“Це не просто декор – це паспорт вишитий”. Який таємний код приховує українська вишиванка

“Я в той момент була в селі, щось робила по господарству. І мені на телефон прилетіло повідомлення, що зі мною хочуть співпрацювати, – згадує Олеся. – Я до останнього не вірила в реальність цього. В нас було всього три місяці на те, щоб втілити проєкт в життя з нуля. Я використовувала мотив українського весільного вінка з Львівщини, вишивку козацьку 17 сторіччя і дерево життя. І коли я сказала про дерево життя, це був як пароль, як ключ. Марія Грація Кюрі (креативна директорка модного дому – прим. авт.) сказала: “Так, це буде натхненням нової колекції, це буде нашою спільною концепцією”.

Нині в українські вишиванки вбралися навіть такі модниці як Діта фон Тіз, Демі Мур і перша жінка-андроїд Софія.

“Українська вишита сорочка стала всесвітньо відомим брендом, – запевняє Леся Воронюк, засновниця Всесвітнього дня вишиванки. – Багато іноземців вже знають слово “вишиванка” і ніяк не перекладають його”. 

У вересні 2022-го наш День вишиванки переміг у престижному європейському конкурсі культурної спадщини Europa Nostra Awards.

“Ми виграли відзнаку в номінації “Найбільш публічні проєкти”. І також виграли відзнаку “Приз глядатських симпатій”. Це була дуже важлива перемога, бо на цьому величезному міжнародному майданчику Україна вперше прозвучала в контексті культурної спадщини”, – пишається Леся Воронюк. – Ми виграли премію 10 тисяч євро, акумулюємо ці гроші на створення музею української вишиванки в Чернівцях”. 

Незважаючи на неймовірну популярність вишитої сорочки, більшість із нас не здогадується, які таємні символи закодовані у її барвистих візерунках. Дослідник української вишивки і писанки Володимир Підгірняк стверджує, що наш національний одяг був створений не лише для краси. Вишивка – давній аналог сучасних QR-кодів. 

“Згідно з прадавньою традицією, вона виконувала функції, які виконує паспорт людини. На вишиванці фіксувалися прізвище, ім’я, місце народження, хто є тато, хто мама, звідки ти родом, дата народження. Твоя вишивка не була подібна на іншу вишивку, бо там було закодовано інформацію виключно про тебе”.

Бабуся пана Володимира була шифрувальницею УПА. Вона закодовувала таємні послання у вишивку, в яку були вбрані зв’язкові. Та передавала їх просто під носом радяських спецслужб.

“До бабусі приходив зв'язковий – як правило, це була дитина або жіночка. І вона на цій сорочці дошивала потрібну інформацію, – пояснює схему Володимир Підгірняк. – НКВД дізналося, що інформація якимось чином передається через мою бабусю. Прийшли вночі, витягли, мордували її. Але інформацію вона їм не здала”.

“Сорочки в різних регіонах України виглядали досить по-різному, – підкреслює відмінності Олеся Воронюк. – Однією з найбагатших є вишита сорочка Буковини, вона неймовірно яскрава, із геометричними та квітковими орнаментами. Гуцульська сорочка – її неможливо сплутати з іншою, там є точні закони орнаменту геометричного. Взяти Слобожанщину, Полтавщину – це більше вишивки пастельні, білим по білому. Київщина, Сумщина, Харківщина, Луганщина – тут побутувала вишивка чорно-червоним. В Криму це кримсько-татарська вишивка. Там більше золота, срібла використовується”.

Онук вишивальниці-упівки зумів розкодувати древні символи. Виявилося, колір, форма фігур, їхнє розташування – кожна деталь несе в собі певну інформацію.

“Я написав книжку, яким чином можна закодувати у вишивці текст, слова, символи. Наприклад, як пишуться цифри, коли треба зафіксувати рік чи дату народження. Також показані способи написання імені”, – каже Володимир Підгірняк.  

