Без “Байрактара” та “Калини” нема України: про що співають українці під час війни

“28 лютого мені зателефонував мій друг Сергій Череватий (речник Східного угрупування військ ЗСУ – прим. авт.), і сказав, що завдяки турецьким “байрактарам” наші хлопці зупинили колону ворожої техніки на підступах до Києва. А потім запитав, чи можу я щось написати про це? Я сів і на одному диханні за 15 хвилин написав пісню “Байрактар”. Нашвидкоруч зробив аранжування, скинув Сергію. А потім її виклали на сторінці Сухопутних військ. Ось так і розлетілося моє творіння”, – згадує Тарас.

Коли “Байрактар” лунав ледь не з кожної праски, до Тараса Боровка звернувся сам Сельчук Байрактар – власник компанії, що виготовляє знамениті БПЛА, та зять президента Туреччини за сумісництвом. Він особисто запросив Тараса завітати в гості на завод.

“Звісно, поїду, але вже після нашої перемоги, – посміхається Тарас. – До речі, мені днями наснилося, що коли я напишу 50 патріотичних пісень – буде перемога. Сьогодні їх вже 32. І кожна розповідає про всі етапи цієї війни. Тобто така собі історія війни в піснях”. 

Зараз Тарас Боровок дає концерти у військових шпиталях, їздить на фронт. І відчуває, наскільки важливою є емоційна підтримка наших бійців саме у такий спосіб. 

Дійсно, попри всі жахіття війни, музи сьогодні не мовчать: нові хіти народжуються ледь не щодня, а давні оживають, бо наші предки співали про те, що нам зараз дуже цінне  – про незалежність, волю та бойових дух.  “Ой у лузі червона калина” – пісня українських січових стрільців, яка за понад 100 років після написання стала не просто хітом, а музичним символом нашого спротиву. 27 лютого лідер гурту “Бумбокс” Андрій Хливнюк, який тоді вступив до лав столичної ТрО, заспівав її а капела на Софійській площі – і це відео завірусилося у соцмережах. 

Відеоролики під “Калину” заполонили TikTok по всьому світу, ремікс від південноафриканського музиканта The Kiffness потрапив у всі топи на радіо, а британські рок-легенди Pink Floyd возз’єдналися вперше за майже 30 років, аби записати трек на підтримку України. І приспівом стала та сама “Калина” у виконанні Андрія Хливнюка.

“Так, від початку повномасштабного вторгнення патріотичної музики стало дуже багато. Першими відгукнулися рок-музиканти, бо вони в цій темі були давно, ще з 2014 року. Багато хто їздив на фронт з концертами тоді. А зараз вони на передовій, вже як воїни.” – каже ведуча ранкового шоу КАМТУГЕЗА на Radio Rocks Соня Сотник.  

“Ми щоранку видаємо два-три нові треки українських виконавців. Дехто каверить хіти західної музики і створює на них українські тексти. І ми не знаємо, і ніхто не знає, скільки цих пісень залишаться з нами після війни. Ясно, що 90 відсотків з них будуть забутими. Але десять точно стануть нашими назавжди”. 

Для багатьох музикантів російське вторгнення раз і назавжди вирішило одвічну дилему, якою мовою співати.  Україномовний хіт Макса Барських “Буде весна”, написаний у перші дні війни, одразу відгукнувся в серцях мільйонів українців. Сьогодні співак виконує свої пісні лише українською. 

“Дехто з тих, хто співав до війни російською, перестав співати взагалі, – підмічає радіоведуча Соня Сотник. –  Дехто почав перекладати свій репертуар українською. Це стосується здебільшого поп-музики. Що стосується року, то музиканти цього напрямку, мені здається, вже давно відмовилися від російської мови. І більше співали англійською. Але тепер вони, аби розділити з народом свою лють та біль, переходять на українську так само”. 

За словами Соні, сьогодні перед програмними директорами радіостанцій не стоїть проблема, де брати український музичний контент: війна спонукає музикантів ділитися емоціями,  і нових пісень дуже багато. Інша справа – який настрій обрати? Що зараз людям до душі: сумна та лірична музика, або трек, який підтримує та надихає? Адже всі ми зараз надто чутливі та емоційно нестабільні.

“Я знаю, що навіть не всі музиканти зараз можуть писати пісні. І дехто з них досі мовчить. І не тому, що їм немає що сказати, – ділиться своїми думками радіоведуча. – Наприклад, у мене є знайомий музикант, який був в окупації в Бучі. Він взагалі довгий час не міг ані слухати, ані грати музику. Це в нього викликало непереносимі емоції”. 

Утім, психологи вважають, що пісні будь-якого жанру та настрою, написані під час війни, єднають нас як націю – вони творять емоційний зв'язок між українцями, де б вони були зараз: на фронті, в окупації, в інших регіонах країни або за кордоном. 

“Патріотичні пісні, незалежно від їхнього настрою, формують нашу колективну підсвідомість, – вважає психологиня Ольга Майфет. – Зараз це наш спільний інструмент для відчуття, що всі ми належимо до однієї соціальної та національної групи. Звуки, мелодія, слова дають можливість нам відчувати емоції – плакати, сміятись, злитися. А якщо ми це все відчуваємо – ми живемо! На сьогоднішній день це одна з найголовніших наших цінностей – пережити війну та разом жити далі”.