Одіозний, скандальний і...великий  - яким ми запам’ятаємо Романа Віктюка

Дата публікації
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Одіозний, скандальний і...великий  - яким ми запам’ятаємо Романа Віктюка

Фото: Уніан

Роман Віктюк - це цілий світ, в якому діяли свої закони і сьогодні, 17 листопада, ми прощаємося з цим світом і геніальним режисером, який його створив.

Напевно, немає такої людини, а тим більше театрала, яка б не знала імені Романа Віктюка. Романа Віктюка називали режисером без віку. Вірніше, йому завжди було десь в межах двадцяти років. Про нього часто казали: "скандальний", тому що того часу це визначення було синонімом понять "яскравий", "нестандартний". Коли він з'являвся в репетиційній залі, на телеекрані і в радіоефірі – слід було чекати на потужний енергетичний вплив, парадоксальні міркування, сенсаційні заяви.

Роман Віктюк народився у Львові, перші спектаклі поставив ще в школі і в Палаці піонерів. Одразу після закінчення школи він поїхав до Москви і вступив на акторський факультет ГІТІСу. Яскравого студента запрошували в московські театри, але він, закінчивши інститут, повернувся додому. Грав в львівському Театрі юного глядача і там же ставив спектаклі. Як режисера Віктюка стали запрошувати на постановки в київські театри. У 70-ті роки він працював в Російському драматичному театрі в Вільнюсі. А в середині 70-х Віктюк повертається в Москву.

Найзнаменитішою виставою Віктюка стали "Служниці" в театрі "Сатирикон". Прем'єра відбулася 1988 року, у виставі грали Костянтин Райкін, Микола Добринін, Сергій Зарубін. Він був поставлений за п'єсою французького драматурга Жана Жене. Приводом до галасу послужило те, що жіночі ролі у Віктюка грали чоловіки. Цей спектакль став подією театрального життя Москви, символом нового - вільного, не застереженого ідеологічними і соціальними рамками - авангардного театру.

Спектакль "Служниці". Фото: Уніан

А потім він створив свій власний "Театр Романа Віктюка". Ідея створення театру виникла в 1991 році, і її автором був, без сумніву, сам Роман Віктюк. Театр виник з антрепризи. А першою постановкою став епатажний спектакль "М. Батерфляй", авторства Д. Г. Хуана.

У той час до складу театру увійшли багато акторів, з якими раніше був знайомий Роман Віктюк. Театр назвали державним через п'ять років після своєї першої прем'єри, 1996 року. На той час в спектаклях неодноразово брали участь багато зірок першої величини.

Віктюк працював з багатьма відомими артистами, деяких з них відкрив публіці або повернув в професію. У його спектаклях грали Олена Образцова, Алла Демидова, Сергій Маковецький, Валентин Гафт, Лія Ахеджакова, Дмитро Пєвцов, Валентина Тализіна, Маргарита Терехова, Ерік Курмангалієв, Ірина Метлицька, Сергій Виноградов та ін.

У режисерському доробку майстра понад 200 вистав.

1991 року Віктюк стає лауреатом премії "Київська пектораль" в категорії "Краща вистава драматичного театру" (спектакль "Дама без камелій") і номінантом в категорії "Краща режисерська робота" (спектакль "Дама без камелій"). Нагороджений премією СТД України "Тріумф".

Фото: Уніан

1998 року в репертуарі театру з'являється "Саломея" - культова постановка Віктюка і візитівка театру, за якою можна зчитувати найяскравіші риси стилю режисера.

Майже всі спектаклі, випущені в авторському, режисерському Театрі Романа Віктюка продовжують збирати публіку, хоча за цей час встигло змінитися кілька поколінь театральних глядачів. Без сумніву, ці спектаклі будуть жити довго і після того, як режисер пішов у інший світ. На згадку нам лишається потужний творчий доробок Маестро і яскраві вислови геніального Романа Віктюка

  • Я виніс на театральну сцену кохання, ревнощі, підозру. Я красиво оголив не тільки душу, а й тіло
  • Все моє життя - історія божевілля
  • Мистецтво - це радість, життя - жах. Коли виходиш на підмостки, нічого іншого для тебе вже не існує. У цьому наш єдиний порятунок
  • Ідеальний світ - той, який ми даруємо одне одному
  • Режисерові завжди має бути 19, тому що він завжди починає. І якщо у нього є досвід і знання, то він багато втрачає. 
  • Рибка тоді вискакує зі ставка, коли відчуває, що на березі хороша людина. Важливо потім не перетворитися з хорошого дідуся на поганого, який, побачивши золоту рибку, подумає: "А, зараз буде товар!"
  • Тривога - це той мікроб або той диявольський (я акцентую, диявольський!) Голос, який намагається людину приспати.
  • У мене на дверях квартири в Москві є дві речі жовто-блакитні, і ніхто мені нічого не говорить. Мій будинок перший від Кремля, і у мене жовто-блакитні стрічки. Це правда.
  • Який же Путін народ? Він від чорта.
  • Хочу жителям Донбасу сказати тільки одне: ви живете поза Богом, ви Його не чуєте. На секунду вимкніть всі телеканали, заплющте очі і побудьте в тиші. Без зла, без насильства, без вбивства. У цій тиші, долучившись до Неба, може бути, у вашій душі щось станеться. Повинно відбутися, якщо ви українці. Якщо ви не громадяни України, навіть ця тиша вам не допоможе, тоді залиште Україну в спокої.
  • Кожна людина - маленьке сонечко. А сонечко не можна ні зупинити, ні погасити. Коли ж маленькі сонечка об'єднуються в велике вселенське сонце, тоді відступає будь-яка біда. Потрібно пам'ятати, що всі ті святі душі, які покинули Землю, нікуди не зникають. Їхня енергія весь час над нами. Це небесна енергія. Вона йде від Бога.
Наступна публікація