Кого називають "шваґром" в українській родині: подробиці від мовознавців

Українська система назв родинних зв’язків є надзвичайно розгалуженою і точною. Окрім кровних родичів, у нашому колі спілкування з’являються люди, з якими нас поєднує шлюб. І якщо слова «теща» чи «свекруха» знають усі, то термін «шваґро» часто викликає плутанину.

Про це пише «24 Канал».

Часто українці плутають «шваґра» з «свояком». Проте це слово є більш універсальним і може заміняти кілька понять одразу.

Згідно з академічними словниками української мови, шваґром називають:

1. Брата дружини або чоловіка.

2. Чоловіка сестри.

3. Чоловіка своячки (сестри дружини).

Походження та варіації

Етимологія слова вказує на його західне коріння. Воно походить з німецької мови (Schwager — брат дружини або чоловік сестри). До української лексики, найімовірніше, цей термін потрапив через польську мову.

Слово міцно закріпилося як у літературній мові, так і в народному мовленні, ставши загальною назвою для родича через шлюб. Залежно від регіону України, можна почути різні діалектні варіанти цього слова, які відрізняються наголосом або вимовою, проте позначають ту саму особу:

• шва́гер;

• шва́ґор;

• шваґро́;

• шовґор;

• шваґерко.

Попри те, що деяким це слово може здаватися застарілим або діалектним, воно залишається активною частиною живого спілкування та допомагає чітко розмежувати родинні статуси без довгих пояснень.

Нагадаємо, серед українців зростає інтерес до діалектизмів, які активно обговорюють у соцмережах. Одним із таких слів є «п’єц» — поширений на заході України, зокрема в Галичині, розмовний діалектизм, що означає піч для опалення або приготування їжі.

Слово зафіксоване в українських словниках як нормативне та має польське походження (від piec). У Львові «п’єцом» традиційно називали велику кахляну піч, а саме слово дало початок низці сталих висловів, які й нині використовують у побутовому мовленні.