"Годі спати, час гуляти". Логопед із Каліфорнії навчила свою собаку "розмовляти"

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Коли собака натискає на кнопку - звучать певні слова.

Логопед із Каліфорнії Крістіна Хангер навчила свою собаку на прізвисько Стелла спілкуватися за допомогою спеціальної панелі з кольоровими кнопками.

Коли собака натискає на кнопку - звучать певні слова. За допомогою такої техніки Крістіна навчила Стеллу "говорити", коли вона хоче гуляти, втомилася грати або голодна.

Крістіна отримала ступінь бакалавра у галузі комунікаційних наук і розладів, ступінь бакалавра з психології та ступінь магістра у галузі патології мови.

Вона вважає, що кожна жива істота заслуговує на свій голос - саме тому навчає свою собаку розмовляти і розповідає про успіхи експерименту в своєму Instagram.

Для кожної дії, яку може виконати Стелла, Крістіна підібрала універсальний набір слів і використовує їх в розмові з нею.

Наприклад, пропонуючи Стеллі гуляти, Крістіна використовує слова "грати", "візьми це", "піди візьми це", "готова", "йдемо", "м'яч".

Собака розуміє зв'язок цих слів з діями, тому може потім самостійно використовувати їх, натискаючи кнопки.

Іноді Стелла натискає набір кнопок, за якими Крістіна розуміє, що хоче її собака, а іноді, як, наприклад, на цьому відео, вона збирає цілі речення: "Годі спати, час гуляти".

Протягом тисяч років собаки були вірними супутниками людей і, мабуть, найбільше з усіх одомашнених тварин здатні формувати особливий зв'язок зі своїми господарями.

Проте, чому саме це відбувається і у чому таємниця собачої любові? Клайв Вінн у книжці "Собака – це любов: Як та чому ваш пес вас любить" дослідив природу чотирилапих і з'ясував, що секрет полягає не у тому, що вони надзвичайно розумні.

Учений вважає, що насправді собаки можуть любити будь-яку істоту через те, що протягом тисячоліть одомашнення у них з'явилися спеціальні гени, що відповідають за "безрозбірливу доброзичливість" – ті ж самі ознаки спостерігаються у людей, які нездужають через синдром Вільямса-Берена. 

 

Залиште свій коментар

Вибір редакції