Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Ексклюзив ТСН: Аміна Окуєва розповіла про замовний збройний напад на неї та її чоловіка

Поранений Адам Осмаєв вже дихає самостійно.

У четвер, 1 червня, ввечері на вулиці Кирилівській на Подолі в Києві кілер намагався вбити Адама Осмаєва та його дружину Аміну Окуєву. Свого часу Осмаєв був чеченським військовиком, був звинувачений у спробі замаху на президента Росії Володимира Путіна.

Аміна Окуєва оговталась від пережитої стрілянини і дала ексклюзивне інтерв'ю ТСН. Наразі жінка не має особистої зброї, у неї залишилася тільки кобура від її нагородного пістолета, яким вона зупинила кілера. До Аміни приставили особисту охорону. Окуєва переконана, що напад на їхню родину був замовним, а кілер учинив спробу вбивства за гроші, а не за ідею.

Розповідь Аміни Окуєвої:

За дві доби поспала тільки кілька годин. Уявила собі, як воно могло б бути довго і не могла заснути.

Це досвідчений кілер, який багато років займався і багато завдань виконав, дуже багато інформації. Судячи з того, як він спілкувався, його психологічна подоготовка, дуже майстерно симулював європейський акцент, весь час розмовляв з європейським акцентом, він готувався не на кадировському подвір'ї, його ФСБ готувала або ГРУ, більш серйозні контори.

Якби у мене це не було відпрацьовано до автоматизму, то нічого б не вийшло. Кілер встиг зробити тільки два постріли. Я навіть не знала, що другий потрапив у руку, для життя це не небезпечно. Мені потрібно було тільки зняти із запобіжника, задля самооборони ношу патрон у патроннику. Якби не патрон у патроннику, то я б не встигла нічого зробити. Він розвернувся і припинив стрілянину і почав тягнутися до мене до пістолета, я різко відкинулася і лягла, ногою різко і сильно штовхнула в обличчя. Він відлетів до лобового скла машини. Зняла із запобіжника, зробила серію пострілів, доки в мене не заклинило гільзу.

Я рада, що він (кілер) залишився живий. Але це не моя заслуга. Якби у мене не заклинило гільзу, то я б випустила весь магазин і у нього було б дуже мало шансів. Може підсвідомо я намагаюся цілитися не в голову. І коли заклинило, він почав кричати, що здається, щоб я не стріляла.

Те, що він живий – це диво. Це важливо не тільки для всієї політики, але з геополітичної точки. Росія засилає своїх терористів і диверсантів у всьому світі, він працював і в Австрії. Він працює зараз в Україні, ця людина намагалася відпрацювати в Україні. Абсолютно немає гарантій того, що масові теракти у Франції або ще десь відбувалися, їх цілком можуть створювати такі ж люди, це професіонали і безпринципні, яким немає різниці вбити, кого замовили або вчинити напад на натовп.

Я відчула, що у людини думка відсутня. Він би не почав кричати принижено: "Здаюсь, припиніть стрілянину".

У нього пошкоджений хребет. Одна з куль потрапила. Він вивалився з машини і гарчав від злості, хотів втекти, але природно нижня половина паралізована. Він не зміг цього зробити, він звивався і не міг встати. Я одразу кинулася допомагати Адаму, який не зміг вийти з машини самостійно.

У мене завжди з собою є упаковка целокса. Я розірвала і просочила бинт кровозупинним засобом. Були вхідний та вихідний отвори (від кулі). Перша думка була, що праворуч - поранення, ліворуч - локалізація небезпечніша. Печінку, легені й діафрагму – одним пострілом.

У нас була достовірна інформація, що замовлення на нас не в одне місце, а в безліч місць розсилається. Від Чечні доброзичливці з ризиком для себе повідомляли, що надходила інформція від наших спецслужб - і СБУ, і зовнішньої розвідки, що саме російські спецслужби теж ці завдання ставлять і планують виконати. Але це різні напрями. Кадиров ніколи не зробить нічого зі своєї волі.

Зараз вони використовували пістолет, коли можливість ураження людей мінімальна. А завтра вони можуть використовувати вибухівку і зачепити інших людей.

Я йому (кілеру) вже все сказала. Чотири постріли - більше мені нічого йому сказати.

Кілька десятків із особового складу я ліквідувала. Коли працюєш зі снайперських гвинтівок за кілометр чи півтора, то зовсім інше, ніж на відстані півметра. У мене ніколи навіть приблизно не було бою та такій дистанції.

Але ми готувались до цього мрально і фізично, чекали щодня. Як ми могли так схибити, що таку підозрілу людину не розкусили і не позвали на прикриття когось із силових структур.

Він представився журналістом європейського видання і його манера ведення спілкування здалася незвичайною. Він знімав на телефон, для звітності перед замовниками, а не для якогось французького каналу. А я безпосередньо зауважила, що, мовляв, зйомка нехай на хороший, але телефон. До того ж у всіх інтерв'ю, всі його запитання крутились навколо того, як погано в Україні. Хотіли вивести нас на критику в Україні - корупцію так і не перемогли, європейці стільки грошей вклали, а віддачі ніякої. А ми з Адамом відстоювали позицію, що поліпшення є і воно помітне.

Нехай не так швидко, як хотілось би, він від нас не зміг домогтися жорсткої критики державних процесів. Але, мабуть, дуже хотів до цього підвести, передати ці записи або використовувати проти України.

Спілкувалася Наталія Нагорна

ВідеоЩасливий збіг обставин та зізнання Аміни Окуєвої: що відомо про стрілянину на Подолі

Залиште свій коментар

Вибір редакції