F-16 є, але це не рятує: Україні дедалі важче збивати ракети РФ, ситуація критична — The Economist

Україна веде відчайдушні перегони з часом, аби протидіяти російським балістичним ракетам. За підтримки Європи Київ може обмежити потужність російських ударів, проте повністю ліквідувати цю загрозу наразі неможливо. До того ж, в України наразі майже вичерпані запаси важливих ракет.

Про це пише The Economist.

Україні бракує ракет для F-16: яка ситуація

Київ роками перебуває під російськими бомбардуваннями, але наприкінці серпня стійкість міста зазнала безпрецедентного випробування. Протягом п’яти днів, аж до 1 вересня, місто практично щогодини атакували хвилі реактивних безпілотників, після яких ворог випускав балістичні ракети.

Росіяни використовують дрони для перевантаження українських радіолокаційних мереж перед ракетним ударом. Атаки тривали з подібною інтенсивністю майже до 6 вересня, коли сталася коротка пауза, аби двоє американських посланців могли безпечно дістатися з Москви до Києва.

Одразу після їхнього від’їзду удари відновилися. Від російських атак дронами та ракетами продовжують гинути цивільні.

Україна з усіх сил намагається протистояти новим дронам РФ — значно швидшим «Герань-4» та «Герань-5», які здатні розвивати швидкість до 600 км/год і сходять з конвеєрів у кількості близько 3 000 одиниць на місяць. Турбореактивні двигуни для цих дронів переважно постачаються з Китаю, хоча частина виготовляється безпосередньо в Росії за допомогою контрабандних західних 3D-принтерів.

Ці апарати, як і більші за розміром «Бандеролі», більше нагадують дешеві крилаті ракети. Тим часом українські винищувачі F-16 відчувають гостру нестачу американських ракет AIM-120 та AIM-9, які вкрай необхідні для збиття звичайних крилатих ракет.

Для перехоплення реактивних дронів Україна працює над створенням власних перехоплювачів. Однак проблема балістичних ракет є важчою. З 57 ракет, випущених протягом перших восьми днів серпня, вдалося збити лише одну.

Запас перехоплювачів Patriot PAC-3 — єдиного дійсно ефективного засобу проти балістики в арсеналі країни — практично виснажений. Натомість росіяни наростили випуск балістики та реактивних дронів.

Наразі Україна не отримує масштабних поставок ракет до Patriot, адже війна Дональда Трампа проти Ірану суттєво вичерпала власні запаси ракет Patriot у США, а віддавати свої перехоплювачі без перспективи їх швидкого поповнення не хоче жодна країна.

Чи є позитив

Наприкінці цього року країна має отримати дві батареї старіших франко-італійських комплексів ППО SAMP/T разом із ракетами-перехоплювачами Aster. Наступного року за ними підуть вісім новіших систем версії SAMP/T NG.

Ця модифікована система оснащена передовим радаром для кінцевої стадії наведення та здатна працювати по кількох маневруючих балістичних цілях поспіль, як-от російські «Іскандер-М». Бойова частина ракети Aster вибухає безпосередньо поруч із ціллю, на відміну від принципу прямого влучання «hit-to-kill», який використовує PAC-3.

Джерела у французькій армії стверджують, що за деякими параметрами вона навіть перевершує Patriot, а коштує значно дешевше.

Втім, експерт з ракетних озброєнь Фабіан Хоффман зауважує, що SAMP/T NG ще має довести свою ефективність у реальному бою. Європейський виробник ракет MBDA хоч і нарощує випуск Aster, проте планки у 300 одиниць на рік досягне лише до 2028 року. Україна могла б отримати ліцензію на власне виробництво Aster, але це також вимагає часу.

Справжнім проривом може стати проєкт, який уже охрестили грандіозним проривом — пан’європейська програма Freyja під проводом України. Її мета — надати Україні та європейським союзникам значно дешевшу та масовішу альтернативу Patriot PAC-3, яка інтегруватиметься з радарами та каналами обміну даними стандартів НАТО. Головним розробником виступає українська компанія Fire Point.

Новий перехоплювач створюється на базі її балістичної ракети малої дальності FP-7. Сенсори, системи наведення та управління постачатимуть 12 європейських оборонних гігантів, серед яких французька Thales, італійська Leonardo, німецька Diehl та шведська Saab.

У компанії переконують, що зможуть здійснити перше успішне перехоплення балістичної ракети вже до середини 2027 року.

Меттью Бінт з Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) вважає, що у найкращому разі Freyja набуде певних операційних спроможностей до 2028 року.

Що робити зараз

Наразі Україна змушена діяти за двома доступними сценаріями. Перший — це укріплювати й маскувати інфраструктуру та промислові об’єкти разом із накопиченням достатнього запасу запчастин.

Другий — так звана стратегія «left-of-launch» (знищення до запуску), яка передбачає зменшення кількості ракет у ворога шляхом ударів по заводах-виробниках та знищення пускових установок ще до моментів пострілу.

Найближчими місяцями Україна розраховує прийняти на озброєння кілька власних нових балістичних ракет. Серед них — перспективний «Сапсан», а також дві моделі від Fire Point: FP-7 та більша далекобійна FP-9.

Розрахунок робиться на те, що їхня висока швидкість дозволить краще за дрони знищувати мобільні пускові установки росіян до того, як ті встигнуть змінити позицію після залпу. Втім, це надзвичайно складне завдання. Таке наразі не вдавалося навіть США в Ірані.

Саме тому Меттью Бінт закликає зосередитися на атаках на заводи, які виготовляють критично важливі компоненти. У березні Україна вже завдала удару по заводу в Брянську, що виробляв електронні компоненти для ракет «Іскандер». Багато подібних підприємств у РФ досі залишаються слабо захищеними.

Українські F-16 опинилися без ракет у найнебезпечніший момент

Нагадаємо, українські винищувачі F-16 стикаються з гострим дефіцитом ракет класу «повітря — повітря» AIM-120 AMRAAM та AIM-9 Sidewinder, якими вони протидіють російським дронам і крилатим ракетам.

За даними TWZ та коментарями українського командира з позивним «Фантом», через обмежені запаси озброєння доводиться нормувати, а військовослужбовці змушені буквально відстежувати час доставки нових партій.

У критичних випадках пілотам F-16 доводиться покладатися на 20-мм гармати M61A1 Vulcan, що суттєво підвищує ризики, особливо під час нічних вильотів.

Складність ситуації посилюється тим фактом, що ракети AIM-120 також використовуються наземними комплексами ППО NASAMS, а загальне світове виробництво не встигає за попитом. Крім того, виснажуються запаси перехоплювачів для систем Patriot.