Салат із присмаком СРСР: українцям пояснили, чи готувати олів’є на Новий рік

Напередодні зимових свят українські соцмережі традиційно перетворюються на поле битви. Цього разу під прицілом не лише радянські персонажі, як-от Дід Мороз, а й звичайна тарілка салату. «Радянська паска», «символ дефіциту» та «пам’ятник СРСР у вашій тарілці» — так сьогодні називають олів’є противники старого побуту в TikTok та Instagram. Поки одні шукають альтернативні рецепти, інші захищають страву як «смак дитинства». Звідки взявся цей салат і чому боротьба з ним виявилася складнішою за демонтаж пам’ятників Леніну?

Про це пише ВВС.

Французький міф і московська реальність

Прихильники салату часто апелюють до його «шляхетного» походження: мовляв, страву вигадав француз Люсьєн Олів’є, тож вона не має нічого спільного з радянщиною. Проте історики кулінарії нагадують: Люсьєн (під час народження — Микола) був нащадком французів, який жив у царській Москві.

Оригінальний рецепт 1860-х років, який подавали в ресторані «Ермітаж», був справді буржуазним: м’ясо рябчиків, телячий язик, ікра, ракові шийки, каперси і соус провансаль на елітній оливковій олії. Але після революції 1917-го за таку тарілку салату можна було поплатитися життям — рябчики стали символом «ворожого класу».

Як олів’є став «радянською паскою»

Реабілітація салату відбулася 1939 року, але справжнє переродження він пережив у 60-х. Щоб зробити страву доступною для «простого радянського народу», дорогі інгредієнти замінили на те, що можна було знайти (або «дістати») в магазинах. Рябчик перетворився на лікарську ковбасу, каперси — на мариновані огірки, а вишуканий соус — на майонез.

Через постійний дефіцит навіть ці прості продукти збирали місяцями, тому олів’є набув статусу сакральної святкової страви. Професорка Олена Стяжкіна у своїх працях влучно називає цей салат «радянською паскою» — символом кращого, «ситого» життя, яке наставало лише раз на рік.

Клопотенко проти «тюремної їжі»

Одним з перших кулінарних радикалів, хто оголосив олів’є війну, став шеф-кухар Євген Клопотенко. Ще 2018 року він порівняв споживання радянських страв із життям колишнього в’язня, який, вийшовши на волю, продовжує харчуватися за тюремним меню. Його позиція проста: культивуючи олів’є, ми залишаємося в культурній орбіті Росії.

Сьогодні цей рух підхопили блогери. Наприклад, Антон Назаренко з Запоріжжя у своїх відео порівнює олів’є на столі з пам’ятником Леніну на площі. На його думку, 90% аргументів «за олів’є», на кшталт «їжа поза політикою», ідентичні аргументам на захист російської мови чи музики.

«Легко відмовитися від російської опери, яку ніколи не бачив, але відмовитися від чогось настільки рідного, як олів’є — це значно більший емоційний виклик», — каже блогер.

Чим можна замінити олів’є

Для багатьох українців «прощання» з олів’є — це не просто пошук іншого рецепта, а спроба змінити саму культуру святкування. Експерти з гастрономії та культурологи радять не просто «викреслювати» страву, а наповнювати свято новими сенсами:

• Змінити рецепт. Фахівці зазначають, що радянський олів’є став шкідливим не лише ідеологічно, а й кулінарно — через надлишок майонезу і дешеву ковбасу. Замість них радять використовувати запечену індичку, куряче філе або телячий язик. Консервовані огірки краще замінити свіжими або власноруч засоленими, а важкий майонез — легким соусом на основі грецького йогурту чи домашнього айолі. Так салат перетворюється з символу дефіциту на сучасну м’ясну страву.

• Оновити свій святковий календар. Експерти радять переносити фокус із гучного радянського «Нового року» на Різдво або День святого Миколая. Це автоматично змінює меню: замість нічних застіль з важкими майонезними салатами головною подією стає Різдвяна вечеря. Тут панують автентичні українські страви — кутя, запечена риба, грибна юшка та вареники, серед яких олів’є має просто недоречний вигляд.

• Оновити свою культуру споживання. Психологи та дієтологи закликають відходити від традиції «готувати тазиками» і сидіти годинами перед телевізором. Новий підхід — це легка вечеря з вишуканими закусками або морепродуктами. Головна порада експертів: приділяти більше уваги спілкуванню та емоціям, а не намаганням «доїсти все приготоване» протягом наступних трьох днів.

Чи варто сперечатися за столом

Дослідниця гастрономічної культури Олена Брайченко вважає, що надмірна увага до олів’є може бути навіть шкідливою. Поки ми дискутуємо про минуле, ми забуваємо пропонувати щось сучасне. Молоде покоління вже зараз ставиться до олів’є прохолодно — для них це просто один з багатьох варіантів у відділі кулінарії, а не «святиня».

Зрештою, боротьба з олів’є — це не про заборону горошку, а про розрив емоційного зв’язку з радянською епохою. Як кажуть самі «борці з салатом», головне — не переконати всіх негайно викинути миску з їжею, а змусити задуматися: чи хочемо ми й далі нести цей спадок у своє майбутнє?

Нагадаємо, якщо ви шукаєте цікавий новий рецепт до новорічних свят, спробуйте салат «Глорія». Він набагато смачніший за олів’є.

Коли на святкових столах традиційно панує олів’є, оберіть рецепт, який гарантує більше захоплених поглядів і щирих компліментів — салат «Корпоратив».