На основі цієї абетки був створений онлайн-конструктор. З його допомогою ви можете закодувати персональну інформацію та носити її на собі у вигляді стильного орнаменту. За подібну розкіш нашим предкам доводилося платити страшну ціну.

“В нашому музеї є унікальна вишиванка періоду Голодомору 32-33 років, – розповідає Юлія Коцур, заступниця гендиректора Національного музею Голодомору-геноциду. – Ця вишиванка належала родині Омельяненко Ганни. Це єдина річ, яка залишилася у родини пані Ганни. ЇЇ батько, бачачи, що діти голодують, був змушений обмінювати речі домашнього вжитку – полотно, сорочки. І за ті гроші, які він виторгував, годував дітей. Проте, сім’я навмисно не обмінювала цю сорочку на продукти харчування, берегла її як пам'ять про матір, про родину”.

Нова російська навала знову зробила вишиванку небезпечною.

“Переселенці, виїжджаючи з Донеччини чи Луганщини, намагалися врятувати вишиті сорочки. Одягали їх під светр, щоб не було видно, робили подвійне дно в сумках, якось заховували. Навіть знаючи, що можуть бути обшуки на блокпостах”, – розповідає Олеся Воронюк. 

У вересні 22-го ЗСУ звільнили Харківщину від окупантів. І передали до музею Голодомору-геноциду унікальний артефакт – вишиванку, яку місцева бабуся, ризикуючи життям, ховала від російських військ.  

“Мешканка села Капитолівка заховала на городі всі свої вишиті предмети, – переповідає історію працівник музею Назар Куць. – Один із цих предметів – ця сорочка. Ця бабуся вишивала її для свого внука. Коли українська влада повернулась, вона відкопала свої речі”.

Наразі День вишиванки, заснований Україною, святкується по всьому світу. Цього дня навіть наші захисники прикрашають орнаментами боєприпаси, аби як слід привітати ворога. 

Бійці черкаської тероборони пішли далі. Вони вигадали першу в світі “бойову вишиванку”, в якій закодували власні таємні символи. 

“Була потреба в тому, щоб у хлопців було щось своє, рідне, якийсь оберіг з дому, – пояснює ідею її автор Тарас Теліженко. – Я попросив маму, мама в мене найкращий фахівець з народного мистецтва в Україні, особливо з вишивки, і вона розробила”. 

“Оце наш раритет – перша бойова вишиванка, з якої почалася історія. Колорит продиктований вимогами фронту, все в рамках хакі – коричневий, зелений”, – каже миткиня Олександра Теліженко. 

Вишиванка в часи війни – не лише символ нашої ідентичності. Воїни часто кажуть, що це наша духовна броня. 

“Вишиванка однозначно повернулася з небуття, як дуже могутня сила, яка робить з нас єдину армію, об’єднану національною символікою, – згоден з цією думкою Володимир Педько, капелан 118-ї бригади, яка воює під Бахмутом. –  Завдяки ній ми відчуваємо генетичний зв'язок”. 

Мирослава Васильчук – удова ветерана ЗСУ. Її родина кілька років жила в Іспанії, однак, вже в перший день війни чоловік попередив рідних, що їде в Україну. 

“Просто поставив нас перед фактом, що він їде захищати Україну. 25 числа він поїхав і  через місяць загинув”. 

Після загибелі чоловіка Мирослава пожертвувала на благодійність найціннішу річ, що нагадувала їй про коханого – його весільну сорочку, яку вона вишила власноруч: “В Америці, де є наша діаспора з міста Косів, влаштовували аукціон. Так люди купували речі, збирали гроші, допомагали нашим військовим”.

Вишиванка Мирослави стала найдорожчим лотом – її придбали за тисячу доларів, які пішли на ЗСУ. Та новий власник вирішив повернути реліквію її господарці. 

“Я її додому не забирала, залишила у волонтерському центрі. Можливо, колись у нас буде в Косові музей, присвячений загиблим воїнам. Нехай та вишиванка залишиться в історії”, – каже Марія.