Їхня доля повністю в руках приватних власників, поведінку котрих диктує практичність.
У Чернігові перебудовують різьблені будинки ХІХ сторіччя, що збереглися до наших часів у первісному вигляді. Споруди, котрі могли б стати музеєм просто неба, втрачають свою ідентичність і можуть зникнути назавжди, ідеться в сюжеті ТСН.19:30.
Співавтор онлайн-музею "Дерев’яне мереживо Чернігова" Станіслав Іващенко любить зазирати в приватні садиби. "Спочатку людей бентежить таке втручання в особистий простір, але жодного разу не кричали, не били, собак не спускали", - каже він. Чоловік пройшов містом десятки кілометрів, щоби встигнути все зафіксувати – орнаменти, обереги, витвори мистецтва. На його карті пам’яток уже близько 300 позначок і кілька маршрутів.
Одному з будинків 150 років, на ньому зберігся навіть колишній номерний знак. Віталій Михайлович живе в будинку із середини минулого сторіччя і пам'ятає, як віконниці ще функціонували: "Ось прикривається, штир сюди вставляється. Батьки закривали завжди так, стареча звичка, щоб у вікна ніхто не зазирав". Власник будинку навіть запустив усередину, до колишньої печі підведено газ. "Все переробили, звісно", - визнає він. Стіни пересовувалися, але все одно туристів будинок притягує – біля нього часто хтось фотографується.
У Чернігові збереглося до тисячі таких будинків. На півночі регіону колись усе так будували – лісів тоді не бракувало. У багатих і прикраси багаті – наприклад, ліра як знак культурного осередку. "Ось тут ми бачимо сонце, яке заходить – це був оберіг від різних хвороб. Згори бачимо ідіограму води, насичений ряд, рослинність – таким чином господар хотів, щоб на його поле йшла вода, щоб у нього був врожай. Це така символика", - каже історик Сергій Черняков.
З часом символи втратилися, а потім і мода на дерев’яні віконниці і різьблення над ними минула. Майже три десятки років Денис Рижов працює з деревом. "Усе вручну, помилитися неможна. Зрізав зайве – викинув, усе спочатку", - каже майстер по дереву Денис Рижов. Він зізнається, що справжніх поціновувачів дерева нині не так багато, та й дерево бетону не пасує. "Дорого і довго. За деревом потрібно доглядати", - пояснює він.
Майже всі ці будинки у приватній власності, охоронного статусу вони не мають. Їхня доля залежить лише від смаку їхніх господарів. Один будинок у стилі модерн урятували люди з інвалідністю – після двох актів про його аварійний стан споруду відремонтували і там зробили реабілітаційний центр. Натомість ампірний замок активно розбудовують сучасним стилем – і те, що могло б стати визитівкою міста, невдовзі може зникнути назавжди.
Кореспондент ТСН Валентина Доброта