Без світла, доріг і людей, але з косулями: блогер показав українське село-привид

На Чернігівщині є село, яке більше нагадує декорації до постапокаліптичного фільму. Новоселиця, попри оптимістичну назву, поступово перетворилася на майже безлюдний населений пункт серед лісу неподалік кордону з Київською областю.

Село відвідав автор YouTube-каналу «Шукач Андрій».

Він показав покинуті будинки та розповів, як нині виглядає Новоселиця.

Що відомо про «життя» у Новоселиці

Блогер вражений відсутністю людей й закинутими хатами. Довкола — лише ліс та хащі.

«Село називається Новоселиця, але воно зовсім не дотягує до цієї назви. Жителі повиїжджали, а оптимістична назва залишається. Зараз село виглядає пусткою», — зазначив блогер.

Електроенергії в селі немає. Тут не залишилося ні ліній електропередач, ні опор. Про те, що колись будинки були підключені до мережі, нагадують лише «фішки», які збереглися на деяких хатах.

Із мобільним зв’язком ситуація також складна: телефон ловить максимум одну-дві поділки, а про стабільний інтернет місцевим доводиться лише мріяти.

Дорога до Новоселиці теж стала серйозним випробуванням. Асфальту тут ніколи не було, а після дощів торф’яний ґрунт перетворюється на багнюку з глибокими коліями. Дістатися сюди можна переважно позашляховиком або мотоциклом.

На Партизанській вулиці блогер побачив старі дерев’яні та глиняні будинки, багато з яких звели ще в 1950-х роках. Час і відсутність догляду роблять своє: у деяких хатах обвалилися печі, дахи прогнили або провалилися під вагою повалених дерев, а старі колодязі у дворах засипали або накрили шифером.

Водночас на окремих будинках досі збереглася традиційна червона глиняна черепиця, що є характерною рисою старої архітектури Чернігівщини.

Через відсутність постійних мешканців природа поступово повертає собі село. Будинки заростають кленом, папороттю та бур’янами, а між ними вільно ходять косулі.

Однак назвати Новоселицю абсолютно безлюдною все ж не можна. Під час поїздки блогер зустрів людей на позашляховику. Вони розповіли, що в деяких будинках час від часу таки живуть люди.

«Вони кажуть: „Як ти сюди доїхав? Сюди ніхто не приїжджав ніколи“. Кажу, що їжджу по таких віддалених селах. Пояснили мені, що зараз погода така дощова, тому все заросло. Люди приїжджають хіба що на джипі, бо на іншій машині сюди не заїдеш», — розповів автор відео.

Сьогодні Новоселиця фактично балансує між статусом покинутого села та дачного поселення. Тут майже немає звичних для сучасного життя умов, а головною «господинею» території поступово стає природа.

Коментарі глядачів

• Вітання Чернігівщині. Моя мама з Черніг. обл. Борзнянський р-н, моя бабуся там ще живе. Природа там шикарна, пам’ятаю це ще з дитинства;

• Спасибі за цікаву екскурсію;

• Я б там жив;

• Будьте дуже уважним, в таких місцях можуть бути покинуті колодязі. Особливо на Чернігівщині де існувало багато хуторів. Я родом із одного із таких віддалених поселень;

• Дякую вам, Андрій, за подорож, цікаво та пізнавально. Шкода, що села покидають;

• Країна посеред Європи, землі просто райські, ніяких пустель, ніяких страшних гір, по яких не пройдеш не проїдеш, живи в задоволення, так ні, країна стоїть пусткою. Абсурд просто;

• А дорога не заросла, тож хтось там їздить;

• Головне, що бомби на голову не литять, я з задоволенням пожив би в якомусь тихенькому містечку! Задовбала ця війна вже всіх;

• Дуже гарне село, треба працювати багато, але жити там круто;

• Люди помирають, виїжають, села вимирають. І дуже сумно. А ти будь обережний, на кого хоч можна нарватись;

• Там щей змії можуть бути, треба ходити обережно…потрібно косити…;

• Яка природа. І клімат хороший, бо трава зеленюща, не так як у нас на Дніпропетровщині. Я б там жила;

• Гарна природа;

• Дякую за відео! Гарні види країни;

• На землю без народу прийде народ без землі.

Як ми писали, канадець Кристофер разом із дружиною-українкою побував у селі Білки на Львівщині та був вражений місцевим побутом і гостинністю. Особливо його здивували домашня їжа, піч у хаті, погріб і те, що місцеві родини вирощують власні овочі та фрукти. Чоловік також відзначив, що попри війну люди залишаються усміхненими, тримаються разом і продовжують дотримуватися традицій. Найбільше його вразила працьовитість українців та їхня здатність вести господарство власними силами.