Аграрій з Вінниччини вже облаштував свою плантацію.
Повернути колишню славу. Вінницький аграрій Олександр Джига хоче стати не лише конкурентом французам та італійцям, а й насамперед знову зробити Поділля трюфельним краєм. Тут варто не плутати цукерки з грибом. Один із найдорожчих у світі грибів, якого шанують кулінарні гурмани, виявляється - нам геть не чужий, йдеться в ТСН.19.30.
Полюють за грибом, як і на справжньому полюванні. Із собакою. Їх ізмалечку тренують і годують, не повірите, трюфелями. Ну якщо депутатам подобається, то йому тим більше.
Бім одразу біжить до дерева, добре обнюхує і якщо чує трюфельний запах - розгрібає землю. Там і варто копати. Гриб може сидіти глибоко в землі.
Олександр смакує трюфелем із дитинства. Але те, що цей гриб - жаданий для найвишуканіших гурманів, дізнався не так давно.
«Хлопці сільські у футбол ним грали, не розуміли, що це таке, а як ми почали їсти труфель, просто в мене прадід і дід були єгерями, ну і батько якби навчив свого сина збирати і ми називали його волове серце», - розповідає аграрій.
У книжках ХІХ століття він вичитав, що лише з Поділля до Франції поставляли вісімдесят тонн гриба. Із тих книжок, він і дізнався, біля яких сіл трюфель культивували.
У світі відомо дві тисячі видів трюфеля. Чорний літній, до речі найдешевший, в Україні - червонокнижник. Тому Олександр закладає власну плантацію грибів. Спочатку в теплиці.
А потім усе це висадить у полі. Олександр сподівається, що його капіталовкладення через 5 років почнуть повертатися.
У світі проводять трюфельні аукціони. Ресторатори всього світу, подейкують, що поміж них і українські, полюють на унікальні гриби. А вартість навіть звичайних просто захмарна. Скажімо п’ємонський цього року, через засуху, зріс на 500 євро. Тепер за нього просять 5 із половиною тисяч за кілограм. Найдорожчий трюфель знайдено в Хорватії. Його продали за триста тридцять тисяч доларів. Італійський білий - на сто тисяч доларів дешевше.
Вітчизняні ресторатори скаржаться на брак поціновувачів. В Україні з’їдають не більше ста кілограмів гриба в рік.
«Здебільшого це цікаво іноземцям. Українці поки що це не дуже сприймають. Ми навіть стикаємося з такими хохмами трошки, виносимо а гості принюхуються, не до кінця розуміють, що це як золото, іноземці спеціально йдуть на трюфельний аромат. Різні рівні розвитку гастрономічної культури - почали виходити в кафе саме поісти, а не проводити час», - каже аграрій.
Разом із тим у наших лісах уже полює десятків два професійних трюфелістів. І не один аграрій планує їх культивувати з намірами продавати за кордон.