Як правильно українською — "смажити" чи "жарити": пояснення мовознавців
Попри поширену думку, що слово «жарити» є росіянізмом, словники та експерти підтверджують його нормативність, проте з певними нюансами.
Підпишіться на нас в Google
Смаження / © pixabay.com
У прагненні очистити своє мовлення від суржику та кальок, українці часто відмовляються від питомих слів, помилково вважаючи їх чужими. Однією з найгарячіших тем для дискусій на кухні залишається питання: як правильно казати — «смажити» чи «жарити» котлети, картоплю або рибу?
Про це пише радіоведуча та мовознавиця Ольги Багній.
Багато хто переконаний, що літературним є лише слово «смажити», а «жарити» краще забути. Однак це міф. Академічні словники української мови фіксують обидва слова як нормативні.
Багній наголошує: вважати слово «жарити» помилкою — неправильно. Воно має повне право на існування в нашому лексиконі.
Український мовознавець Олександр Пономарів також пояснював, що «жарити» і «смажити» є синонімами. Водночас він зауважував, що в літературній мові стилістично краще надавати перевагу слову «смажити».
Хоча слова і є синонімами, деякі філологи радять розрізняти їх залежно від технології приготування їжі. Ключовий нюанс криється в джерелі тепла та посуді.
Мовознавиця Ольга Ходацька пропонує просте правило розмежування:
Смажити — цей термін варто вживати, коли ви готуєте їжу з використанням посуду (сковорідки, казанка, каструлі) та жиру (олії, масла, сала).
Жарити — це слово доречніше, коли йдеться про приготування на відкритому вогні, вугіллі («жару») або розпечених поверхнях без використання посуду (наприклад, на решітці чи шампурах). Етимологічно слово пов’язане з іменником «жар».
Отже, якщо ви стоїте біля плити зі сковорідкою — ви смажите. Якщо ж ви вийшли на пікнік до мангала — ви жарите м’ясо на жару. Обидва варіанти є частиною багатої української мови.
Нагадаємо, серед українців зростає інтерес до діалектизмів, які активно обговорюють у соцмережах. Одним із таких слів є «п’єц» — поширений на заході України, зокрема в Галичині, розмовний діалектизм, що означає піч для опалення або приготування їжі.
Слово зафіксоване в українських словниках як нормативне та має польське походження (від piec). У Львові «п’єцом» традиційно називали велику кахляну піч, а саме слово дало початок низці сталих висловів, які й нині використовують у побутовому мовленні.