Про перебування Асапова на Донбасі свідчать ополченці та його рідний брат, однак офіційно це так і не підтвердили.
Наприкінці вересня 2017 року стало відомо про вбитого у Сирії російського генерала Валерія Асапова, який раніше командував так званим першим армійським корпусом терористичної "ДНР" та отримував нагороди з рук самого президента РФ Володимира Путіна. Reuters провело невеличке розслідування, аби зайвий раз довести ключову роль Росії у конфлікті на Донбасі, який Москва і проросійські сепаратисти все ще подають під виглядом громадянської війни.
Як відомо, Кремль неодноразово заперечував, що надає військову допомогу сепаратистам, які 2014 року проголосили на сході України дві "незалежні республіки" "ЛНР" та "ДНР". Однак свідчення десятка ополченців підтверджують, що їхній колишній керівник, який користувався позивним "Туман" та називав себе "генерал Примаков", був саме Асаповим та працював під прикриттям як на Донбасі, так згодом і в Сирії. Це підтвердив також і його рідний брат В'ячеслав.
"Був він там. Цілий рік. Як до цього ставився? Нормально, як військовий", - розповів він через декілька днів після прощальної промови на похоронах.
Як водиться, у Кремлі на запит журналістів щодо перебування Асапова на території самопроголошеної "ДНР" запропонували звернутися до Міноборони. А там на запит просто не відповіли.
Однак ще троє бойовиків розповіли, що "Туман" був зовсім не першим генералом, якого призначили командувати військами ополченців на Сході України і що ротація російських командувачів сепаратистською армією триває й надалі.
Ця історія є однією з багатьох, що доводять бажання Москви завойовувати владу через призначення своїх людей на чолі місцевих нерегулярних військ, коли не треба брати на себе ризики, до яких би призвела наземна операція з великою кількістю військовослужбовців.
І хоча їхню присутність на території України жодного разу не було визнано, за вторгнення на Донбас та анексію Криму до РФ було застосовано низку санкцій з боку Києва та світової спільноти. У санкційних списках є прізвища понад тисячі російських військових, серед яких був і Асапов. Однак під час його відрядження до України він формально служив у Ростові-на-Дону, а коли вже закінчував своє завдання влітку 2016 року, Путін навіть присвоїв йому ранг генерал-лейтенанта, про що йдеться у опублікованому Кремлем указі.
У той час на Донбасі він носив форму без розпізнавальних знаків. Однак, за словами ополченців, ті знали, що новопризначений був російським генералом. Згодом багато хто пізнав його за фотографією на могильному портреті або зі світлин у новинах про його загибель.
Теж саме наразі відбувається і в Сирії. Хоча Росія і визнає свою участь у підтримці президента Башара Асада, її реальні масштаби у конфлікті нікому невідомі.
Офіційно російські війська завдають лише авіаударів по противниках сирійської влади за обмеженої присутності російського спецназу і військових радників на землі. Але під час похорону Асапова глава російського Генштабу Валерій Герасимов розповів, що той командував сирійським П'ятим добровільним штурмовим корпусом, що колись був представлений публіці сирійськими властями як "нова сила, що буде здатна покласти край атакам проти Дамаска".
Та все одно, попри всі докази, військова значимість подібних "добровольчих" підрозділів в Україні та Сирії так і залишається незрозумілою.
Як розповів один з сепаратистських офіцерів, загалом до прибуття Асапова до "ДНР" бої на окупованій території майже вщухли, і генерал зосередився на навчанні місцевих бійців. Він вислуховував звіти щодо ситуації на місцях, за нього поліпшилося постачання, а ополченці отримали нову форму, яку раніше доводилося діставати самим. Він керував створенням військового полігону неподалік від Тореза та організував змагання з "танкового біатлону" на зразок тих, що проводяться в російській армії.
Вже після його смерті брат розповів, що той останнім часом виглядав стомленим та не рвався повертатися до Сирії. Про Україну вони майже не говорили.
"Ну що він міг розповідати? Не дуже про таке поговориш", - сказав брат.
Поховали генерала 27 вересня з усіма відповідними військовими почестями на Федеральному військовому меморіальному кладовищі під Москвою. А через декілька днів на його могилі з'явилися два маленьких прапорця проросійських ополченців.
