Геноцид Донбасу. Навіщо терористи нищать пам'ять про Голодомор

Дата публікації
Перегляди
2272
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Геноцид Донбасу. Навіщо терористи нищать пам'ять про Голодомор

Експерти називають дії бойовиків варварськими, але у них є своя чорна логіка.

На Донбасі бойовики "ДНР" планують знищити пам'ятник жертвам політичних репресій та Голодомору у місті Сніжне. Таке рішення ухвалила так звана "народна рада ДНР" минулими вихідними.

Один із "депутатів" терористичної "ради" Валерій Скороходов обґрунтував ідею знищення меморіалу тим, що його було встановлено без погодження з територіальною громадою - ще за часів президентства Віктора Ющенка.

Але найбільше приголомшує те, що бойовики називають цей акт вандалізму "встановленням історичної справедливості". Невідомо, яку справедливість мають на увазі терористи. Адже на Донбасі від Голодомору 1932—1933 років постраждало чи не більше людей, ніж у решті областей України. Загалом геноцид українського народу, ініційований Сталіним, призвів до багатомільйонних жертв серед селян, у яких конфіскували врожай та продукти. Метою провокування радянським керівництвом масового голоду було, зокрема, викорінення українського визвольного руху.

Фото: archives.gov.ua

Ймовірно, тепер кремлівські куратори бойовиків планують знищити будь-яке нагадування про криваві репресії "совка", адже значно легше керувати людьми без історичної пам'яті. Відтак, можливо, терористи не зупиняться на паплюженні лише одного меморіалу. Щоправда, на Донбасі їх і так небагато.

Голодомор в Україні є одним з найсерйозніших злочинів ХХ століття

Голодомор в Україні є одним з найсерйозніших злочинів ХХ століття

Експерти у коментарі ТСН.ua наголосили, що такі дії терористів є безперечно варварськими, але вони мають свою чорну логіку.

Фото: rossia3.ru
Денис Казанський:

- Топтання на кістках невинних людей - це, на їхню думку, відновлення історичної справедливості.

Поки що йдеться про один пам'ятник - у Сніжному. Потім, швидше за все, зламають на Рутченківському полі у Кіровському районі Донецька, на місці масового поховання жертв терору 1930 -1940-х років.

Насправді, українських пам'яток, які встановлювалися у період незалежності - кіт наплакав. У Донецьку був барельєф Василя Стуса. Його зірвали і викинули кілька місяців тому. Залишилися пам'ятні знаки і пам'ятні дошки жертвам сталінських репресій та Голодомору 1932-33 років. Їх теж небагато. Якби вони були в кожному місті, як пам'ятники Леніну, ми б спостерігали цілу серію зносів.

Цікаво, чи буде організований в "ДНР" та "ЛНР" у день пам'яті жертв голоду свято із шашликами? А що? Складно прогнозувати поведінку людей, не зовсім адекватних. У Росії рік тому ніхто не міг спрогнозувати, що будуть масово перед телекамерами спалювати продукти і чавити тракторами гусей.

Доходить до абсурду. Адже якщо розібратися, ким були люди, які померли від голоду? Це були радянські громадяни. Водночас на Донбасі є кілька цвинтарів, де поховані солдати Вермахту, які загинули під час Другої світової війни. У Донецьку є таке кладовище, в Антрациті. І їх, "фашистів", не чіпають. Я не кажу, що це слід робити, але не помітити вибірковість вандалів не можна.

Якщо ці люди відчувають потребу навіть пам'ять мертвих людей топтати, то це свідчить про те, що у них є дуже велика емоційна ненависть щодо українського народу. Ті, хто свого часу влаштовував Голодомор, напевно, десь також ставилися. Ними рухала якась маніакальна ненависть - по-іншому не скажеш. Дивно все-таки, як в людях може бути стільки дурості і злоби.

Цю ненависть, судячи з усього, більшість місцевих жителів розділяє. Після того, як сталася природна етнічна чистка, проукраїнськи налаштованих людей на Донбасі не лишилося - вони стали біженцями. Більшість з решти - за Росію чи сепаратистів. Питання, чи варто жити в одній країні з такими людьми – знову постало на весь зріст.

Читайте більше у колонці Дениса Казанського: Танці на кістках

Вадим Карасьов:

- Такі заяви про знищення пам'ятників говорять про те, що вони хочуть культурно гомогенізувати окуповані ними території і намагаються формувати свою особливу культурно-ідеологічну ідентичність. Адже пам'ятники - це не просто витвори мистецтва, не просто скульптури, не просто якась культура. Це - завжди складові політико-символічного ландшафту, які створюють підвалини для формування культурної, політичної, ідеологічної ідентичності. Тому це намагання провести культурну, ідеологічну демаркацію з іншою Україною, тобто встановити культурні кордони.

Але такі дії не відносяться конкретно до Голодомору. Для них це проблема не історії, а саме ідеологічного розмежування з рештою країни. Тобто якщо вони не можуть провести економічну сепарацію, то пробують здійснити хоча б культурну сепарацію. Це вже вони проявляють такий ідеологічно-культурний сепаратизм.

