Як та коли правильно казати "Будь здоров" в українській мові: пояснення мовознавців

В українській мові існує чимало сталих висловів, які ми використовуємо ледь не щодня, навіть не замислюючись над їхньою багатозначністю. Однією з таких фраз є «Будь здоров!». Хоча більшість людей асоціює її виключно з побажанням здоров’я після чхання, мовознавці виділяють щонайменше чотири сценарії її використання.

Про це пише освітній ресурс «Горох».

Найпоширеніше значення — це усталена реакція, коли хтось чхає.

Приклад: «Будь здоровий! — Дякую!».

Варто зауважити, що у правилах етикету деяких країн, а також у сучасному діловому спілкуванні, акцентувати увагу на фізіологічних процесах (зокрема чханні) вважається неввічливим. Проте у побуті ця традиція залишається стійкою.

Які ще є значення

В українській літературі та живому мовленні фраза «Будь здоров» (або у множині «Будьте здорові») часто виступає як формула ввічливості при зустрічі або розставанні. Вона може повноцінно заміняти звичні «Добрий день», «Доброї ночі» або «До побачення».

Приклад прощання у Лесі Українки: «Прощай же, Ономаю! Будь здорова».

Приклад вітання у Івана Нечуя-Левицького: «– Добривечір вам!.. Будьте здорові! — сказали бурлаки до хазяїна».

Цікавим є використання цього вислову з часткою «і» — «і будь здоров». У такому контексті фраза набуває зовсім іншого забарвлення. Вона вказує на безпорадність, безвихідь ситуації або на те, що справу зроблено (часто невдало) і нічого вже не можна змінити.

Приклад: «А що, думаю собі, коли не в ті двері? Дадуть по карку, і будь здоровий» (Микола Тарновський).

Четверте значення фрази використовується для наголошення на масштабі, якості або розмірі чогось. У цьому випадку «будь здоров» виступає синонімом до вигуків «ого-го який» або «нівроку». Найчастіше вживається у конструкціях зі словами «такий», «так», «що».

Приклад: «А рейси такі, що — здоров тільки будь!» (Степан Олійник).

Отже, варіантів вислову є кілька: «Будь здоров», «Будь здоровий», «Будь здоровенький», а у множині — «Будьте здорові» чи «Будьте здоровенькі». Знання цих нюансів допоможе збагатити мовлення та краще розуміти класичну літературу.

Нагадаємо, у різних регіонах України побутують власні діалектизми, які можуть бути незрозумілими для мешканців інших областей. Одним із таких слів є «калабанчик» — так у деяких регіонах називають невеликий контейнер або судочок для їжі, який беруть із собою на роботу чи навчання.

Окрім цього, українці використовують й інші локальні назви: зокрема, на Донеччині поширені слова «тормозок» (їжа на роботу, особливо в шахту) та «мармід» (посудина для обіду).