Як правильно українською — безплатний, безоплатний чи безкоштовний: що є калькою з російської мови

В українській мові прикметники безплатний, безоплатний і безкоштовний використовують, коли йдеться про товари або послуги, за які не потрібно платити, однак вони не є повністю тотожними за вживанням і стилем.

Чому «безплатний» — це не російська калька

У словниках української мови слово безплатний фіксується як прикметник, що означає «який не оплачується, не потребує оплати». Воно є частиною української лексики та не вважається калькою з іншої мови, незважаючи на зовнішню схожість із російським бесплатный. Це підтверджують академічні джерела та словникові статті — прикметник безплатний наявний у словниках української літературної мови і є природним для мовців.

Слова безплатний й безоплатний не є російськими кальками, і вживання першого необов’язково свідчить про росіянізм. За етимологією вони походять від слов’янської морфеми plata — «плата, ціна», що має паралелі в інших слов’янських мовах.

Чим відрізняються слова «безплатний» та «безоплатний»

Безплатний і безоплатний означають одне й те саме за змістом — те, за що не потрібно платити. Різниця між ними не смислова, а стилістична.

Слово «безплатний» є загальномовним уживається в нейтральних або публіцистичних текстах, у розмовному та художньому мовленні, а також у матеріалах для широкої аудиторії. Його використовують, коли потрібно просто повідомити, що послуга, захід або товар надаються без стягнення плати, без юридичних уточнень. Саме тому це слово часто трапляється в новинах, оголошеннях, інформаційних повідомленнях для громадян.

Слово «безоплатний» має те саме значення, але належить до офіційно-ділового стилю. Воно системно використовується в нормативно-правових актах України, у документах органів влади, судових рішеннях, договорах і законах. У таких текстах слово «безоплатний» виконує термінологічну функцію й уживається як усталене юридичне означення дії або послуги, що здійснюється без внесення плати.

Отже, відмінність між «безплатний» і «безоплатний» полягає не в значенні, а в сфері вживання. У звичайному інформаційному або новинному тексті нормативним є «безплатний», тоді як у юридичних і офіційних документах правильною формою є «безоплатний».

Ньюанси вживання слова «безкоштовний»

Слово «безкоштовний» також означає, що за товар або послугу не потрібно платити, однак відрізняється від «безплатний» і «безоплатний» своїм мовним походженням і стилістичним уживанням.

«Безкоштовний» утворене від слова кошти і буквально означає «той, що не потребує грошей». У сучасній українській мові воно є нормативним, але має переважно публіцистичне та розмовно-інформаційне забарвлення. Саме це слово найчастіше використовують у рекламі, анонсах, побутових повідомленнях, заголовках, тобто там, де важливо підкреслити привабливість пропозиції для широкої аудиторії.

Водночас мовознавці звертають увагу, що «безкоштовний» семантично менш точний, ніж «безплатний» або «безоплатний». Річ у тім, що кошти — це лише форма грошей, тоді як плата може бути ширшим поняттям і включати не лише грошову, а й іншу форму оплати. Саме тому в юридичних, адміністративних і нормативних текстах слово «безкоштовний» практично не використовується.

Отже, ключова відмінність слова «безкоштовний» полягає в тому, що:

• воно є нормативним, але неофіційним за стилем;

• найкраще підходить для побутового, інформаційного та рекламного контексту;

• не вживається як юридичний або термінологічний відповідник у документах.

Вживання слів «безплатний», «безоплатний», «безкоштовний»

Усіх трьох прикметників — безплатний, безоплатний і безкоштовний — є нормативними формами української мови. Вони не є взаємовиключними, але мають певні стилістичні відтінки. Тому вибір слова залежить від контексту: безоплатний — для офіційних документів, безкоштовний — у повсякденній мові, безплатний — у художньому або загальному мовленні.