Європа готується воювати із Росією без США: що відбувається на східному фланзі НАТО – Politico

Країни східного флангу НАТО готуються до можливого нападу Росії на Альянс і дедалі менше покладаються на те, що США зможуть одразу прийти на допомогу.

Про це пише Politico, журналісти якого відвідали три вразливі ділянки східного кордону Європи: лісистий кордон Фінляндії з Росією, польську лінію оборони біля Калінінграда та Білорусі, а також литовську ділянку біля Сувальського коридору.

За даними видання, Європа поспіхом укріплює свій східний кордон через загрозу з боку Москви. Країни, які розташовані найближче до Росії, будують оборонні споруди, розширюють резерви, закуповують танки, дрони та іншу техніку.

Одним із головних факторів стала невизначеність щодо позиції США. Після повернення Дональда Трампа до Білого дому Вашингтон неодноразово ставив під сумнів старі гарантії безпеки, зокрема роль США у НАТО та готовність діяти за статтею 5 Альянсу.

Фінляндія готується до першого удару самостійно

Фінляндія, яка має довгий кордон із Росією, не була здивована повномасштабним вторгненням РФ в Україну. У Гельсінкі десятиліттями виходили з того, що Росія одного дня може знову становити пряму загрозу.

Фінляндія зберегла військову повинність, великі резерви та систему “тотальної оборони”, яка передбачає готовність не лише армії, а й усього суспільства.

Фінський депутат Юкка Копра заявив, що країна рада бути в НАТО, але розуміє: перший удар у разі нападу доведеться витримувати самостійно, ще до того, як буде активована стаття 5.

Фінляндія може мобілізувати майже 870 тисяч резервістів із населенням у 5,6 мільйона людей. Очікується, що до 2031 року кількість резервістів може зрости до одного мільйона.

Країна витрачає на оборону майже 3% ВВП і планує збільшити цей показник до 5% до 2035 року. Також Фінляндія очікує на американські винищувачі F-35.

Ліси, сніг і артилерія як перевага Фінляндії

Однією з головних переваг Фінляндії залишається її місцевість. Потенційній армії вторгнення довелося б просуватися через густі ліси, болота, сніг, низькі температури та обмежену дорожню мережу.

Фінські військові вважають, що саме знання місцевості може дати їм перевагу над російською армією.

У травні у Фінляндії провели багатонаціональні навчання, під час яких союзників з НАТО навчали діяти в умовах північних лісів, озер і боліт. У них брали участь, зокрема, військові з Франції, Великої Британії та США.

Під час навчань з’ясувалося, що бронетехніка та комерційні дрони не завжди ефективні у фінських лісах. Через густу рослинність без тепловізорів важко виявити солдатів.

Фінляндія також вийшла з Оттавської конвенції про заборону протипіхотних мін, як і Польща та країни Балтії. У Гельсінкі пояснюють це тим, що Росія не приєднувалася до цієї угоди та вже використовує такі міни у війні проти України.

Ядерне питання стало новим викликом

Попри високу готовність до звичайної оборони, для Фінляндії новим викликом стало ядерне стримування. Після вступу до НАТО країна почала брати участь у роботі Групи ядерного планування Альянсу та переглядати своє законодавство.

У червні фінські законодавці скасували обмеження на транспортування та зберігання ядерної зброї на території країни. Це рішення стало частиною адаптації Фінляндії до оборонного планування НАТО.

Водночас у Гельсінкі визнають: навіть якщо країна здатна обороняти свою територію без американських сухопутних військ, вона не може замінити ядерну парасольку США.

Саме тому Фінляндія веде переговори з Францією щодо ідеї президента Еммануеля Макрона розширити роль французького ядерного потенціалу для європейської безпеки.

Польща будує “Східний щит”

Якщо Фінляндія робить ставку на мобілізацію та тотальну оборону, Польща створює масштабну систему укріплень на кордоні з Білоруссю та Калінінградом.

Проєкт отримав назву “Східний щит”. Він має охопити близько 800 кілометрів кордону та включати протитанкові загородження, траншеї, бункери, дрони, тепловізійні камери, мінні поля, датчики та військові частини поблизу.

Польський уряд оцінює вартість проєкту приблизно у 10 мільярдів євро. Його мета — сповільнити можливе російське вторгнення і виграти час для відповіді НАТО.

Варшава планує витратити на оборону 4,8% ВВП цього року. Польська армія вже стала однією з найбільших у НАТО після армій США і Туреччини.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ Польща передала Україні понад 300 танків зі своїх запасів, а потім почала масштабно оновлювати арсенал — закуповуючи техніку у США та Південній Кореї.

Не всі укріплення готові

Попри масштабні плани, Politico зазначає, що на деяких ділянках польського кордону “Східний щит” поки виглядає радше як намір, ніж як завершена система оборони.

Після демонстраційного візиту прем’єра Дональда Туска до одного з прикордонних сіл активність будівельників і військових там, за словами місцевих жителів, різко знизилася.

У деяких районах протитанкові загородження вже встановлені, але великі ділянки кордону досі не мають видимих укріплень. Частина матеріалів зберігається на складах.

Польські чиновники стверджують, що інженерні війська можуть розгорнути укріплення вздовж кордону за 7-14 днів. Однак військові логісти сумніваються, що всі елементи можна встановити настільки швидко.

Сувальський коридор — “ахіллесова п’ята” НАТО

Особливу увагу приділяють Сувальському коридору — вузькій ділянці території між Польщею та Литвою, яка відділяє російський Калінінград від Білорусі.

Колишній командувач армії США в Європі Бен Ходжес називав цей район “ахіллесовою п’ятою НАТО”. У разі атаки Росія могла б спробувати перекрити коридор з обох боків і відрізати країни Балтії від решти Альянсу.

Саме тому Польща та Литва посилюють оборону цього напрямку.

Європа переходить до нової логіки безпеки

Нарощування польської оборони є частиною ширшої системи стримування на східному фланзі НАТО — від Фінляндії до Румунії.

Альянс планує створювати більші запаси зброї, боєприпасів і техніки у прикордонних державах, а також розвивати автоматизовані зони з датчиками та роботизованими системами, які мають допомогти зупинити російські сили на ранньому етапі атаки.

За оцінкою Politico, Європа входить у нову фазу оборонної політики. Країни східного флангу більше не сприймають війну з Росією як далеку теоретичну загрозу.

Вони готуються до сценарію, за якого перші години або дні потенційного конфлікту доведеться витримувати власними силами — навіть якщо надалі НАТО і США долучаться до оборони.