Але парадокс у тому, що вони йдуть проти своїх людей, проти своєї історії, тому що на Сході України від Голодомору загинуло більше людей, аніж на інших, наприклад, на Західних територіях України.

Фото: УНІАН
Олександр Палій:

- Варвари завжди любили так робити, коли приходили на чужу землю - не шанували чужих могил. А, власне, цивілізація почалася з того, що люди почали шанувати могили.

Така поведінка цих варварів доводить те, що там перебувають не місцеві. Тобто організація цього "ДНР-ЛНР" абсолютно російська, тому що місцеві не могли б просто такого допустити. Адже голод у тому числі серйозно вразив і Донбас, особливо його сільські райони. То це ще одне свідчення того, що ці люди є ворогами України від початку й до кінця, і ніяких компромісів із ними бути не може.

Місцеві ж залякані і на жодні протести не здатні. Проукраїнська більшість звідти виїхала, залишились переважно вбивці і пенсіонери.

Подивіться, які засоби у цих терористів: вони вспорювали животи, відрублювали руки... Їхня поведінка свідчить про те, що вони, якби могли, то з радістю вчинили б геноцид українського народу. Але є така приказка, що битливій корові Бог роги не дає. Лише таке до них має бути ставлення.

Олег Панфілов:

- Російська пропаганда то називає "ДНР" та "ЛНР" "невизнаними", то частиною Донецької та Луганської областей. Але як і інші "сепаратистські республіки", створені волею російських генералів і політиків, які страждають після розвалу СРСР на синдром імперської неповноцінності, вони підпорядковуються Кремлю, фінансуються Кремлем і виконують волю Кремля.

На цих двох територіях відбувається постійне вирування ідей, більшу частину з яких постачають різного роду російські політтехнологи. Вони там, у Москві, придумують, як далі жити на Донбасі, складають проекти - від символіки та гімну до власної валюти і договорів між банками Абхазії і "ДНР". Але головне - ідеологія, з якою, як з'ясовується, існують великі проблеми.

За останні півтора року найбільш за все росіян та їхніх соратників у "ДНР" та "ЛНР" турбував ленінопад по всій Україні, насамперед, у суміжних деокупованих районах Донбасу. Можна припустити, що ленінопад - основна причина ненависті керівництва "ДНР" та "ЛНР" до Києва, який демонструє "варварське ставлення" до радянської історії. Але помститися за Леніна було б занадто примітивно. Справжня причина в іншому - у "ДНР" та "ЛНР" хочуть приховати наслідки Голодомору, коли у вимерлі українські села і міста завезли величезну кількість переселенців з центральних регіонів Росії, щоб заповнити порожнечу, що утворилася.

Голодомор був етнічною чисткою, жахливим способом позбутися непотрібного і з політичної точки зору небезпечного населення. Не треба було розстрілювати або зганяти в табори - просто залишити без хліба і живності, і люди самі помруть.

Фото: Служба безпеки України
Жахлива радянська влада була створена для винищення населення. Спочатку громадянська війна, потім розкуркулення, потім колективізація. Голодомор був не один раз - і в Україні, і в Поволжі, і в Казахстані, і в багатьох інших регіонах. Американська допомога не справлялася, люди вмирали на вулицях, радянська влада продовжувала вилучати "надлишки", прирікаючи мільйони людей на голод і вірну смерть. А в жовтні 1933 року РНК УСРР ухвалив рішення переселити 21 тис. осіб з російських регіонів у східні області України. Зміни в національному складі стали відчутними вже у 1939 році, а оскільки переселення відбувалося постійно, то до останніх років існування СРСР показник був досить істотним - 11,3 млн людей (22%).

Радянська влада, а раніше і Російська імперія закладали етнічні "бомби", переселяючи народи. Для російської влади етнічний фактор завжди був приводом для створення нових конфліктів, чомусь званих сепаратистськими. На початку 90-х років Кремль пересварив вірмен і азербайджанців, грузин з абхазами і осетинами, молдаван з жителями Придністров'я, росіянами і українцями, інгушів з осетинами, в Центральній Азії киргизів з узбеками і месхетинцями-переселенцями з Грузії. "Російський фактор" - постійний, його використовували для введення надзвичайного стану у Таджикистані в лютому 1990 року, їм постійно лякали Україну та балтійські країни, Киргизстан і Казахстан.

Товариші з "ДНР" бояться не згадки про Голодомор, вони побоюються появи архівних документів, які СБУ почало публікувати. Там дійсно закладена "бомба" - точні списки переселенців із зазначенням російських регіонів, історичної батьківщини нинішніх жителів "ДНР" та "ЛНР". Від Леніна Україну все одно очистять, складніше буде домагатися визнання "корінного статусу". Через свою радянську дурість "керівництво" "ДНР" не розуміє, що для нинішньої України національний фактор не буде грати ніякої політичної ролі, але для них це вдвічі небезпечно - втрачається ідеологічна складова путінського "русского мира".

Ольга Скичко

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
2272
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація