. І якщо у випадку з "Еребусом" це пояснюється пошкодженням льодом корпусу, то "Террор" перебував у ідеальному стані і не мав видимих пошкоджень.

Чому кораблі були розташовані за іншими координатами, який з них потонув першим, а також як та чому вони взагалі затонули поки залишається загадкою.  Відповідь на ці запитання можуть дати лише подальші дослідження "Террора".  

Відео Рештки Титаніка, які лежать на дні океану, активно руйнують корозія та бактерії

Вперше за 14 років дослідники навідались до затонулих рештків лайнера і були шоковані тим, наскільки швидко його руйнують час та бактерії . Він пролежав 107 років на глибині 3750 метрів. Його невпинно атакують потужні течії, сольова корозія та бактерії. Вже за два десятиліття корабель може зовсім зникнути.  

Рештки Титаніка, які лежать на дні океану, активно руйнують корозія та бактерії

Залиште свій коментар