10 травня в Україні святкують День матері.
Що за свято і коли святкують 2020 року
День матері - міжнародне свято на честь жінок, які народжували дітей. Цей день припадає на різні дати, але в основному його відзначають у другу неділю травня. 2020 року це буде 10 травня.
На відміну від Міжнародного жіночого дня, на який вітають всіх жінок та дівчат, на день матері привітання дістаються тільки матерям.
Мати завжди виконує ключову роль у вихованні дитини. Вважається, що саме вона вчить дочку чи сина всього від народження.
Історія Дня матері
Вперше День матері встановлений офіційно Конгресом США 8 травня 1914. Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії та Німеччині.
Від XVII до XIX століття у Великій Британії святкували так звану Материнську неділю (англ. Mothering Sunday) — четверту неділю Великого посту, присвячену вшануванню матерів у всій країні.
1914 року президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом на честь усіх американських матерів. Після завершення Першої світової війни День матері почали відзначати і в Європі.
Після США другу неділю травня оголосили святом 85 країн світу.
Свято матері в Україні
В українській традиції берегиня має надважливу роль у родині.
Вперше День матері відзначили "Союз українок" Канади 1928 року. Вже через рік свято влаштували у Львові за ініціативи редакторки тижневика "Жіноча доля" Олени Кисілевської. Однак, 1939 року радянська влада заборонила таке свято.
І тільки 1990 року громадські організації домоглися повернення свята матерів.
За наказом президента України від 1999 року цей день відзначають щороку у другу неділю травня.
Вплив релігії
День матері святкують у день, який вважається місяцем Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва та допомоги.
Богородиця посідає вагоме місце в релігійній свідомості українців. Це пов'язане з ментальністю та суспільним ладом. Ще здавна князі благали її про заступництво, а козаки віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах.
Як святкують в інших країнах
У США та Австралії у цей день діти готують матері сніданок, а якщо вже не живуть разом то обов’язково їдуть у гості.
Також американці чіпляють на одяг гвоздику. Якщо червону - мама жива, а якщо білу - то у цієї людини мати вже померла.
Австралійці вітають не тільки мам, а всіх жінок, які виховують дітей.
У Німеччині традиційно матерям дарують букет із 12 троянд, але не білого кольору (символ утихомирення чи смерті).
У Фінляндії на день матері дарують рослини у горщиках. Цей день офіційний вихідний у країні.
Тим часом, в Індії на День матері жінки моляться про здоров’я дітей.
Японські діти дарують мамам гвоздики (але не білі), у відповідь мами співають пісню.
Вірші про маму відомих українських поетів
У цей день мати можна привітати віршами українських поетів. Також можна привітання придумати самому - мамі буде дуже приємно.
Ліна Костенко, Мати
Вона була красуня з Катеринівки.
Було у неї п'ятеро вже вас.
Купляла вам гостинчика за гривеник,
топила піч і поралась гаразд.
Ходила в церкву, звісно, як годиться.
Галдущики сушила на тину.
Така була хороша молодиця
і мала мрію гарну і чудну.
У ті часи, страшні, аж волохаті,
коли в степах там хто не воював, -
от їй хотілось, щоб у неї в хаті
на стелі небо хтось намалював.
Вона не чула зроду про Растреллі.
Вона ходила в степ на буряки.
А от якби не сволок, а на стелі -
щоб тільки небо, небо і зірки.
Уранці глянеш - хочеться літати.
Вночі заснеш у мужа на плечі.
Де б маляра такого напитати?
Навколо ж орачі та сіячі.
Уваживши ту мрію дивовижну,
приходив небо малювать шуряк.
Вона сказала: - Перестань, бо вижену.
У тебе, - каже, - небо, як сіряк.
Якийсь художник у роки голодні
зробити небо взявся за харчі.
Були у нього пензлі боговгодні,
став на осліп, одсунув рогачі.
У нього й хмари вигинались зміями,
уже почав і сонце пломінке.
Вона сказала: - Ні, ви не зумієте.
Злізайте, - каже. - Небо не таке.
Вона тим небоа у тій хаті марила!
Вона така була ще молода!
Та якось так - то не знайшлося маляра.
Все якось так - то горе, то біда.
І вицвітали писані тарелі,
і плакав батько, і пливли роки, -
коли над нею не було вже стелі,
а тільки небо, небо і зірки...
Борис Олійник, Мати
Зупиніться, поети!
Чекайте, не треба...
Мати вийшла на ґанок
і дивиться в небо.
Мати дуже висока,
древніша од космосу,
На плечі в неї райдуга
гнеться коромислом.
Приймачі підбадьорливо
сиплють прогнози.
Мати мовчки ковтає
просолені сльози.
Мати вірить не дуже
професорським викладам:
Ще ж немає од серця
точнішого приладу.
І тривога їй кригою
пада на серце:
"А як з космосу чорного
син не повернеться?"
О, тоді він для хлопців -
одвічною зіркою,
Будуть пафосні вірші
і оклики в збірках!
Будуть довгі романи
й поеми, як ринви...
Лиш ніколи не буде
у матері сина.
І тому вона йде
за село, на околицю,
І стає на коліна,
і небові молиться.
Та не супте ви брів
і не хмартесь осінньо:
Мати молиться в небо...
на рідного сина.
Василь Симоненко, Матері
В хаті сонячній промінь косо
На долівку ляга з вікна...
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили -
Це життя трудового плід.
Але в кожному русі - сила,
В очах юності видно слід.
Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу -
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.
Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.