Таємниці палаців України: яким був притулок останнього гетьмана Розумовського

В батуринському палаці Розумовського в реальності ніхто ніколи не жив, і до реставрації його так ніхто і не добудував.

Розкішний палац останнього гетьмана України вражає доглянутістю та розкішними інтер’єрами. Та правда в тому, що внутрішнє оздоблення - це продукт чистої фантазії реставраторів, що розігралася, зрозуміло, згідно з духом того часу, і смаком сучасних інвесторів проєкту.  

Туризм. ТСН.ua розповідає легенди тих нечисленних палаців, що збереглися в Україні та відкриті для відвідування широкій публіці.

Треба чесно визначити, що насправді палац Розумовського – це чисто ідеологічний проєкт, створений, як і всі ідеологічні проєкти за колосальні гроші.

Недарма у рукотворній розкоші палацу не раз відбувалися урочисті церемонії за часів президентства Віктора Ющенка, який і тоді, і зараз найбільш опікується палацом та і всім комплексом "гетьманська столиця" у Батурині.

Із Івана в пана

Історія кохання свинопаса і цариці бере початок в Україні. Вона ж ця історія великого мезальянсу поклала початок багатьом подіям в Україні і стала доленосною для гетьманства та втрати самостійності країни.

Батурин

Олексій Розум у 1731 року завдяки чудовому голосу потрапив до придворної капели в Петербурзі й став невдовзі фаворитом імператриці Єлизавети Петрівни, а після її вступу на престол 1742 року таємно обвінчався з нею. За давньою українською традицією "кумівства" про українську родину Олексій не забув - забрав свого брата Кирила до Петербурга, де дав йому гарну освіту. У 1743-1745 роках Кирило Розумовський навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга під керівництвом знаних учених Ейлера та Штрубе. Потім Кирило був призначений президентом Петербурзької академії наук (цю посаду він обіймає майже до кінця століття), а в лютому 1750 році козацька рада у Глухові за вказівкою цариці обирає графа Кирила Розумовського гетьманом Лівобережної України.

Останній гетьман

Єлизавета ІІ у 1750 році, після призначення Розумовського гетьманом України, дозволила перенести гетьманську столицю з Глухова до Батурина, оскільки всі попередні гетьмани мали свій осідок у цьому місті. Кирило мав грандіозні плани щодо розбудови міста. За його задумом Батурин мав стати столичним містечком із власним університетом. І за його правління місто дійсно почало відновлюватись із тих руїн, що залишились після "Батуринської різанини". Будуються млини, відкриваються заводи. Розумовський запрошує італійського архітектора Антоніо Рінальді будувати палац. Але через три роки будівництва в Батурині роботи були припинені, а Рінальді поїхав до Петербурга, де довго і плідно працював.

А у 1764 році імператриця Єлизавета ІІ скасувала гетьманство в Україні, і Кирилу Розумовському було заборонено з’являтись на українських землях. Тільки через тридцять років графу Розумовському дозволяють повернутися до Батурина.

Столичний розмах

Після повернення до Батурина Кирило розгорнув бурхливу діяльність. Оскільки на той час архітектор Рінальді вже помер, то граф для проєктування та будівництва палацу запросив шотландця Чарльза Камерона. Граф облаштовував свою резиденцію за найвищими тогочасними петербурзькими стандартами: у дерев’яному палаці стояли великі дзеркала, мармурові столи, вкриті позолотою стільці, статуї.

У Батурині з’явилися красивий липовий парк і великий сад, обнесений цегляною огорожею.

Батурин

Урвища, пагорби рельєфу місцевості було вміло використано для створення затишного куточка відпочинку. У ньому тішили око кілька кам’яних мостів, невеличкі ставки.

Поряд з палацом розмістили два двоповерхові будинки для обслуги, співаків, музикантів. Про славне минуле гетьманської столиці нагадував підсипаний вал з гарматами, що стояли навпроти палацу. А ще тут панували музи і висококультурне  життя. Щоденно під час обіду в палаці грав оркестр. Його капельмейстером був відомий чеський музикант Карл Лау. Авторський колектив здійснював постановки опер. Півчі у супроводі оркестру постійно співали улюблені пісні Кирила Розумовського – "Їхав козак за Дунай", "Під вишнею, під черешнею". Співаки також виконували арії з опер, російські народні пісні тощо.

Крім симфонічного оркестру, колишній гетьман привіз до Батурина театр та ріжковий оркестр. Також при дворі графа працювала група художників-кріпаків.

