День святого Миколая 2025: легенди, традиції святкування

Хто такий святий Миколай і як виникло свято

Як свідчать історичні джерела, святий Миколай — реальна історична постать, він народився у ІІІ столітті в місті Патара (сьогодні — територія Туреччини), у заможній віруючій родині. Він став єпископом у місті Мира, присвятив своє життя добрим справам, зокрема допомагав бідним, підтримував сиріт, мандрівників, рятував невинних.

За життя він творив багато добрих діянь, часто робив усе таємно — залишав подарунки нужденним. Після смерті його стали вшановувати як святого, а день його пам’яті — шанувати як свято.

Традиція відзначати День святого Миколая у християнському світі дуже давня — у більшості західноєвропейських країн це 6 грудня, у країнах, де досі використовують старий церковний (юліанський) календар — 19 грудня. В Україні, у зв’язку з переходом церков на новуліанський календар, святкування офіційно відзначається 6 грудня.

Образ святого Миколая в українській культурі — це не просто «подарунковий» персонаж, а передусім символ турботи, милосердя, захисту дітей, сиріт, людей у біді.

Традиції та звичаї святкування в Україні

Упродовж століть у різних регіонах України склалися численні звичаї, пов’язані з Днем святого Миколая. Багато з них збереглися і до сьогодні, деякі — трансформувалися з урахуванням сучасності, але головна ідея — доброта, турбота, взаємодопомога — залишилася незмінною.

Однією з найулюбленіших традицій для дітей є залишати ввечері перед святом чисте взуття або приготовану шкарпетку, або навіть просто класти лист до святого Миколая, у якому описувати свої добрі справи й побажання. Вранці 6 грудня діти знаходять під подушкою, у взутті або шкарпетці подарунки — солодощі, іграшки, дрібні приємності. Якщо дитина веде себе погано — замість подарунка могла трапитися так звана «різка» (іноді — вуглинка) як символ нагадування про потребу виправитися.

У багатьох місцевостях існували регіональні обряди. Наприклад, на Поділлі першим до подвір’я мав зайти господар, пригостити худобу, побажати здоров’я, добробуту родині. У Київщині — після обов’язкового відвідування церкви — кропили свяченою водою дім, худобу, майно, благали про захист від біди. У деяких регіонах, як-от Харківщина, існувала традиція проводити триденні «Миколаївські святки» з приготуванням куті та узвару, символічних страв для поминання і добрих побажань.

У Західній Україні, особливо на Галичині, свято часто супроводжувалося виставами — діти та дорослі одягали костюми святого Миколая, ангелів, чортів, ходили від хати до хати, дарували подарунки, співали пісень, влаштовували вертепи.

Здавна також святкування мало морально-етичний характер: вважалося, що це — час проявити щедрість, допомогу нужденним, підтримати бідних, сиріт, мандрівників. Сьогодні традиція доброчинності на Миколая живе, багато благодійних акцій, волонтерських ініціатив, збір подарунків для дітей, які цього потребують.

Народні повір’я та прикмети, пов’язані зі святом

Окрім подарунків, в Україні існували й інші народні вірування, пов’язані з Днем святого Миколая. Зимовий Миколай часто символізував прихід справжньої зими — на певні погодні прикмети часто звертали увагу, щоб передбачити, якою буде зима і врожай.

У багатьох регіонах вважалося, що Миколай — захисник не лише дітей, а й домашньої худоби, тому в ніч на свято господарі дбали про своїх тварин, пригощали їх, кропили свяченою водою, просили про здоров’я і добробут. У селах до Миколая часто вже готувалися як до початку зимового циклу свят: прибирання, підготовка житла, приміщень для худоби — усе мало символічне значення.

Для молодих дівчат святковий обряд міг мати значення перед сватанням: вважалося, що до Миколая треба навести лад у скринях, підготувати одяг і прикраси, у яких зустрічатимуть сватів.

Також існувала традиція миритися з ворогами або людьми, з якими були складні стосунки: перед святом намагалися забути образи, примиритися — вважалося, що Миколай приносить мир і добро.

Сучасне святкування: від традицій до нових форм

У сучасній Україні святкування Дня святого Миколая поєднує релігійні, культурні, дитячі та благодійні елементи. Для багатьох родин це перше з великих зимових свят, яке відкриває цикл новорічно-різдвяних свят.

Дітям дарують подарунки, проводять свята в школах, дитсадках, культурних центрах. Напередодні — пишуть листи до святого Миколая, готують «миколайчики» — спеціальні солодкі печива або невеликі символічні подарунки.

Також велике значення має доброчинність — волонтерські ініціативи, благодійні акції для дітей-сиріт, вимушених переселенців, людей, які постраждали від війни або потребують підтримки. У цей день люди об’єднуються, щоб зробити свято світлим не лише для своїх близьких, але й для тих, хто цього потребує.

Релігійна традиція також зберігається, у храмах — богослужіння, молитви за здоров’я, мир, захист, благословення на родини, подорожі, навчання.

Чому це свято важливе для України

День святого Миколая — це не просто «день подарунків», це глибоко символічне свято, яке поєднує історичну пам’ять, християнські цінності, народні традиції й теперішню потребу в милосерді та взаємопідтримці. Святий Миколай — це символ турботи про ближнього, про слабших, про дітей, про рідних — він нагадує про важливість добрих справ у будь-який час.

Свято сприяє збереженню національної ідентичності та культурної спадщини, через традиції, звичаї, старовинні обряди, народні прикмети, сімейні історії. Воно має міжпоколінне значення — передає цінності від батьків до дітей, нагадує, що навіть у сучасному світі важливо залишатися людяним, щедрим, відкритим до добра.

У сучасній українській реальності, особливо враховуючи виклики, які стоять перед країною, День святого Миколая набуває ще більшого сенсу, як символ надії, єднання, турботи про осиротілих, поранених, переселенців, дітей, які втратили дім. Тому святкування цього дня — це не лише дитячі радощі, а й реальна можливість подарувати комусь тепло, допомогти, підтримати.