Головною перешкодою на шляху активних стосунків між Україною та НАТО є Росія.
Віднедавна інтеграція в європейські та євроатлантичні структури записана в Конституції України. Але чи чекають Україну в самому Альянсі?
Про це йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.
Американські моряки віртуозним маневром, на куражі, заводять свій красень-вітрильник у самісінький центр бельгійського Антверпена і беруть на борт поважних гостей. Так Сполучені Штати вшановують свого важливого союзника по Північно-Атлантичному альянсу.
Важко повірити, але цей корабель, який у відкритому морі піднімає тендітні вітрила, є повноцінною бойовою одиницею країни НАТО. Вітрильник-ветеран, побудований в нацистській Німеччині, трофей Другої Світової, й досі в строю. Для альянсу важливий кожен багнет, але аби потрапити під вітрила колективної безпеки, необхідно виконати низку умов і відповідати натовським стандартам.
На борту трищоглового барка Eagle готують майбутніх офіцерів берегової охорони. Але не тільки американських. Цей хлопець, який апетитно наминАє корабельний обід, незабаром повернеться додому, в Україну. У флоті союзників Антон здобув чудовий вишкіл. Каже, НАТОвські стандарти йому до смаку.
"Україна для них це, насамперед, союзник", - розповідає він.
По-справжньому, щось схоже на союзницькі стосунки в нас лише з одним із членів НАТО. Щоправда, найсильнішим із 29. І хоча Трамп не квапиться з офіційним статусом особливого союзника для Києва, саме його адміністрація розблокувала постачання зброї до України.
"Ми, американці, цілком підтримуємо українців, і наш президент гранично чітко заявив, що ми, американці, вас прикриємо", - наголосив посол Сполучених Штатів у Бельгії Рональд Гідвіц.
Американський посол вшановує пам'ять загиблих у Другій світовій на найбільшому військовому цвинтарі в Європі і не приховує – побоюється ризику нової глобальної війни. Росію відкрито називає головною загрозою світовій безпеці.
"Сьогодні, в епоху глобального протистояння великих держав, ми маємо справу з планетарними загрозами, які потребують нашої постійної консолідації. Це відновлення російської агресії, захоплення Росією територій із брутальним порушенням міжнародних норм і конвенцій", - каже він.
Якщо так дивитися на ситуацію, то саме українські солдати вмирають за вільний світ. Але чому ж тоді ми ще не в клубі, який стоїть на варті демократичних цінностей?
Давайте називати речі своїми іменами – війна, яка триває в нас на Сході, затіяна Росією як раз для того, щоби серед прапорів союзників НАТО тут ніколи не з’явився наш.
Україна звернулася до НАТО з проханням долучити її до ПДЧ, себто, "Програми дій щодо майбутнього членства" в січні 2008. Бухарестський саміт НАТО мав оголосити про це в квітні 2008. Але рішення було заблоковане. Німеччина та Франція виступили проти, висунувши головний аргумент – сваритися з Росією через Україну небезпечно.
До того ж, Путін, який примчав до Бухареста, почав прозоро лякати НАТОвців конфліктом у Криму, якщо Україна отримає запрошення до НАТО. Отже, НАТО обмежилося письмовою обіцянкою, що прийме Україну до альянсу, але не зараз. А Москва, тим часом, уже готувалася до війни в Грузії і планувала агресію в Україні.
Курт Волкер, ключовий американський переговорник із питань України, переконує, що двері для України до НАТО відчинені попри російську окупацію Криму та Донбасу.
"Для Росії буде помилкою вважати, що, розпочавши військову агресію, вона завадить сусідній країні стати кандидатом на членство в НАТО. Я думаю, ми достатньо чітко дали зрозуміти - ми продовжуємо дотримуватися взятих у Бухаресті зобов’язань, що одного дня Україна стане членом НАТО", - зазначає він.
Але не лише війна заважає нам посісти місце під парасолькою колективної безпеки. У Брюсселі нагадують, що за часів Януковича Україна вже відмовлялась від курсу до НАТО. І кажуть – чекають на гарантії, що Україна знову не зробить кроку назад.
"Давайте будемо чесними, спочатку Україна пішла вперед, а потім через різні причини десь повернулася назад... Союзники, які розглядають кандидатуру України, все це вивчають. Ми не перебуваємо в пункті, коли Рада НАТО обговорює. Було б нечесно сказати, що все домовлене. Немає знаку рівності між європейськими інституціями і НАТО", - пояснює старший радник НАТО Роберт Пшчел.
Наш найбільший адвокат у цих скляних стінах, Сполучені Штати, постачає нам зброю. Разом із союзниками тренує наших солдатів, лікує поранених.
"Ці поранені солдати, ці вояки потребують моєї допомоги. І я маю дати їм те, на що вони заслуговують", - розповідає бельгійський військовий медик Дамієн ван Тіггелен.
Через лікування в шпиталях країн та партнерів НАТО пройшло або ж проходить 754 поранених. Іншими словами, НАТО поставило на ноги півбригади українських вояків.
"У мене є мотивація служити далі, і бельгійці саме таких відбирали в першу чергу, тобто, військових, які хочуть продовжувати службу й далі", - підкреслює заступник командира бригади Дмитро Кучеря.
Досвідчені бійці повернуться на фронт україно-російської війни. Це теж підтримка української боєздатності. Але хай як сумлінно не лікували тут наших хлопців, воювати за них НАТО не буде.
"Країни НАТО не хотіли би бути втягнуті у конфлікт", - пояснює Курт Волкер.
На цілковиту союзницьку підтримку можна розраховувати лише тоді, коли нас офіційно візьмуть під вітрила колективної безпеки. Але Київ має бути готовим у будь-який момент зробити впевнений крок у ці двері.