Дбав Розумовський і про поповнення своєї великої бібліотеки. Чимало книжок йому доставляли з-за кордону. У палаці працював навіть бібліотекар з Франції Адам. Найбільшу цінність серед бібліотечного зібрання становив літопис Батурина, написаний українською мовою на пергаментному папері.

"Золоті" часи Батурина

Власник Батурина розгорнув енергійну господарську діяльність. У 1797 р. на суконній мануфактурі графа працювало під керівництвом двох іноземних майстрів 180 селян. Вони опанували складну технологію виготовлення килимів. Завдяки його ж зусиллям започатковано розведення тутових шовкопрядів на Чернігівщині.

Розумовський дбав про технічне переоснащення батуринських заводів: переобладнав фабрики з виготовлення свічок і сукна, для інших замовив сучасні верстати, устаткування з-за кордону.

Батурин

За його ініціативи до Батурина були завезені нові породи овець.

Кріпаки ж, яких в той час налічувалося у Батурині 1019 осіб, здебільшого працювали на заводах графа, в його економії.

На свій кошт Розумовський збудував у Батурині лікарню на 15 ліжок. Він же приймає рішення відбудувати власним коштом нову кам’яну церкву, яка була зруйнована під час спалення гетьманської столиці у 1708 року. За переказами, нову церкву Розумовський зробив з Мазепиного стовпа, що залишився ще з тих буремних часів. Будівництво нової Воскресенської церкви було завершено у 1803 року. І цього ж року помирає Кирило Розумовський. Новозбудована церква стає його усипальницею. Після смерті графа ще довго батуринці називали часи його перебування в містечку "золотими" для них.

Увічнений Бетховеном

Син Кирила Андрій Розумовський не дуже цікався палацом, Батурином та Україною. Взагалі нащадок останнього гетьмана любив Відень, музику, розкіш, зброю, собак і авантюри. Вів життя звичайного собі "мажора", про що і зберігся історичний анекдот. Кажуть, одного разу Кирило Розумовський дорікнув сина сотнями жилетів в гардеробі останнього. І закінчив як будь-який батько: "Я, в твої роки такого не мав". Юний "мажор" відповів не надто шанобливо, але логічно: "А вам і не належало. Адже ви - син свинопаса, а я - син графа".

Палац Розумовського у Відні
Палац Розумовського у Відні

Здебільшого, у вітчизняній історії про Андрія Розумовського згадають як про блискучого дипломата і підкорювача жіночих сердець.  І в останню чергу - про його любов до музики. А ось більшість західних любителів музики, почувши прізвище Розумовський, скажуть, що Бетховен присвятив йому свої «російські» квартети, які навіть мають в побуті назва "квартети Розумовського". До того ж, Бетховен зробив свою версію пісні "Їхав козак за Дунай". І саме Розумовському, разом з князем Лобковіцем, були присвячені П'ята і Шоста симфонії - шедеври бетховенської творчості.

А палац свій Андрій побудував, тільки у Відні, в районі Landstraße.  Величезний палац і понині прикрашає у Відні вулицю, що носить його ім'я, а от міст Розумовського через Дунай не вцілів.

Відродження руїн

Після смерті Кирила Розумовського палацом керував управитель. За однією з версій, саме він підпалив палац, щоб сховати сліди своїх крадіжок. У 1822 р. зі смертю сина гетьмана - Андрія Розумовського - палацовий комплекс за борги перед державою віддають військовому відомству. Відтоді розпочався занепад споруди. Протягом ХХ ст. було здійснено кілька спроб реставрації палацу, однак усі вони так і не були доведені до кінця. Велично піднявшись на високому березі Сейму, новобудова ніби застигла у скорботі за господарем.

Батурин

І тільки на початку 21 століття почалося масштабне оновлення цих історичних місць. У 2002 року Кабмін ухвалив комплексну програму відновлення пам'яток заповідника "Гетьманська столиця", в рамках якої і була завершена реставрація палацу Розумовського. Сьогодні гетьманський палацовий комплекс складається із триповерхового палацу, двох флігелів, розташованих обабіч, і парку пейзажного типу. Головний фасад палацу прикрашений лоджією із вісьмома колонами іонійського типу. Під час реставрації будівлі інтер’єрну частину відтворювали за аналогами робіт Камерона в Павловську і Царському селі.

Наразі палац налічує 55 кімнат. Значну частину нинішньої картинної колекції Батурин отримав у подарунок від Львівської галереї. Тут постають портрети майже всіх українських гетьманів: Вишневецький, Хмельницький, Дорошенко, Конашевич-Сагайдачний, Многогрішний, Брюховецький та сумнозвісний останній гетьман – Кирило Розумовський.

Нагадуємо, що в Буковелі вже готуються до зимового сезону.  

 

Залиште свій коментар